1.2 Механізм банківського кредитування

Кредитний механізм - це сукупність взаємоповязаних прийомів та способів, що забезпечують реалізацію на практиці обєктивних функцій кредиту як економічної категорії та дотримання принципів кредитування.

Основними елементами кредитного механізму є:

1. Субєкти кредитування.

2. Обєкти кредитування.

3. Форми кредитування.

4. Механізм надання чи погашення позик.

5. Система формування кредитних ресурсів та їх резервування.

6. Система формування та використання резервів із відшкодування можливих втрат від кредитної діяльності.

7. Економічний контроль та банківський нагляд за ходом та результатами кредитної діяльності.

Субєкти кредитування - особи, які беруть участь у процесі кредитування. Для отримання кредиту клієнт подає до банку такі документи:

- заяву;

- фінансово-економічну інформацію;

- форми бухгалтерської звітності;

- показники дебіторської та кредиторської заборгованості;

- розрахунок економічної окупності обєкта;

- відомості про спосіб забезпечення позики та ін.

Оцінка фінансового стану позичальника проводиться за такими показниками:

- обсяг реалізації продукції;

- прибутки і збитки;

- рентабельність;

- ліквідність активів;

- рух грошових коштів, стан рахунків;

- собівартість продукції;

- ліквідність, оцінка забезпечення та ін.

Обєкти кредитування - певна частина вартості виробничих оборотних фондів та фондів обігу, основних виробничих фондів, яка формується за рахунок банківського кредиту.

До основних обєктів кредитування можна віднести:

1. Додаткові потреби в коштах для оплати товарно-матеріальних цінностей і створення запасів для нормального режиму роботи.

2. Сезонні та несезонні затрати виробництва й обігу.

3. Потребу в додаткових коштах в звязку з тимчасовим їх замороженням.

4. Потребу для здійснення інвестицій в основні фонди.

Сучасна банківська практика використовує посубєктний метод кредитування, тобто на перше місце ставиться клієнт, надається перевага персональному підходу до позичальника.

При проведенні кредитних операцій комерційний банк має додержуватись певних вимог і умов, що продиктовані чинним законодавством і кредитною політикою банку.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, які має в своєму розпорядженні банк. Про кожний випадок надання позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100% суми позабалансових зобовязань, виданих одному позичальнику, не може перевищувати 25% власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком всім позичальникам, з врахуванням 100% позабалансових зобовязань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Позички надаються всім субєктам господарювання незалежно від форми власності за умови, що позичальник є юридичною особою, зареєстрованою як субєкт підприємництва, або фізичною особою.

Рішення про надання кредиту має ухвалюватися колегіально й оформлятися протоколом.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах із дотриманням таких умов:

1. Оцінка установою банку кредитоспроможності позичальника;

2. Цільове кредитування;

3. Позичальник повинен мати власний дохід, підтверджний документально.

Для одержання кредиту позичальник звертається до банку з кредитною заявкою, яка включає певний пакет документів, якщо це кредитування авто або іпотека. В заявці зазначаються цільове призначення кредиту, його сума, строк користування та конкретні дати погашення, характеристика й економічний ефект проекту від кредитування, форми забезпечення кредиту. На цьому етапі банк оцінює сильні та слабкі сторони представленого для кредитування обєкта, в першу чергу, вірогідність своєчасного повернення кредиту та відсотків за його користування.

Склад необхідних документів залежить від характеру кредитної операції і для різних клієнтів він може бути різним. Якщо розрахунковий рахунок клієнта відкритий в іншому банку, то він подає нотаріально завірені копії статуту та установчого договору або положення про господарський підрозділ разом із установчими документами і відповідно оформленою довіреністю на право укладати кредитні угоди від імені юридичної особи, техніко-економічне обґрунтування одержання кредиту, графік надходжень та платежів на весь термін користування кредитом, копії документів про підтвердження угод, що кредитуються, відомості про кредити, отримані в інших банках та ін. До банку можуть бути подані й інші документи, потрібні йому дня визначення фінансового стану та кредитоспроможності клієнта.

Після ознайомлення з документами, працівник банку проводить попередню бесіду з майбутнім позичальником, що має велике значення для остаточного вирішення питання про надання кредиту. Це також дає можливість банку зясувати важливі деталі, повязані із заявою про отримання кредиту, визначити своє ставлення до клієнта, його перспективи.

На цьому етапі банк повинен приділити увагу достовірності документів та інформації, на підставі яких вирішується питання про надання кредиту.

Наступний етап процесу кредитування передбачає вивчення кредитоспроможності клієнта, тобто наявності передумов для одержання кредитів, спроможності повернути їх. Кредитоспроможність позичальника визначається показниками, які характеризують його акуратність при розрахунках за раніше одержані кредити, його поточний фінансовий стан і перспективи змін.

При аналізі кредитоспроможності клієнта банком проводиться ретельне вивчення фінансових можливостей позичальника, його спроможності своєчасно і в повному обсязі погасити кредит і відсотки.

Аналіз кредитної заявки клієнта, його кредитоспроможності базується на використанні різних джерел інформації, серед яких: матеріали, отримані безпосередньо від клієнта; матеріали про клієнта, які містяться в архівах і базах даних банку.

Після проведення оцінки кредитоспроможності і господарсько-фінансового стану позичальника, їх позитивних результатів банк переходить до третього етапу надання кредиту - розробки умов кредитування, підготовки і укладення кредитного договору. Цей етап ще називають структуруванням кредиту, в ході якого банк визначає вид кредиту, його суму і строк, способи видачі і погашення, забезпечення, ціну та інші умови.

Після того, як чітко визначені характеристики кредиту, а за договором досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов, складається текст кредитного договору. Кредитний договір є юридичним документом, що визначає взаємні зобовязання і відповідальність між комерційним банком і клієнтом з приводу одержання останнім кредиту. Він укладається між банком і позичальником на рік або більш тривалий строк, якщо клієнт користується кредитами постійно, і на менш короткий строк - при тимчасовій потребі в кредитах або при наданні окремого кредиту.

У кредитній угоді передбачається:

- мета, сума, строк, порядок, форма видачі і погашення кредиту;

- форма забезпечення зобовязань позичальника;

- відсоткова ставка;

- порядок і форма сплати відсотків та основного боргу;

- права, зобовязання, відповідальність сторін щодо надання і погашення кредитів;

- перелік відомостей, розрахунків та інших документів, необхідних для кредитування;

- періодичність надання їх банку та ін.

Зміст кредитної угоди визначається сторонами залежно від конкретної кредитної операції.

Конкретний зміст кредитного договору і перелік усіх умов визначаються за згодою сторін, оскільки чинне законодавство не встановлює вимог до форми та умов кредитного договору, а тому при його укладанні треба керуватися загальними положеннями Цивільного кодексу України.

Порядок погашення банківського кредиту. Заключним етапом банківського кредитування характеризується тим, що банк здійснює контроль за виконанням умов кредитного договору. Метою цього етапу с забезпечення своєчасності та повноти повернення кредиту і процентів. Банки використовують різні форми і методи контролю. Якщо господарсько-фінансова діяльність клієнта погіршується і виникає ризик неповернення кредиту, то банк приймає цілий комплекс заходів, які забезпечили б йому повернення кредиту. За невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе зобовязань винна сторона відшкодовує іншій стороні всі заподіяні останній у звязку з цим збитки, а також сплачує штрафи, пеню, неустойки, які передбачені кредитним договором.

Згідно з чинним законодавством під збитками розуміються витрати, понесені кредитором у звязку з пошкодженням майна кредитора, а також нестримані доходи, які кредитор мав би отримати, якби боржник виконав свої зобовязання відповідним чином, тобто так, як передбачалося договором.

Відшкодування нестриманих доходів, як свідчить аналіз практики вирішення конкретних спорів, можливе лише тоді, як що відповідними доказами це буде доведено в суді. Тому в кредитному договорі слід чітко сформулювати, що конкретно сторони розуміють під нестриманими доходами.

Останнім етапом процесу банківського кредитування є повернення кредиту разом з відсотками. Проте нерідко сторони продовжують строки дії кредитного договору (пролонгують), для чого до кредитного договору вносяться зміни та доповнення в письмовій формі. Зміни, що вносяться до кредитного договору у більшості випадків повязані з пролонгацією строків повернення кредитів.

В разі виникнення у клієнта тимчасових фінансових труднощів через обєктивні причини та неможливості у звязку з цим погашення кредиту в строк, встановлений кредитною угодою, банк може в окремих випадах надати позичальнику відстрочку погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитної угоди, за цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням та сплатою відсотків за ним. В разі виникнення певних порушень умов кредитної угоди з боку позичальника банк має право вживала економічні й правові санкції.

В разі погіршення економічного стану позичальника, використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, надання недостовірної звітності та запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного погашення кредиту, а також, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право предявити вимогу про дострокове стягнення кредиту і відсотків за ним, у тому числі через спрямування стягнення на забезпечення в установленому законодавством порядку.

Якщо банк виявив факти використання кредиту не за цільовим призначенням, він має право достроково розірвати кредитну угоду, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобовязань позичальника за кредитною угодою.

У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитами і відсотками та надання банком відстрочення погашення кредиту, він має право на застосування штрафних санкцій в розмірах, передбачених кредитною угодою.

Якщо позичальник відмовляється від сплати боргів за позичками, банк стягує їх в претензійно-позивному порядку.

Окрім цього, при наданні кредиту на придбання будинку, котеджу, елітних квартир (нестандартна ціна, планування та ін.) обовязковим є перевірка службою безпеки ступеню ліквідності предмету застави з виїздом на місце для його огляду з метою виявлення можливих перешкод для реалізації предмету іпотеки по заставній вартості (близькість трамвайних, залізничних колій, ліній електропередач; знаходження нерухомості у виробничій зоні, на схилі, який підвергнутий зсувам, у тектонічно активній зоні та ін.). Аркуш узгодження візитується всіма членами кредитного комітету регіонального відділення банку (малого кредитного комітету - у межах ліміту повноважень) та підписуються його керівником, уповноваженим приймати рішення про надання кредиту. Кредитні комітети повинні проходити лише у робочому порядку. Рішення повинно бути прийнято на протязі 2 годин від надання повного пакету документів клієнтом [25].

У випадку перевищення суми запрошуваного кредиту або суми запрошуваного кредиту з урахуванням поручительства по діючим кредитам клієнта повноважень керівника РП необхідно направити наступні документи (копії) електронною поштою на кредитний центр Бізнесу «Іпотечне кредитування» ГО:

1. Анкета-заява клієнта на отримання іпотечного кредиту.

2. Додаткова інформація про клієнта.

3. Довідка про доходи за останні 6 місяців.

4. Експертна оцінка нерухомості.

5. Розрахунок фінансового стану.

6. Розрахунок фінансового стану для приватних підприємців.

7. Свідоцтво про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності для приватних підприємців.

При наявності поручителів додатково необхідні документи по них (п. 1, 2, 5).