logo search
Teoriq

7. Організація управління портфельними інвестиціями.

Портфельними інвестиціями називають вкладення коштів у цінні папери довгострокового характеру, які, за звичай, не передбачають швидкого одержання доходу. Найчастіше це інвестиції великих промислових груп.

Операції з інвестиційним портфелем вимагають від інвестиційного менеджера вміння робити обґрунтовані прогнози щодо тенденцій дохідності на ринку цінних паперів у цілому і відносно активів, які планується включити до портфеля, та здійснювати складні й трудомісткі розрахунки в межах імітаційного аналізу і моделювання в умовах багатоваріантності можливих портфелів, оскільки йдеться про очікувані значення показників. Ці обчислення суттєво полегшує використання комп'ютера.

Одним із важливих понять у теорії портфельних інвестицій є поняття ефективного портфеля, під яким розуміється портфель, що забезпечує максимальну очікувану дохідність за деякого заданого ризику або мінімальний ризик за заданого рівня дохідності. Алгоритм визначення низки ефективних портфелів як складову теорії портфеля розробив Гаррі Марковіц. Марковіц показав, що зміна дохідності є визначальним виміром ризику портфеля. За певного рівня ризику інвестори надають перевагу більшим доходам порівняно з меншими. Так само за цього рівня очікуваних доходів інвестор надає перевагу меншому ризику порівняно з більшим.

За таких припущень окремі цінні папери або портфель вважаються ефективними, якщо ніякі інші цінні папери або портфель цінних паперів не дадуть вищої очікуваної дохідності за такого самого (або навіть меншого) рівня ризику. Зрозуміло, що ефективних портфелів може бути сформовано багато, тому вводиться поняття оптимального портфеля. Отже, інвестор будує низку кривих байдужості, тобто кривих, які відображають різноманітні комбінації дохідності та ризику. Вважається, що чим вище розташована крива, тим вищий і рівень задоволення вимог інвестора.

Далі будується набір ефективних портфелів, які відображаються ефективною межею чисельності портфелів.