У чому полягає відмінність між активною та пасивною інвестиційною політикою банку на ринку цп
У банківській практиці виділяють два основні підходи до управління портфелем цінних паперів, які називають пасивною й активною інвестиційною політикою.
Головні характеристики пасивної інвестиційної політики:
-
інвестиції мають довгостроковий характер;
-
незначні обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;
-
високий рівень диверсифікації, частка окремих цінних паперів мала, ризик збалансований;
-
результатом є формування пасивного портфеля.
Для активної інвестиційної політики є характерним:
-
активна гра на підвищення з недооціненими цінними паперами;
-
активна гра на зниження з цінними паперами із завищеною ціною;
-
великі обороти за операціями купівлі-продажу цінних паперів;
-
в основному короткостроковий характер інвестицій;
-
низький рівень диверсифікації;
-
висока концентрація окремих ризикованих цінних паперів;
-
спекулятивний характер і високий рівень ризикованості;
-
результатом є формування активного портфеля.
Відповідно до обраної інвестиційної політики банківські портфелі цінних паперів поділяються на два основних типи — пасивні й активні.
Пасивні портфелі цінних паперів добре диверсифіковані, а їх ліквідність, ризик і дохідність відповідають середньоринковим. Формуючи такі портфелі менеджмент не включає до їх складу різко недооцінені або високоризикові (спекулятивні) цінні папери, тобто банк ніби «пливе за течією». Прикладом може бути формування індексних портфелів, до яких включають ті самі цінні папери, на основі яких розраховується певний фондовий індекс. Ринкова ціна такого портфеля прямує за рухом фондового індексу. Перевагами є мінімізація витрат на аналітичну підтримку індексного портфеля та витрат банку, пов’язаних з виходом на ринок (комісійні, біржові, гарантійні внески).
Активні портфелі включають цінні папери, курси яких нині (або у перспективі) різко відхиляються від цін, визначених середньоринковими умовами, і можуть зазнавати сильних коливань. Склад такого портфеля активно регулюється, спираючись на постійний докладний аналіз кон’юнктури ринку. Характерною рисою активного портфеля є значні обороти за операціями купівлі-продажу фінансових інструментів для відновлення його складу. Активні портфелі формуються певною мірою «проти ринку», тому інвестиційний менеджер постійно приймає рішення, намагаючись «побити ринок», а не «пливти за його течією». Виграш досягається завдяки купівлі цінних паперів на нижніх точках поточних коливань курсової ціни та продажу їх на ринку на верхніх точках.
Інший варіант формування активного портфеля — це пошук і придбання недооцінених паперів, наприклад, у розрахунку на одиницю переробленої емітентом нафти, газу тощо, порівняно з цінними паперами аналогічних підприємств. У цьому разі активний портфель забезпечує підвищену дохідність за рахунок тривалого росту курсової вартості цінних паперів за тих самих значень ліквідності та ризику, що і в пасивному портфелі.
У цілому активний підхід до управління портфелем цінних паперів містить велику спекулятивну складову та характеризується не лише грою (спекуляцією) на майбутніх цінах та відсоткових ставках, а й наданням дилерських послуг і постійних котирувань цін покупця та продавця. Органи банківського нагляду в більшості країн несхвально ставляться до спекулятивної торгівлі цінними паперами в банку, через що багато інвестиційних менеджерів, особливо в невеликих банківських установах, віддають перевагу пасивному портфелю.
Але втручання органів регулювання — це не єдина перепона для застосування активної інвестиційної політики. Багато банків, у тому числі в розвинутих країнах, стикаються з проблемами недостатньої кількості досвідчених менеджерів і браком налагоджених ринків цінних паперів. У результаті для більшості невеликих банків пасивна інвестиційна політика стає єдино доступною. Великі міжнародні та регіональні банки, навпаки, дотримуються активної політики і, незважаючи на регулятивні обмеження, час від часу грають на майбутніх змінах ставок і курсів цінних паперів.
- 1. Сучасний етап розвитку банківського менеджменту.
- 2. Які необхідні та достатні ознаки добре керованого банку?
- 3. Відмінності між стратегічним та операційним менеджментом.
- 4. Які сфери банківської діяльності охоплюють організаційний та фінансовий менеджмент?
- 5. У чому полягають пріоритетні завдання фінансового менеджменту?
- 6. Стратегії управління прибутком та ризиком банку.
- 7. Методи реалізації фінансових стратегій управління банком.
- 8. Організаційна структура банку.
- 9. Які основні типи організаційних структуру банках?
- 10. Які показники використовують для оцінювання прибутковості банківської діяльності?
- 11. Які причини змусили банки звернутися до планування?
- 12. Стан сучасних фінансових ринків.
- 13. Яким вимогам має відповідати науково обґрунтований план?
- 14. Сутність стратегічного планування банком.
- 15. Мета оперативного планування.
- 16. Свот аналіз
- 17. Види планування за ознакою тривалості періоду планування.
- 19. Які етапи включає процес планування?
- 20. Методи узгодження фінансових планів.
- 23. У чому полягає економічна суть поняття капіталу банку?
- 24. Яка з функцій банківського капіталу є пріоритетною і чому?
- 25. У чому полягають відмінності між основним та додатковим капіталом банку?
- 26. Які існують методи оцінки вартості банківського капіталу?
- 27. Які нормативи нбу регламентують діяльність банків щодо формування капітальної бази?
- 28. Як розраховуються активи, зважені за ступенем кредитного ризику?
- 29. Які чинники зумовлюють потребу в нарощуванні капіталу банку?
- Нормативи мінімального розміру регулятивного капіталу банків (тис. Євро)
- Які внутрішні джерела поповнення капіталу може використати банк?
- Які переваги та недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу банку з погляду банківського менеджменту?
- Які зовнішні джерела поповнення банківського капіталу може використати банк?
- Які переваги та недоліки методу зовнішніх джерел поповнення капіталу банку?
- Які джерела формування ресурсів є найвигіднішими для банку з погляду витрат і чому?
- У чому полягають відмінності між залученими та запозиченими коштами з погляду методів управління?
- Які методи застосовуються для управління залученими коштами банку?
- Які чинники впливають на формування відсоткової ставки за банківськими депозитами?
- Які джерела запозичення коштів існують в сучасній банківській практиці?
- Які чинники має враховувати менеджмент банку, вибираючи джерело запозичення коштів?
- Які механізми рефінансування комерційних банків діють в Україні?
- Що таке кількісний тендер і як він проводиться?
- Які типи кредитних угод укладаються на міжбанківському ринку?
- У чому полягають особливості управління запозиченими коштами банку?
- У чому полягає сутність поняття «управління активами і пасивами» у сучасному банківському менеджменті?
- 54/Див питання 51
- Диверсифікація
- Установлення лімітів
- Резервування
- Сек’юритизація
- Які методи використовуються для управління проблемними кредитами банку
- Які функції виконує портфель цінних паперів банку
- У чому полягає відмінність між активною та пасивною інвестиційною політикою банку на ринку цп
- Які основні типи портфелів цп може сформувати банк
- Чим відрізняється ринкова ціна та внутрішня вартість цп
- Що показує несистемний ризикі які методи застосовують для його зниження
- Які чинники впливають на рівень системного ризику
- Для оцінки ефективності якого портфеля цп використовується коеф Шарпа
- Що таке інвестиційний горизон портфеля цп банку
- У чому полягають особливості інвестиційної стратегії довгострокового акценту
- Які переваги та недоліки притаманні інвестиційній стратегіїдовгострокового акценту
- Що таке дюрація цп та в яких одиницяхвона вимірюється
- Як впливає зміна відсоткових ставокна ринку на внутрішню вартість облігацій
- Які основні причини виникнення попиту на ліквідні кошти в банку
- Яка мета управління банківською ліквідностю
- У чому полягає сутність дилеми «ліквідність – прибутковість»
- У чому полягає зміст «золотого банківського правила» та які недоліки використання цього підходу за сучасних умов
- Які загальноекономічні чинники впливають на обсяги, структуру та стабільність ресурсної бази банку
- Які переваги та недоліки притаманні основним стратегіям управління ліквідністю
- Які методи оцінювання потреби у ліквідних коштах можуть бути використані менеджментом банку
- Які недоліки методу коефіцієнтів для оцінювання потреби банку в ліквідних коштах
- Коефіцієнти банківської ліквідності