35. Загальносвітові тенденції розвитку авіаційної індустрії

Авіаційне страхування – це цілий комплекс страхових послуг, що тягне за собою відповідальність по багатьох різних об’єктах, яка проявляється при настанні одного спільного для всіх випадку – авіаційної катастрофи.

Саме авіаційному страхуванню найбільше притаманна кумуляція ризику, коли відшкодування по випадках часткової аварії набагато менше, ніж у разі випадків повної загибелі авіаційних суден.

Зосередження зусиль усіх країн на забезпеченні безпеки польотів та відшкодуванні збитків потерпілим було започатковано ще до Другої світової війни прийняттям відповідних конвенцій у галузі авіації.

Варшавська конвенція 1929 року регулювала ( а в деяких випадках регулює і сьогодні) відповідальність авіаційного перевізника щодо смерті, каліцтва або затримок пасажирів, а також щодо затримок і пошкодження вантажу та багажу.

Згідно з конвенцією вид транспортування визначається “договором про транспортування”: для пасажира – це квіток, для багажу – багажний чек, для вантажу – вантажна накладна. Конвенція також визначила, що:

• авіаційний перевізник відповідальний за смерть або каліцтво пасажирів, якщо пригода сталася на борту повітряного судна або під час посадки чи висадки пасажирів;

• авіаційний перевізник відповідальний за збитки, ушкодження і руйнування багажу та вантажу, що трапились під час транспортування;

• будь-яке положення в договорі про транспортування, яке суперечить статтям конвенції, не матиме юридичної сили.

Відповідальність згідно з Варшавською конвенцією була обмежена сумою 12 тисяч Конвенційних Золотих Франків (КЗФ).

Гаазька конференція 1955 року прийняла доповнення до Варшавської конвенції – документ відомий ще під назвою протоколу Хейга – і , зокрема, була збільшена сума відповідальності до 250 тисяч КЗФ.

Існують ще кілька конвенцій, але Україна придержується норм закладених Варшавською конвенцією.

З огляду на світовий досвід, до галузі авіаційного страхування авіасуден (каско), відносять багато інших видів страхування: страхування авіазапчастин і двигунів, страхування від нещасних випадків пасажирів, членів екіпажів, авіадиспетчерів, страхування відповідальності аеропортів та власників (операторів) ангарів та іншої продукції авіаційно-промислового комплексу і пов’язаних з авіацією галузей. В авіаційному страхуванні ризики можуть бути застраховані як в обов’язковій, так і в добровільній формах.

В межах добровільних видів страхування ліцензії в Україні видаються на майнове страхування засобів повітряного транспорту і страхування відповідальності власників повітряних суден, включаючи відповідальність вантажоперевізника.

Усі види страхування авіаційних ризиків регламентуються Повітряним Кодексом України.

Всі ризики пов’язані з експлуатацією повітряних суден мають спільну природу. Адже завжди об’єкти страхування будуть пов’язані з конкретним повітряним судном і вірогідність настання страхових випадків лишатиметься прямо пропорційною аварійності для даного типу авіаційного судна. Тому при здійсненні різних видів авіаційного страхування доцільно брати до уваги таки загальні положення.

1.Збитки, що можуть виникнути внаслідок однієї авіаційної події, розглядаються як один страховий ризик стосовно одного повітряного судна.

2.Страхова подія – нещасний випадок або кілька випадків, що призводять до тілесних ушкоджень та/або пошкодження майна та є несподіваними і ненавмисними для страхувальника.

3.Страховий захист припиняє свою дію у випадках, передбачених законодавством. А також у разі, коли повітряне судно:

здійснює у несправному стані політ, не дозволений керівництвом з льотної експлуатації повітряного судна;

використовується з метою, що заборонена законодавством або відрізняється від зазначеної у договорі;

перебуває поза географічними межами, зазначеними у договорі, якщо це не пов’язано з форс-мажорними обставинами;

експлуатується особою, не зазначеною у договорі страхування;

транспортується будь-яким видом транспорту, за винятком транспортування після пошкодження внаслідок страхового випадку.

4.Не поширення страхування на ризики:

впливу радіації та радіоактивного забруднення;

у разі війни, викрадення, арешту;

у разі коли для зльоту чи посадки використовується аеродром, що не відповідає вимогам для даного типу повітряного судна, за винятком форс-мажорних обставин;

якщо кількість пасажирів або маса вантажу, які перевозяться повітряним судном, перевищують максимальну пасажировмісність або максимальну вантажопідйомність даного типу повітряного судна, а також якщо порушено порядок розміщення вантажу або пасажирів.

5.Розслідування страхового випадку здійснює страховик або за його дорученням представник – аварійний комісар, який керується у своїй роботі вимогами та користується правами доступу до об’єкту і матеріалів розслідування згідно із законодавством України. Термін розслідування страхового випадку не повинен бути більш як 30 діб. Якщо обставини розслідування потребують додаткової інформації, яка повинна надійти від державних органів, страховик може продовжити термін розслідування ще на 30 діб.

36-37. Страхование воздушного (авиационного) транспорта.

Лидером среди множественных видов авиационного страхования выступает страхование авиасуден (каско). Этот вид страхования может быть проведен как в обязательной, так и в добровольной форме.

Под средствами воздушного транспорта понимаются пассажирские и транспортные самолеты и вертолеты, летательные аппараты специального назначения, а также планеры, дельтапланы, дирижабли и воздушные шары.

Страхователем является юридическое или физическое лицо – владелец и/или эксплуатант воздушного судна.

Объектом страхования являются имущественные интересы страхователя, связанные с владением, пользованием, распоряжением воздушным судном. Объектом страхования выступает не только авиатранспортное средство, а и запасные части со всеми видами специального оборудования, которое находится на борту, но при условии, что оборудование, запасные части и т.д. связанны с обеспечением полетов.

Страховые риски и виды покрытий

Страховщик принимает на страхование риски причинения ущерба, вызванного непредвиденным событием, которое может возникнуть с момента запуска двигателей до выключения двигателей после завершения полета, следствием которого стали гибель воздушного судна, пропажа без вести, утрата или повреждение воздушного судна.

Страхование рисков производится как для отдельно выбранных периодов эксплуатации – в полете, при рулении, буксировании, на стоянке, так и для любой их комбинации. Такое распределение связанно с разными уровнями франшиз, которые используются на каждом из этих этапов.

Стандартное покрытие предусматривает ответственность страховщика по событиям, связанным с выполнением воздушным судном полетов по разрешенным маршрутам для перевозки пассажиров, грузов, багажа и почты в соответствии с назначением воздушного судна. Это покрытие распространяется также на случаи транспортировки воздушного судна на ремонтное предприятие или перегоне на аэродром базирования после повреждения, при условии соблюдения страхователем требований Руководства по летной эксплуатации и получения согласия страховщика.

Дополнительное покрытие предусматривает ответственность страховщика по событиям, связанным с выполнением воздушным судном полетов по специальным программам, а именно: полетов для испытаний, установления рекордов, демонстрации авиационной техники, для обучения летного состава, при патрулировании, борьбе с пожарами, распылении чего-либо с воздушного судна и другими, имеющими повышенный риск. Дополнительное покрытие предоставляется за дополнительную премию и в Полисе делается соответствующая запись.

Страхование ущерба на случай внутреннего повреждения авиационных двигателей и главных редукторов вертолетов, других агрегатов воздушного судна вследствие конструктивных и производственных дефектов, ошибок персонала и иных причин – производится на отдельных условиях страхования и оформляется самостоятельным Полисом.