3.2. Правовий режим облігацій

Облігація — цінний папір, що посвідчує внесення його влас­ником грошей, визначає відносини позики між власником облі­гації та емітентом, підтверджує зобов’язання емітента повернути власникові облігації її номінальну вартість у передбачений умовами розміщення облігацій строк та виплатити доход за об­лігацією, якщо інше не передбачено умовами розміщення (ст. 7 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»).

Облігація має номінальну вартість, визначену в національ­ній валюті, а якщо це передбачено умовами розміщення обліга­цій — в іноземній валюті. Мінімальна номінальна вартість облі­гації не може бути меншою, ніж одна копійка.

Емітент може розміщувати іменні облігації та облігації на пред’явника.

У сертифікаті облігації зазначаються назва виду цінного па­пера, найменування та місцезнаходження емітента, міжнародний ідентифікаційний номер цінного папера, номінальна вартість об­лігації, загальна сума випуску, строк погашення, розмір та стро­ки виплати відсотків (для відсоткової), дата прийняття рішен­ня про розміщення облігацій, серія та номер сертифіката облі­гації, ім’я власника (для іменної) підпис керівника емітента або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою емітента. До сертифіката відсоткової облігації на пред’явника додається ку­понний лист на виплату відсотків.

Облігації розміщуються у документарній або бездокументарній формі.

Емітент може розміщувати відсоткові, цільові та дисконтні облігації. Відсоткові облігації — облігації, за якими передбача­ється виплата відсоткових доходів. Цільові облігації — облігації, виконання зобов’язань за якими дозволяється товарами та/або послугами відповідно до вимог, встановлених умовами розмі­щення. Дисконтні облігації — облігації, що розміщуються за ці­ною, нижчою, ніж їх номінальна вартість. Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю облігації виплачується влас­нику облігації під час її погашення і становить доход (дисконт) за облігацією.

Відповідно до частин 4, 5 ст. 7 Закону «Про цінні папери та фондовий ринок» облігації можуть розміщуватися з фіксованим строком погашення, єдиним для всього випуску. Дострокове по­гашення облігацій за вимогою їх власників дозволяється у разі, коли така можливість передбачена умовами розміщення обліга­цій, якими визначені порядок встановлення ціни достроково­го погашення облігацій і строк, у який облігації можуть бути пред’явлені для дострокового погашення. Погашення облігацій може здійснюватися грошима або майном відповідно до умов розміщення облігацій.

Доход по облігаціях усіх видів виплачується відповідно до умов їх випуску. Порядок викупу облігацій усіх видів, крім ці­льових, визначається при їх випуску.

Випускаються облігації таких видів: а) облігації місцевих позик; б) облігації підприємств; в) державні облігації.

До облігацій місцевих позик належать: облігації внутріш­ніх місцевих позик: облігації зовнішніх місцевих позик.

Облігації внутрішньої місцевої позики – цінні папери, що випущені ВР АРК або міською радою та засвід­чують внесення їх власниками грошових коштів і підтверджу­ють зобов’язання емітента відшкодувати йому номінальну вар­тість цього цінного папера в передбачений у них строк із випла­тою фіксованого процента, якщо інше не передбачено умовами випуску.

Визначення облігації зовнішніх місцевих позик, введених За­коном України «Про цінні папери та фондовий ринок», та їх пра­вовий режим чинне законодавство не дає.

Рішення про розміщення облігацій місцевих позик приймає ВР АРК або міська рада відповідно до вимог, уста­новлених бюджетним законодавством. Міста і регіони України потребують додаткових інвестицій у зв’язку з недостатністю бюджетного фінансування. Бюджетний кодекс України вста­новлює, що ВР АРК та міські ради мають право здійс­нювати внутрішні запозичення. Зовнішні запозичення можуть здійснювати лише міські ради міст із чисельністю населення понад 800 тис. мешканців за офіційними даними державної ста­тистики на час ухвалення рішення про здійснення запозичень.

Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями міс­цевих позик визначаються умовами їх розміщення. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2011 р. № 110 затверджено Порядок здійснен­ня місцевих запозичень. Відповідно до цього Порядку здійснення запозичень до місцевих бю­джетів може проводитися у формі випуску облігацій внутріш­ніх місцевих позик та укладення угод про отримання позик, кредитів. Процедура здійснення випуску облігацій внутрішніх місце­вих позик включає певну послідовність дій: від отримання в Міністерстві фінансів України висновку що­до відповідності проекту рішення про здійснення запозичень ви­могам, установленим бюджетним законодавством, та прийняття радою такого рішення і до реєстрації в НКЦПФР випуску облігацій та інформації про їх випуск, розміщення облігацій, погашення їх у встановлений термін, подання до НКЦПФР звіту про погашення об­лігацій та інших документів. Кошти від розміщення облігацій залучаються до відповід­ного місцевого бюджету. Розміщення облігацій здійснюється на добровільних засадах.

Облігації можуть випускатися на пред’явника в документар­ній формі або в бездокументарній формі іменні з формуванням облікового реєстру власників у зберігача. Забезпечення випуску облігацій здійснюється згідно із законодавством.

У багатьох країнах світу облігації місцевих позик є одним з найпопулярніших інструментів фондового ринку. За рахунок таких облігацій забезпечуються надійні інвестиції в економіку. В Україні цей інструмент фондового ринку ще не набув належ­ного поширення, хоча деякий досвід у цьому вже є. Перші місцеві позики в Україні було здійснено у 1995 році, коли на за­лучені кошти було збудовано житло для мешканців Києва. Були випуски облігацій у Харкові, у Дніпропетров­ську, Черкасах, Запоріжжі та в ряді інших великих міст. Однак дис­кредитував ринок випуск у 1997 році на термін один рік під 40% річних облігацій Одеської міської ради, коли емітент на момент погашення облігацій заявив про свою неплатоспроможність. Це призвело до міжнародного скандалу, оскільки більша частина облігацій була придбана іноземними інвесторами. Це обумови­ло законодавче впорядкування внутрішніх та зовнішніх запози­чень, що провадяться органами місцевого самоврядування.

Облігації підприємств – цінні папери, що засвідчують вне­сення їх власниками грошових коштів і підтверджують зобов’язання відшкодувати їм номінальну вартість цих облігацій у пе­редбачений строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску) (п. 1 Положення про порядок випуску облігацій підприємств, затверджене рішенням ДКЦПФР в редакції від 26 жовтня 2006 р, № 1178). Правовий режим облігацій підприємств визначається ст. 8 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» та нормативними актами НКЦПФР, зокрема названим Положенням.

Облігації підприємств можуть випускатися іменними і на пред’явника, процентними і безпроцентними (цільовими або дисконтними), такими, що вільно обертаються або з обмеже­ним колом обігу, звичайними та з додатковим забезпеченням. Облігації можуть вважатися додатково забезпеченими, якщо емітентом укладаються відповідні договори поруки чи страху­вання ризиків непогашення основної суми боргу та/або випла­ти доходу за облігаціями. Облігації на пред’явника можуть пропонуватися виключно для відкритого продажу.

Емітентами облігацій підприємств можуть виступати підпри­ємства усіх передбачених законом форм власності, об’єднання підприємств, створені відповідно до законодавства, ак­ціонерні та інші товариства, що від свого імені випускають облі­гації і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов емісії цих облігацій (п. 1 Положення про облігації підпри­ємств).

Облігації підприємств розміщуються юридичними особами тільки після повної сплати свого статутного капіталу. Розміщен­ня облігацій здійснюється шляхом відкритого або закритого про­дажу і передбачає відчуження облігацій емітентом або андер­райтером первинним власникам облігацій шляхом укладання угод протягом терміну, визначеного в умо­вах випуску облігацій як термін розміщення. Не допускається розміщення облігацій підприємств для фор­мування і поповнення статутного капіталу емітента, а також по­криття збитків від господарської діяльності шляхом зарахуван­ня доходу від продажу облігацій як результату поточної госпо­дарської діяльності,

Підприємства мають право розміщувати облігації на суму, яка не перевищує трикратного розміру власного капіталу або розміру забезпечення, що надається їм з цією метою третіми осо­бами. Умови розміщення облігацій, що розміщуються акціонер­ним товариством, можуть передбачати можливість їх конверта­ції в акції акціонерного товариства (конвертовані облігації).

Порядок випуску облігацій підприємств визначається ст. 28 – 35 Закону «Про цінні папери та фондовий ри­нок» та Положенням про облігації підприємств. Процедура здійснення випуску облігацій, що пропонуються для відкритого продажу, включає певну послідовність дій: прийняття рішення про відкрите (публічне) розміщення об­лігацій, реєстрація в НКЦПФР випуску облігацій та проспекту їх емісії, присвоєння облігаціям міжнародного ідентифікаційного номера, укладення з депозитарієм договору про обслуговування емісії облігацій або з реєстратором про ведення реєстру власни­ків іменних облігацій, розміщення облігацій у встановлений строк, подання та реєстрація НКЦПФР звіту про результати розміщення облігацій та інші.

Відкрите (публічне) розміщення облігацій передбачає про­позицію облігацій не менше ніж ста юридичним та/або фізич­ним особам. Облігації, які пропонуються для відкритого (публіч­ного) розміщення, є такими, що вільно обертаються. Першими та наступними власниками таких облігацій можуть бути будь-які юридичні та/або фізичні особи. Строк відкритого (публічного) розміщення облігацій не мо­же перевищувати одного року з дати початку розміщення. Якщо облігації, передбачені до розміщення, випускаються різними се­ріями, строк відкритого (публічного) розміщення окремої серії облігацій не може перевищувати одного року з дати початку роз­міщення облігацій цієї серії.

Процедура здійснення випуску облігацій, що пропонуються для закритого продажу, включає аналогічну послідовність дій, як і при відкри­тому продажу за виключенням окремих етапів та передбачає за­крите розміщення.

Вимоги до рішення про розміщення облігацій, проспекту емісії обліга­цій, перелік документів, що подаються емітентом до НКЦПФР для реєстрації випуску облігацій, визначаються Положенням про облігації підприємств.

НКЦПФР здійснює реєстрацію випуску облігацій, реєстра­цію випуску та проспекту емісії облігацій протягом 30 календа­рних днів з дати подання заяви та всіх необхідних документів для реєстрації випуску облігацій або реєстрації випуску та про­спекту емісії облігацій або відмовляє в реєстрації. Підстави для відмови у реєстрації випуску облігацій, випус­ку та проспекту емісії облігацій визначаються Положенням про облігації підприємств: а) визнання емісії облігацій недобросовісною; б) відсутність будь-якого з визначених докумен­тів. Підставами для визнання емісії облігацій недобросовісною можуть бути: порушення емітентом вимог Закону «Про цінні папери та фондовий ринок»; невідпо­відність поданих емітентом документів або відомостей, що в них містяться, вимогам законодавства та/або переліку, визначено­му НКЦПФР; порушення порядку прийняття рішення про від­крите (публічне) або закрите (приватне) розміщення облігацій; внесення недостовірних відомостей до проспекту емісії обліга­цій та документів, які подаються для реєстрації випуску обліга­цій та проспекту емісії цих облігацій.

Відмінності між акціями і облігаціями. По-перше, облігаціонер є завжди кредитором акціонерного товариства, і його претензії у разі лік­відації АТ або визнання останнього банкрутом задовольняють­ся переважно перед акціонерами (в тому числі власниками при­вілейованих акцій). По-друге, облігаціонеру АТ сплачуються не лише фіксовані проценти по облігаціях, але й повертається їх номінальна вартість у разі настання строку погашення. Власник акції позбавлений права вимагати повернення йому сплаченої вартості акцій. Максимальна сума, на яку можуть бути випуще­ні акції, обмежується розміром статутного фонду, привілейова­ні акції – 25 % статутного фонду, а щодо облігацій вона дорів­нює трикратному розміру власного капіталу або розміру забез­печення, що надається їй з цією метою третіми особами.

Державні облігації України можуть бути: довгострокові – понад п’ять років; середньострокові – від одного до п’яти років; короткострокові – до одного року. Державні облігації України поділяються на облігації внут­рішніх державних позик України, цільові облігації внутрішніх державних позик України та облігації зовнішніх державних по­зик України (ст. 10 Закону «Про цінні папери та фондовий ри­нок»).

Облігації внутрішніх державних позик України - держав­ні цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішньому фондовому ринку і підтверджують зобов’язання України щодо відшкодування пред’явникам цих облігацій їх номінальної вар­тості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій.

Цільові облігації внутрішніх державних позик України – облігації внутрішніх державних позик, емісія яких є джерелом фінансування дефіциту держбюджету в обсягах, перед­бачених на цю мету законом про Держбюджет на відповідний рік, та в межах граничного розміру державного боргу. Кошти, залучені до Держбюджету від розмі­щення цільових облігацій внутрішніх державних позик Украї­ни, використовуються виключно для фінансування державних або регіональних програм і проектів на умовах їх повернення в обсягах, передбачених на цю мету законом про Держбю­джет на відповідний рік.

Облігації зовнішніх державних позик України – державні боргові цінні папери, що розміщуються на міжнародних фондо­вих ринках і підтверджують зобов’язання України відшкодува­ти пред’явникам цих облігацій їх номінальну вартість з випла­тою доходу відповідно до умов випуску облігацій.

Емісія державних облігацій України є частиною бюджетно­го процесу і регулюється законом України про Держбю­джет на відповідний рік, яким встановлюються грани­чні розміри державного зовнішнього та внутрішнього боргу. Рішення про розміщення облігацій зовнішніх та внутрішніх державних позик України та умови їх випуску приймається згі­дно з Бюджетним кодексом.

Розміщення державних облігацій України здійснюється у разі дотримання на кінець року граничних розмірів державного зовнішнього та внутрішнього боргу, передбачених Верховною Радою в законі про Держбюджет на від­повідний рік. Умови розміщення та погашення облігацій державних позик визначає Міністерство фінансів України. Національний банк України виконує операції з обслуговування державного боргу, пов’язані з розміщенням облігацій внутрішніх державних позик та цільових облігацій внутрішніх державних позик України, їх погашенням і виплатою доходів за ними, а також провадить де­позитарну діяльність щодо цих цінних паперів.

Короткострокові державні облігації випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у депозитарії На­ціонального банку. Кожний випуск короткострокових держав­них облігацій оформлюється глобальним сертифікатом, який зберігається у депозитарії Національного банку. Такі облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на добровільних засадах за ціною нижчою, ніж їх номінальна вартість.

Державні облігації України можуть бути іменними або на пред’явника, і розміщуються у доку­ментарній або бездокументарній формі. Продаж облігацій внутрішніх державних позик здійснюєть­ся в національній валюті, а облігацій зовнішніх державних по­зик України – у валюті запозичення. Виплата доходів і погашен­ня державних облігацій України здійснюються грошима або дер­жавними облігаціями України інших видів за згодою сторін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2001 р. № 80 «Про випуски облігацій внутрішніх державних позик» пе­редбачено здійснювати щороку в межах встановленого законом граничного розміру державного внутрішнього боргу на відповід­ний рік випуски облігацій внутрішніх державних позик, а саме: короткострокових облігацій з термінами обігу до одного року та середньострокових облігацій з термінами обігу від одного до п’яти років. Затвердженими цією постановою Основними умо­вами випуску та порядком розміщення короткострокових дер­жавних облігацій встановлено, що номінальна вартість однієї короткострокової державної облігації становить 1000 гривень. Відсоткова ставка доходу за короткостроковими облігаціями встановлюється у розмірі 0 (нуль) відсотків.