5. Необхідність функціонування та розвитку небанківського фінансового посередництва

Пріоритетна роль банків у фінансовому посередництві не перешкоджає активній діяльності та розвитку у більшості розвинутих країн небанківських фінансових установ та підвищенню їх ролі на ринку фінансових послуг.

Зростання значення небанківських фінансових установ у фінансовому посередництві відбувається під впливом таких чинників:

1. підвищення рівня доходів населення у економічно розвинутих країнах;

2. зростання попиту на новітні та нетрадиційні для банків фінансові послуги;

3. активний розвиток грошового, фондового, кредитного, валютного, страхового ринків;

4. інституційний розвиток небанківського фінансового сектора;

5. спеціалізація небанківських фінансових установ на послугах, що не є пріоритетними для банків.

Діяльність небанківських фінансових установ має багато спільних рис з банками. Серед них:

1. забезпечення опосередкованого фінансування учасників економічної діяльності;

2. формування фінансових ресурсів шляхом емісії фінансових активів;

3. прагнення задовольнити інтереси та наміри споживачів фінансових послуг;

4. здійснення операцій на одному ринку;

5. конкурування з іншими фінансовими установами за клієнтів.

Проте діяльність небанківських фінансових установ суттєво відрізня­ється від діяльності банків. У складі основних відмінностей такої діяль­ності від діяльності банків є її вузька спеціалізація, реалізація за рахунок неї небанківських операцій (за наявності дозволу держави окремих банківських), відсутність безпосереднього впливу на формування пропо­зиції грошей на ринку, а також вища ризикованість в порівнянні з операціями банків.

Світовий досвід свідчить про те, що на окремих ринках фінансових операцій діяльність небанківських фінансових установ може виявитися більш ефективною, ніж діяльність банків. Адже концентрація діяльності, з реалізації одного-двох видів фінансових послуг створює умови для підвищення їх якості та максимального наближення таких послуг до споживачів. Зосередження діяльності на реалізації широкого переліку фінансових послуг, що є характерним для банків, безумовно призводить до зниження ефекту від такої діяльності.

Успішний економічний поступ країни є неможливим без ефективної діяльності конкурентного фінансового посередництва та подолання відсталості фінансового сектора. У більшості країн, які перейшли на засади ринкового господарювання, поряд із розвитком банківської системи забезпечується формування та активізація діяльності небан­ківських фінансових установ.

В Україні становлення інститутів небанківського фінансового сектора було викликано:

1) процесами приватизації державного майна за приватизаційні майнові сертифікати, то зумовили потребу у створенні інвестиційних фондів і компаній, довірчих товариств.

2) реформою пенсійної системи в Україні та запровадженням системи недержавного пенсійного забезпечення, що спричинили необхідність створення в країні недержавних пенсійних фондів;

3) необхідністю впровадження в країні світового досвіду щодо забезпечення страхового захисту суб'єктів господарювання та громадян, що сприяло розвитку діяльності страхових організацій;

4. потребами фінансового та соціального захисту громадян, активізації малого бізнесу, здешевлення вартості кредитів для населення, що обумовили відродження кредитних спілок;

5) поглибленням спеціалізації в діяльності економічних суб'єктів і диверсифікацією напрямів спрямування капіталу, що спричинили появу та розвиток лізингових, факторингових, інших фінансових компаній, компанії! з управління активами та інших посередників.

Прискоренню формування небанківського фінансового сектора сприяли й розвиток фінансового ринку в країні та залучення населення і суб’єктів господарювання до інвестиційних процесів.

В Україні процес становлення небанківських фінансових установ ще не завершився, продовжується процес вдосконалення інституційної структури небанківського фінансового посередництва. Початковий етап розвитку зумовлює наявність певних недоліків і проблем у діяльності небанківських фінансових установ.

На сучасному етапі небанківське фінансове посередництво в Україні характеризується такими рисами:

1. низькою питомою вагою активів небанківських фінансових установ у валовому внутрішньому продукті;

2. другорядною роллю небанківських посередників у фінансуванні національної економіки та у перерозподілі капіталів;

3. відсутністю завершеної законодавчої та нормативної бази щодо регулювання діяльності небанківських фінансових установ;

4. відсутністю або недосконалим захистам клієнтів таких установ;

5. наявністю недоліків в організаційно-економічних механізмах функціонування небанківських фінансових інститутів.

Подолання проблем в діяльності небанківських фінансових установ та прискорення їх розвитку буде сприяти більш повному задоволенню потреб суб'єктів економічної діяльності у додаткових фінансових ресурсах, забезпеченню ефективної трансформації капіталу та реалізації широкого переліку якісних фінансових послуг.