logo search
502720_2868C_lekcii_po_strahovaniyu_dlya_zaochn

34. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів

Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є одним із найбільш масових видів страхування, який у більшості країн світу є за формою обов’язковим видом страхування.

Законом України “Про страхування” страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів включено до переліку обов’язкових видів.

Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної третім особам внаслідок дорожньо-транспортною пригоди.

Під власником транспортного засобу розуміється юридична чи фізична особа, яка експлуатує транспортний засіб, що належить їй на праві власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах, що не суперечать чинному законодавству.

Обов’язковість такого страхування поширюється на резидентів та нерезидентів – власників транспортних засобів. Маються на увазі власники автомобілів, автобусів, самохідних машин, мотоциклів усіх типів, причепів, що експлуатують зазначені транспортні засоби на вулично-дорожній мережі загального користування. Ці засобі підлягають державній реєстрації та обліку у відповідних органах Міністерства внутрішніх справ України. Виняток становлять транспортні засоби, власники яких застрахували цивільну відповідальність у державах, з уповноваженою організацією яких Моторне (транспортне) страхове бюро України(МТСБУ) уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Суб’єктами обов’язкового страхування цивільної відповідальності є страхувальники, страховики, МТСБУ та треті особи – юридичні й фізичні особи, яким заподіяна шкода транспортним засобом внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Об’єктом обов’язкового страхування цивільної відповідальності є цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме життю або здоров’ю фізичних осіб..

Відшкодуванню страховиком підлягає пряма шкода, заподіяна третій особі під час руху транспортного засобу, якщо має місце причинний зв’язок між рухом транспортного засобу і заподіяного ним шкодою.

Страховий випадок – це дорожньо-транспортна пригода, яка сталася за участю транспортного засобу страхувальника і через яку настає його цивільна відповідальність за заподіяну цим транспортним засобом шкоду майну, життю і здоров’ю третіх осіб.

Були встановлені такі два види договорів обов’язкового страхування цивільної відповідальності:

Право укладання додаткових договорів обов’язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів надається тільки повним членам Моторного (транспортного) страхового бюро. МТСБ – юридична особа, яка створена згідно з чинним законодавством є неприбутковим органом і діє на основі свого Статуту. Страховики можуть входити в МТСБ як повни або асоціовані члени. Повні члени МТСБ зобов’язанні здійснювати виплату страхового відшкодування у разі настання страхового випадку, який спричинили їх страхувальники на території інших держав, з якими МТСБ уклало угоду про взаємне визнання договорів такого страхування.

Страховою сумою за договором обов’язкового страхування цивільної відповідальності визначено грошову суму, в межах якої страховик (страхова організація) згідно з умовами страхування зобов’язаний здійснити виплату третій особі або третім особам (у разі, коли потерпілих у дорожньо-транспортній пригоді кілька) після настання страхового випадку.

Страхова сума та страхові платежі за обов’язковим страхуванням цивільної відповідальності визначаються Кабінетом міністрів України.

Страхувальник має право вибору страховика для укладання договору обов’язкового страхування цивільної відповідальності.

У разі виїзду за межі України страхувальник - резидент зобов’язаний укласти додатковий договір обов’язкового страхування цивільної відповідальності на умовах, установлених МТСБУ, якщо користування транспортним засобом за межами України потребує обов’язкового страхування цивільної відповідальності на умовах країн відвідання.

Для відшкодування збитків, завданих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, страхувальник або третя особа (її спадкоємець, правонаступник страхувальника) зобов’язані (залежно від випадку) звернутися із заявою до страховика (страхової організації) або до МТСБУ.

Виплата страхового відшкодування третій особі здійснюється страховиком на підставі таких документів:

Виплата страхового відшкодування здійснюється третій особі або її спадкоємцям (як правило)протягом 15 робочих днів з дня отримання страховиком зазначених документів, крім випадків, коли спори, пов’язані з виплатою страхового відшкодування, розглядаються у судовому порядку.

Розмір страхового відшкодування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів визначається за системою першого ризику.

Розмір франшизи при відшкодуванні збитків, завданих майну третіх осіб, встановлюється на рівні до 2% страхової суми.

МТСБУ відшкодовує шкоду, заподіяну тільки життю і здоров’ю третьої особи. Таке відшкодування здійснюється в термін і на умовах, визначених для страховиків, у разі:

МТСБУ забезпечує також відшкодування збитків, коли страховий випадок спричинений транспортним засобом, власник якого застрахував цивільну відповідальність у державі, з уповноваженою організацією, якої МТСБУ уклало угоду про взаємне врегулювання питань щодо відшкодування збитків.

Договір страхування набирає чинності з моменту, зазначеного у страховому полісі, але не раніше внесення, що посвідчується відповідними документами страхувальником страхового платежу на користь страховика, якщо інше не передбачено в договорі страхування.

Після сплати страхового платежу страхувальник одержує від страховика страховій поліс, який є договором (письмовою угодою) обов’язкового страхування цивільної відповідальності.

Страховий поліс складається за формою, що містить: назву та адресу страховика, тип, марку транспортного засобу та державний номерний знак, номери двигуна, шасі, початок та закінчення дії договору, розміри страхового платежу та страхової суми, для страхувальника-юридичної особи – її найменування та адресу, для страхувальника – фізичної особи – прізвище, домашню адресу, підписи сторін.

У разі настання страхового випадку страхувальник (водій транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду) зобов’язаний:

Завдяки запровадженню обов’язкового страхування власників транспортних засобів Україна приєдналася до міжнародної системи страхування відповідальності автовласників, так званої системи “Зелена картка” яка функціонує з 1 січня 1953 року. В 1995 р. універсальний договір об’єднував 37 країн, включаючи 18 західноєвропейських, 7 близького сходу, африканських та інших країн, 11 колишніх соціалістичних держав.

Основним завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників – нерезидентів країни, в який трапилась така пригода. Така система мала насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн. Це забезпечувалося виконанням певних умов країнами – членами системи “Зелена картка”.

По-перше, у таких країнах має здійснюватись обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, що здійснює врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, що врегульовує збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування.

По-третє, держава – член системи “Зелена картка”, не повинна здійснювати перешкод при трансфері вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

Збитки у країнах – членах системи врегульовуються, через уповноважену національну організацію (Моторне страхове бюро), яка переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни.

Взаємовідносини між моторними страховими бюро країн – члені системи “Зелена картка” регулюються двосторонніми угодами, що укладаються за уніфікованою формою. Якщо автовласник є резидентом країни – члена системи “Зелена картка”, він безперешкодно може проїжджати територіями всіх країн – членів цієї системи без обов’язкового страхування на умовах країни відвідання.