19. Аналіз динаміки та структури зобов’язань банку

Аналіз зобов-нь банку починається із визначення їх суми за балансом банку шляхом складання залишків за визначеними рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі дається характеристика змін суми зобов-нь банку в динаміці, а також у їх структурі. Визначається питома вага кожного з елементів в заг. структурі зобов-нь також визначаються відхилення звіт. та баз. року та аналізуються причини цих відхилень. Аналіз масштабів діяльності банку щодо залучення зовн. джерел фінан-ня своєї діяльності починається з визначення частки, яку займають зобов-ня банку у валюті балансу. .

Оскільки банк — це установа, яка працює в основному із залученими коштами, то, як правило, їх частка в пасивах банку становить не менше 80 %. Значення менше цієї величини означає більш високу фінансову стійкість банку, проте негативно характеризує його ділову активність.

20.Аналіз оптимального співвідношення строкових депозитів та депозитів до вимоги (онкольних депозитів). Оскільки частка депозитів у зобов-нях найбільша, то потрібно окремо проаналізувати їх структуру. За строками використання коштів рахунки поділяються на: депозити (вклади) до запитання та строкові депозити. У свою чергу, в структурі строкових депозитів виділяють: ультрастрокові (типу овернайт), короткострокові (до 1 року) та довгострокові (більше 1 року). Зростання частки строкових депозитів (незважаючи на те, що це більш дорогий ресурс) позитивно впливає на ліквідність балансу та сприяє стійкості та надійності ресурсної бази. Аналіз строкових депозитів проводиться за допомогою системи показників. 1. Оборотність депозитних вкладень. Характеризує кіл-сть оборотів, що здійснюють депоз. вкладення за певний період, і розраховується:

2. Тривалість 1 обороту депозитних вкладень у днях (або середній термін зберігання вкладених коштів).

Відбиває в динаміці стабільність вкладів, що дуже важливо для оцінювання вкладів як ресурсів коротко строк. кредитування. Чим більший цей показник, тим стабільніша ресурсна база. Тобто позитивною вважається тенденція уповільнення оборотності депозитних вкладів.

3. Рівень осідання депозитних вкладень: .

Має розраховуватися на кілька дат, щоб простежити заг. тенденцію (поведінку) вкладів. Розрахунок коефіцієнта тільки на 2 звітні дати (за 1 період) може призвести до помилкового тлумачення реальних подій. Показник характеризує середній «вік» депозитів.

4. Коефіцієнт нестабільності депозитів: Характеризує рівень достроково вилучених строк. депозитів. Зниження середнього терміну використання депозитів у поєднанні зі значним коефіцієнтом нестабільності ( > 10 %) говорить про посилення нестабільності депозитної бази, що негативно впливає на ліквідність банку.

.

5. Коефіцієнт використання депозитів: Показує, який процент від заг. обсягу залучених ресурсів розміщений у кредити. Якщо коефіцієнт перевищує 75 %, то це свідчить про ризиковану агресивну кредитну політику банку. Якщо ж він менший 65 %, це свідчить про пасивну кредитну політику.

.

6. Рівень диверсифікації депозитів:

.

Рівень диверсифікації депозитів визначається кількістю та питомою вагою великих депозитів, які збільшують ризик втрат та порушення ліквідності у випадку дострокового вилучення депозиту. Сума всіх великих депозитів не повинна перевищувати розмір капіталу банку. До великого депозиту належить депозит понад 10 % від розміру ВК банку. Занадто високий рівень диверсифікації депозитів ускладнює упр-ння депозитною базою. Оптимальним цей рівень вважається тоді, коли заг. сума великих депозитів не перевищує розміру кап-лу банку.

7. Відносна витратність депозитів:

.

Показує, скільки банк витрачає коштів на кожну гривню залучених ресурсів у вигляді строк. депозитів. Фактично його значення = середньозваженій % ставці за депозитами. Для оцінки вигідності даного виду ресурсів його необхідно порівнювати із витратністю ін. залучених коштів та дохідністю кредитних вкладень. Для аналізу депозитів до запитання використовуються, фактично, такі самі показники, як і при аналізі строкових депозитів