1.4 Порядок та форми здійснення безготівкових розрахунків в Україні

В Україні безготівкові розрахунки здійснюються згідно з інструкцією "Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті"№135 від 29 березня 2001р. Зі змінами №173 від 10.05.2002 за такими формами:

- платіжними дорученнями;

- платіжними вимогами

- платіжними вимогами - дорученнями;

- чеками;

- векселями;

- пластиковими картками;

- акредитивами.

Одним із видів розрахунків є розрахунок за допомогою платіжних доручень.

Платіжне доручення - це розрахунковий документ що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахувати на рахунок отримувача.

Банки приймають до виконання доручення протягом 10 календарних днів з дати його заповнення. Доручення приймаються до виконання тільки на суму, яка може бути сплачена готівкою з рахунка підприємства або за рахунок кредиту. Доручення на перерахування грошових коштів у дохід бюджету або позабюджетних фондів приймаються банками незалежно від наявності грошових коштів на рахунках клієнта. Уразі відсутності грошових коштів доручення обліковується на позабалансовий рахунок.

Платіжні доручення приймаються для здійснення попередньої оплати за товари(роботи, послуги), а також для завершення розрахунків на підставі актів звірення взаємної заборгованості субєктів господарювання.

Іншим платіжним документом, який обслуговує безготівковий обіг, є платіжна вимога-доручення. Це комбінований документ: верхня частина - вимога постачальника покупцеві сплатити вартість поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, нижня - доручення платника своєму банкові перерахувати з його рахунка вказану суму.

Доставку вимог-доручень до платника може здійснити банк одержувача через банк платника.

У разі згоди оплатити вимогу-доручення платник заповнює нижню частину цього документа ( ставить лише печатку і підпис) і здає в банк, що його обслуговує.

Платіжні вимоги-доручення приймаються банками протягом 20 календарних днів з дня виписки. День заповнення платіжної вимоги доручення не враховується.

Вимога доручення подається в установи банку у двох примірниках. Перший примірник має бути оформлений у встановленому порядку. Призначення кожного примірника вимоги доручення таке як і платіжного доручення. Банк приймає до оплати вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника.

У разі відмови платника сплатити вимог доручення він про мотиви відмови повідомляє безпосередньо одержувачу коштів у порядку і строки, зазначені в договорі.

Що стосується платіжної вимоги - то це розрахунковий документ що містить вимогу стягувача або у разі достовірного списання отримувача до банку, що обслуговує платника здійснювати без погодження з платником переказ визначеної суми коштів з рахунку платника на рахунок отримувача.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки.

Підприємство самостійно обирає форму розрахунків з іншими підприємствами, організаціями і установами.

Однією з форм розрахунків між підприємствами є акредитив, який звичайно застосовується для підвищення гарантованості оплати покупцем своїх зобовязань.

Акредитив - це зобовязання банку перевести на рахунок продавця кошти проти надання ним узгодженого з покупцем комплекту документів, що підтверджують поставку товарів відповідно до умов укладеного контракту. Оплата може бути здійснена лише при попередній перевірці документів, тому ця форма розрахунків називається документальним акредитивом.

Для відкриття акредитива імпортер подає заяву до свого банку, де визначає назву країни, найменування уповноваженого банку експортера, вид акредитива, термін його дії, перелік документів, за допомогою яких проводиться оплата. Банк, одержавши таку заяву, відкриває акредитив.

Існують три форми акредитиву: безвідзивний, підтверджений і револьверний.

Одержання готівки в банку здійснюється касиром або іншою уповноваженою особою на підставі грошового чеку.

Чеком визнається цінний папір, який містить нічим не обумовлене розпорядження чекодавця банку провести платіж зазначеної в ньому суми чекоутримувача.

Учасником чекового обігу виступають три особи: чекодавець, платник по чеку та чекоутримувач. Платником в чековому зобовязані

може бути лише банк, де чекодавець має кошти, якими він може розпоряджатися шляхом видачі чеків.

Розрахунки чеками представляють собою сукупність операцій з видачі, одержання обігу та оплати чеків.

Чек дійсний протягом 10 днів, не враховуючи дня його виписки.

Документи, надані банкові, повинні містити такі реквізити: назву, номер рахунка в банку, число, місяць, рік виписки.

Число вказується цифрами, місяць-словами, рік-цифрами.

Платіжні документи виписуються , як правило, під копіювальний папір у кількості примірників, необхідних банку та всім сторонам, що беруть участь у розрахунках.

Практика виробила принципи безготівкових розрахунків, які в певній мірі відображаються і в банківських правилах: розрахунки здійснюються, як правило, за згодою платника (акцептом), розрахунки можуть здійснюватися тільки після поставки (продажу) продукції або надання послуги; незалежно від правової форми платежів вони можуть здійснюватися тільки як прямо впроваджена воля платника здійснити платіж -- погодження провести платіж (акцепт) або розпорядження його провести (виставлення акредитиву, виписка чеку). Ці принципи діють, але в практиці все частіше зустрічаються випадки попередньої оплати. (Рис. 1.)

Рис. 1. Принципи, на яких базується організація безготівкових розрахунків