1.2 Види банківських рахунків та порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банку

З метою забезпечення зберігання грошових коштів, а також здійснення банківських розрахунків, як з фізичними так і з юридичними особами відкриваються рахунки в банках по яких здійснюються безготівкові розрахунки.

Безготівкові розрахунки - це перерахування грошових коштів з рахунка підприємства платника на рахунок підприємства отримувача.

Грошовий оборот держави ринкової орієнтації незмінне поділяється на дві нерівні частини:

1) сферу готівкових розрахунків і платежів, що посідає меншу питому вагу і має тенденцію до скорочення;

2) сферу безготівкових розрахунків, що забезпечує безперервні розрахунки і платежі поміж субєктами ринкових відносин, а також здійснює рух безготівкових коштів інших учасників грошового обігу в суспільстві.

Безготівкові розрахунки створюють умови для ефективного використання грошових кошів, сприяють скороченню грошової маси в обігу внаслідок прискорення строку обертання грошей, економії витрат обертання. Ринкові відносини зумовлюють зміну основ організації безготівкових розрахунків, навіть визначають корективи в загальних принципах їх здійснення, формах документообороту тощо.

Усі безготівкові платежі можна поділити на дві групи: платежі за товарними та нетоварними операціями. Якщо перша група платежів залежить від розвитку основної діяльності промислових, будівельних, транспортних, торговельних підприємств і здійснює оплату матеріальних витрат виробництва, то друга - охоплює розрахунки з податковою, банківською, фінансовою системою, платежі амортизаційних відрахувань і відрахувань від прибутку для подальшого їх використання через спеціальні фонди підприємства; інші нетоварні платежі та розрахунки.

Для зберігання грошових коштів і здійснення розрахункових та інших операцій банки відкривають клієнтам (підприємствам і громадянам) рахунки у національній та іноземній валюті. Зокрема, рахунки відкриваються зареєстрованим в установленому чинним законодавством порядку юридичним та фізичним особам - субєктам підприємницької діяльності, філіям, представництвам, відділенням та іншим відокремленим підрозділам підприємств, у тому числі структурним підрозділам, що виділяються в процесі приватизації, представництвам юридичних осіб - нерезидентів, іноземним інвесторам, фізичним особам.

Комерційні банки відкривають означеним клієнтам поточні (розрахункові), депозитні (вкладні), рахунки у національній та іноземній валюті.

Поточні рахунки відкриваються підприємствам усіх видів та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів банківських операцій відповідно до чинного законодавства України. Кожне підприємство-резидент, його відокремлений підрозділ, а також іноземний інвестор може відкривати по одному поточному рахунку в національній та іноземній валюті не більш ніж у двох установах банків. У разі відкриття двох поточних рахунків у національній валюті власник рахунку протягом трьох робочих днів з дня відкриття наступного рахунка визначає один з рахунків у національній валюті як основний, на якому обліковуватиметься заборгованість, що списується у безспірному порядку, та повідомляє номер цього рахунка податковому органу за місцем своєї реєстрації та банкам,, в яких відкриті додатковий рахунок в національній валюті та рахунки в іноземній валюті. Банки, в яких відкривається додатковий рахунок у національній валюті та рахунки в іноземній валюті, протягом трьох робочих днів, крім податкових органів, повідомляють банк, в якому відкрито основний рахунок, про відкриття таких рахунків (із зазначенням їх номерів).

На відміну від загальних рахунків, які відповідно до чинного законодавства, використовуються в безготівкових розрахунках, депозитні рахунки призначені для розміщення коштів вкладника на певний строк в установі банку. Використання депозитного рахунка для проведення розрахункових операцій та видавання коштів готівкою підприємству - власнику рахунка забороняється. Кошти на депозитний рахунок перераховуються з поточного рахунка підприємства і після закінчення терміну зберігання повертаються на поточний рахунок. Відсотки за депозитами перераховуються в тому самому порядку або зараховуються на поповнення депозиту. Слід мати на увазі, що наявність депозитного рахунка підприємства, виконує роль певного забезпечення позики під час кредитування або надання послуг банком.

Таким чином, депозитні (вкладні) рахунки відкриваються в установах банків на договірній основі як юридичним, так і фізичним особам; поточні рахунків національній та іноземній валюті передбачені не тільки для підприємств, а й для громадян (резидентів і нерезидентів), що мають намір здійснювати свої розрахунки в безготівковій формі.

Зокрема, для відкриття поточних рахунків підприємства подають установам банків такі документи:

а) заяву на відкриття рахунку встановленого зразку. Заяву підписують керівник та головний бухгалтер підприємства. Якщо в штаті немає посади головного бухгалтера чи іншої службової особи, на яку покладено функцію ведення бухгалтерського обліку та звітності, то заяву підписує тільки керівник;

б) статут або копію зареєстрованого статуту (положення) підприємства, засвідчену нотаріально. Банківська установа, відкриваючи рахунок, ставить свою відмітку про відкриття рахунка на тому самому примірнику статуту (положення), на якому стоїть оригінал відмітки про взяття підприємства на облік в податковому органі, після чого цей примірник повертається власнику рахунка;

в) копію довідки про внесення підприємства до єдиного державного реєстру підприємств і організацій України засвідчену нотаріально або працівником банку;

г) копію документа, що підтверджує взяття підприємства на облік в органі державної податкової служби, засвідчену податковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

д) картка зі зразками підписів осіб і відбитки печатки, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надає право розпорядження рахунком та підписання розрахункових документів, завірену нотаріально або вищестоящою організацією в установленому порядку. У картку включається також відбитка печатки підприємства;

е) копія документа, що підтверджує реєстрацію у пенсійному фонді України, завіряється Пенсійним фондом, або нотаріально, у фонді соціального страхування, у фонді страхування на випадок безробіття та у фонді страхування від нещасних випадків;

є) копії наказів про призначення керівника та головного бухгалтера.

Господарські товариства, товарні біржі, договірні обєднання, редакції, видавництва надають, також, нотаріально засвідчену копію установчого договору.

До вказаного переліку додаються також : копії ліцензій, договорів оренди, протоколів загальних зборів тощо, якщо діяльність підприємства має особливості, що регулюються чинним законодавством.

Якщо підприємець здійснює свою діяльність без створення юридичної особи, поточний та інші рахунки відкриваються на його імя.

Для відкриття рахунку підприємець подає в установу банку:

· заяву про відкриття рахунка за своїм підписом;

· копію свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності;

· картка із зразком підпису засвідчена нотаріально.

Громадяни України, а також інші фізичні особи, що зобовязані сплачувати податки, для проведення безготівкових розрахунків можуть відкривати в установах банків поточні рахунки в національній валюті, а також рахунки в іноземній валюті.

На поточний рахунок фізичної особи-резидента в національній валюті зараховується заробітна плата, пенсія допомога, авторські гонорари, страхові виплати і відшкодування, кошти за реалізоване власне майно, іноземну валюту, сільськогосподарську продукцію тощо.

З поточного рахунка фізичної особи-резидента в національній валюті за розпорядженням власника або за його дорученням проводяться операції з розрахунків за надані послуги, придбані товари, купівлю і продаж цінних паперів, іноземної валюти, участь у створені підприємств різних форм власності, з відрахуванням до бюджетів усіх рівнів обовязкових платежів і податків тощо.

Попередником поточного (розрахункового) рахунка громадянина був вклад „до запитання" (ощадний вклад). При укладенням з банком договору на відкриття вклад„до запитання" за бажанням клієнта з цього рахунка можуть здійснюватись безготівкові розрахунки з іншими фізичними та юридичними особами, аналогічні тим, що проводяться з використанням поточного рахунка в національній валюті. Тобто поточні рахунки громадян призначені для обліку коштів фізичних осіб „до запитання" і операції з ними.

Поточні рахунки громадян відкриваються на підставі:

1) заяви фізичної особи;

2) документа, що засвідчує особу (паспорт), договору на відкриття та обслуговування рахунка між установою банку та громадянином;

3) картки із зразком підпису, що надається в присутності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчується цим працівником і головним бухгалтером банку.

У договорі між установою банку та громадянином зазначається паспортні дані, адреса постійного місця проживання громадянина, а також ідентифікаційний номер фізичної особи - платника податку(резидента), що вноситься в договір на підставі документа, виданого податковим органом.

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті фізичній особі (резиденту і нерезиденту), що не займається підприємництвом, необхідно подати такі самі документи, що й при відкритті поточного рахунка в національній валюті.

Підприємство-резидент для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті подає в банк ті самі документи, що і для відкриття поточного рахунка в національній валюті. Якщо поточний рахунок в іноземній валюті відкривається в тому самому банку, де відкрито поточний рахунок у національній валюті, то подання аналогічного пакета документів при цьому не обовязкове (крім заяви про відкриття рахунка та картки із зразками підписів і відбитком печатки).

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті представництву юридичної особи-нерезидента до уповноваженого банку подають:

а) заяву про відкриття рахунка;

б) копію свідоцтва про реєстрацію представництва в Україні;

в) копію легалізованого витягу з торговельного, банківського або судового реєстру країни перебування про реєстрацію юридичної особи;

г) копію легалізованого статуту (положення) цієї юридичної особи; д)картка із зразками підписів та відбитки печатки.

Усі документи за цим переліком, крім заяви, обовязково повинні бути засвідчені нотаріально.

Під легалізацією слід розуміти надання юридичної сили документам, які видано на території іноземної держави. Ці документи повинні бути нотаріально засвідченні за місцем їх видання, перекладені на українську мову та легалізовані в консульській установі України, якщо міжнародними договорами, в яких бере участь Україна, не передбачено інше. Зазначені документи можуть бути засвідчені також у посольстві відповідної держави в Україні та легалізовані в МЗС України. Не потрібна легалізація документів, виданих в країнах членах СНД та деяких інших країнах (переважно постсоціалістичних).

Для відкриття поточного рахунка в іноземній валюті іноземному інвестору до банку подаються:

1) заява на відкриття рахунка, засвідчена в посольстві (консульстві) відповідної іноземної держави в Україні, або в посольстві (консульстві) України за кордоном;

2) нотаріально засвідчена копія легалізованого статуту;

3) картка із зразками підписів осіб, уповноважених розпоряджатися рахунком, засвідчена нотаріально;

4) копія легалізованого витягу з торгівельного, банківського чи судового реєстру країни перебування про реєстрацію юридичної особи, засвідчену нотаріально.

Якщо іноземним інвестором є фізична особа, для відкриття рахунка подаються такі самі документи, крім передбачені в пунктах 2 і 4, а також підтвердження іноземного банку про відкриття в ньому фізичної особи-інвестора.

Особливості відкриття рахунків у зарубіжних банках

1. Відповідно до вимог більшість банків, для відкриття корпоративного рахунка в іноземному банку клієнт повинен надати рекомендацію, її може бути надано або одним із клієнтів цього банку, або відомим банку адвокатом (адвокатською конторою), або іншим банком. При цьому потрібно мати на увазі, що часто рекомендації українських або російських банків недостатньо для відкриття рахунка в західному банку.

2. Документи, що передаються в банк, оформлюються грамотно і акуратно, причому з самого початку - при відкритті рахунка, їх потрібно оформляти за західними стандартами, без зайвої кількості печаток, штампів, реєстраційних номерів тощо. Головне - це добре відпрацьований, схожий на зразок підпис.

3. Будь-який західний банк працює за загальними принципами, виробленими довгою історією та досвідом, а також місцевим законодавством. Відповідно до таких принципів, банк, з одного боку, гарантує таємницю внесків і повну конфіденціальність будь-якої інформації, що отримується від клієнтів. З іншого боку, він має право розраховувати на шанобливе ставлення до себе, що виявляється в розкритті клієнтами певної інформації, у доступності й контактності клієнтів, у правильному і коректному оформленні документації.

4. Останнім часом навіть дрібні зарубіжні банки, що досі вважалися найбільш поступливими, предявляють усе більше вимог до своїх іноземних клієнтів. Загальна тенденція зміни політики взаємовідносин з клієнтами зводиться до того, що банки хочуть якомога більше знати про своїх клієнтів.

5. Банк завжди зацікавлений у прямому звязку з клієнтом. Не можна направляти документи без зазначення в них контактних телефонів. Більше того, за цими номерами клієнт має бути доступний, хай навіть через третіх осіб; важливо лише, щоби час для пошуку був зручним. Поштова адреса особи, що керує рахунком, має бути реальною. Зазначення поштової скриньки замість адреси проживання (діяльності) виключено. У разі зміни адреси необхідно сповістити про це банк.

6. Банк за своєю природою є підозріливим. Йому не потрібні скандали або неприємності, де замішане його імя. Найдорожче для банку -- його репутація, тому він готовий відмовитися від великих активів заради власного спокою та відчуття надійності політики, що ним проводиться, інтереси банку клієнт повинен розуміти та враховувати.

7. Досвідчені клієнти західних банків не рекомендують знімати або класти на рахунок дуже велику суму готівкою , не обговоривши цю операцію з банком заздалегідь. У разі великих купівель банк завжди може запропонувати найзручніший спосіб переказу кошів.

8. Банк, як правило, не вимагає надання контракту як підстави для переказу коштів, проте він завжди має право вимагати пояснення платежу. На Заході прийнято систему рахунків (інвойсів), у яких має бути докладно викладено, для чого, кому та звідки перераховуються кошти. Однак при проведенні великих, з точки зору банку, операцій він може запитати контракти (договори), а в деяких випадках і документи, що характеризують одержувача коштів.

9. У разі виникнення небезпечних для банку ситуацій він може вжити крайніх заходів. В одних випадках це тимчасове блокування рахунків для перевірки, в інших -- розсилка письмових повідомлень підозрілим клієнтам з проханням протягом визначеного часу забрати гроші, після чого рахунки таких клієнтів закриваються.

10. Важливою вимогою є знання англійської мови, оскільки мова спілкування має бути зрозумілою сторонам. Помилки в розумінні специфічних банківських термінів можуть спричинити неправильній дії і зрештою викликати недовіру. У разі повторення таких ситуацій операції за рахунком може бути припинено, а гроші повернено власнику без пояснення причин.

11. Культура банківського спілкування зводиться до двох правил. Перше: чим більше банк знає про клієнта, тим краще для клієнта. Друге: банк завжди правий, незважаючи на те, що вголос завжди проголошує зворотне.

12. У разі тривалих добрих відносин з банком клієнт поступово формує свою банківську історію, що вже є важливим результатом банківського спілкування.

Закриття рахунку в установах банків може відбутися:

- на підставі заяви власника рахунку;

- на підставі рішення органу, на який законом покладено функції щодо ліквідації або реорганізації підприємства;

- на підставі рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства чи визнання його банкрутом;

- на інших підставах, передбачених чинним законодавством України чи договором між установою банку і власником рахунку.

Банк може відмовитися від договору банківського рахунку та закрити поточний рахунок клієнта, якщо операції з цим рахунком не здійснюються протягом 3-х років підряд і на цьому рахунку немає залишку коштів.

Під час реорганізації юридичної особи - підприємця поточний рахунок закривається.

Вкладні (депозитні рахунки) клієнтів уразі залучення строкових вкладів закривається після закінчення строку дії договору банківського вкладу та повернення коштів платнику.

У день закриття рахунку банк зобовязаний клієнту видати довідку про закриття рахунку. Справа з юридичним оформленням рахунку залишається в банку і зберігається ним протягом 5-ти років після закриття рахунка. У разі закриття поточного або вкладного рахунку субєкта господарювання банк протягом 3-х робочих днів з дня закриття рахунку (включаючи день закриття рахунку) повідомляє про це відомчий орган державної податкової служби.

Наказом Державної податкової адміністрації № 306 від 01.08.2001 р. затверджено „Порядок подання податковим органом про відкриття (закриття) рахунків в установах банків”. Цим Порядком встановлюється послідовність дії платників податків та органів державної служби при взятті на податковий облік банківських рахунків.

Повідомлення про відкриття (закриття) рахунка в установі банка субєкти підприємницької діяльності (платники) направляють відповідно до чинного законодавства України до державного податкового органу, де вони взяті на податковий облік.

Повідомлення протягом 3-х робочих днів з дня відкриття (закриття) рахунку в установі банку (включаючи день відкриття і закриття рахунку) подається платником особисто або направляється поштою на адресу відповідного державного податкового органу з повідомленням про вручення.

Повідомлення реєструється відповідним підрозділом з обробки вхідної кореспонденції за умови заповнення всіх реквізитів. Корінець повідомлення зі штампом відповідного підрозділу податкової служби та датою реєстрації повертається платнику.

У триденний термін після дати одержання повідомлення платника орган державної податкової служби направляється до установи банку, у якому відкритий рахунок, або повертає платнику для наступної передачі до установи банку корінець повідомлення платника з відміткою про взяття рахунку на податковий облік. У випадку відмови взяття рахунку на податковий облік платнику направляється повідомлення за формою Д3 (додаток 3 до Порядку) про недостатність даних у поданому ним повідомленні та про необхідність усунення виявлених недоліків та повторного подання повідомлення.