1. Поняття класифікації та її значення

Виділяють найістотніші класифікаційні ознаки:

Історична ознака.

Економічні ознаки (яким видом страхування спеціалізується страхова компанія) види ризиків, статус страхувальника, статус страховика.

Юридичні ознаки (за видами і формами проведення, і за вимогами міжнародних угод), які види страхування здійснюються за кордоном.

Класифікація за історичною ознакою пов’язана з етапами виникнення та розвитку страхової справи.

Класифікація за економічними ознаками передбачає кілька варіантів.

По перше загальноприйнятим у світовій практиці є поділ страхування на дві сфери діяльності в залежності від спеціалізації. Це: страхування життя і загальні види.

Договори страхування життя характеризуються наявністю накопичувального характеру і строкової дії договору. Ці договори заключаються на тривалий період часу 3, 5,10, 15, 20, років.

Загальні види страхування відрізняються від договорів страхування життя:

договори укладаються на короткий період часу (до року), в залежності від виду страхування;

страхові платежі як правило сплачуються одноразовим внеском (інколи в два строки).

Не менш важливою з економічного погляду є класифікація за об’єктами що страхуються.

Класифікація за об’єктами передбачає виокремлення трьох галузей:

• особистого страхування (життя, здоров’я);

• майнового страхування;

• страхування відповідальності (це відповідальність страховика перед 3 особою в разі втрати).

Страхування кожної галузі проводиться на випадок певних страхових ризиків.

В економічному аспекті класифікація здійснюється за статусом страховика і статусом страхувальника.

За статусом страховика страхові компанії є державні, комерційні (страхові компанії створені у формі акціонерних товариств відкритого і закритого типу) і товариства взаємного страхування. За статусом страхувальниками можуть бути як юридичні так і фізичні особи.

Класифікація за юридичними ознаками передбачає страхування за двома формами: обов’язкове і добровільне.