65. Види, порядок укладання та припинення договорів

Договір можна визначати як угоду двох або декількох сторін, спрямовану на встановлення, зміну чи припи-нення цивільних правовідносин. Предметом договору завжди є певна дія, але ця дія може бути тільки пра-вомірною. Змістом будь-якого договору є права і обов'-язки сторін, установлені ним. Прийнято розрізняти іс-тотні, звичайні та випадкові умови договору. Істотними є ті умови договору, що визнані такими за законом або необхідні для договорів цього виду. До звичайних умов відносять ті, які самі по собі передбачаються, скажімо, місце виконання договору. Випадковими визначаються такі умови договору, які зазвичай у договорах такого виду не передбачаються, але можуть бути встановлені угодою сторін. Договори, що базуються на волевиявлен-ні однієї особи, називаються односторонніми. Договори, в яких виявлено волю двох сторін, називаються двосто-ронніми. Договори, в яких беруть участь більш ніж дві особи, називаються багатосторонніми. Розрізняють до-говори реальні й консенсуальні. Реальні договори вва-жаються укладеними, тобто набувають юридичного зна-чення лише з моменту фактичного здійснення певних дій. Консенсуальні договори вважаються укладеними і набувають юридичного значення з моменту досягнення угоди з основних умов договору. За формою договори можуть бути усними або письмовими. Письмові, своєю чергою, поділяються на прості й нотаріально засвідчені. У процесі укладення договору розрізняють дві стадії: пропозицію укласти договір(оферту) і прийняття про-позиції(акцепт). Часто сторони самі визначають момент набрання договором юридичної сили. В інших випадках момент укладення договору визначає закон.