Нормативні рівні резервування за банківськими кредитами

Формування резервів на покриття збитків за фінансовими операціями здійснюють і небанківські фінансові установи.

Кредитними спілками забезпечується формування резерву покриття втрат за неповерненими кредитами. З метою визначення обсягів резервування кредити, що надані кредитними спілками поділяються на такі види:

1. прострочені 1-го рівня, за якими термін прострочення очікуваного платежу становить від 1-го до З місяців;

2. прострочені 2-го рівня, за якими термін прострочення становить від З до б місяців;

3. прострочені 3-го рівня, за якими період неодержання очікуваного платежу становить від 6 до 12 місяців:

4. неповернені. якщо прострочення очікуваного платежу становить понад 12 місяців.

Нормативи резервування грошових коштів для розрахунку резерву забезпечення покриття втрат за неповерненими кредитами, наданими кредитними спілками, становлять:

для 1-го рівня - 0 % залишку заборгованості;

для 2-го рівня - 35 % залишку заборгованості;

для 3-го рівня - 70 % залишку заборгованості;

для неповернених та безнадійних кредитів - 100 % залишку заборгованості.

Резерв забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів форму­ється за рахунок частини доходу кредитної спілки незалежно від фінансо­вого результату її діяльності таким чином, щоб наприкінці кожного місяця його розмір відповідав сумі необхідного резервування за всіма простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами.

Фінансові компанії, ломбарди, довірчі товариства, інші небанківські фінансові установи забезпечують формування резерву за усіма видами здійснюваних фінансових операцій з метою покриття ризиків неповер­нення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, що визначаються як нестандартні.

Для визначення обсягу загальної заборгованості клієнтів небанківськими фінансовими установами проводиться оцінка стану розрахунків за факторинговими операціями, гарантіями, поруками, за операціями з фінансування будівництва, за придбаними цінними паперами, за іпотеч­ними активами, що знаходяться в управлінні, та визначається сумнівна заборгованість за ними.

На основі оцінки фінансового стану клієнтів – юридичних та фізичних осіб та оцінки стану погашення ними основного боргу та сплати процентів (комісій) за ним, фінансові операції небанківських установ класифікуються на такі види:

стандартні фінансові операції, за якими ризик є незначним і становить не більше одного процента від суми заборгованості;

граничні фінансові операції – такі, що характеризуються незначним ризиком (не більше 5 % суми заборгованості), який може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для клієнта ситуації:

небезпечні фінансові операції – фінансові операції, за якими ризик є значним, і надалі може збільшуватись та становити не більше 20% суми заборгованості: також є ймовірність несвоєчасного погашення клієнтом заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені договором надання фінансової послуги:

сумнівні фінансові операції, за якими виконання зобов'язань з боку клієнта фінансової установи в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення заборгованості низька і становить не більше 50 % від суми заборгованості.

безнадійні фінансові операції – операції, імовірність виконання зобо­в'язань за якими з боку клієнтів фінансових установ практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Залежно від ступеня ризику, що є характерним для фінансових опера­цій небанківських фінансових установ, Державною комісією з регулю­вання ринків фінансових послуг України визначені коефіцієнти резерву­вання коштів на покриття збитків за такими операціями.