104. Поняття складу злочину, його характеристика та ознаки

Під складом злочину мають на увазі сукупність передба-чених кримінальним законом об'єктивних і суб'єктивних ознак, що кваліфікують суспільно небезпечне діяння як злочин. Вирізняють такі елементи складу злочину: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона. Об'єктом злочину можуть бути: суспільний лад України, його політична та економічна системи, власність, особа, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян. Об'єктивна сторона – це зовнішній вираз злочину, що його складає діяння(дія чи бездіяльність), спричинені ним суспільно-небезпечні шкідливі наслідки і причинний зв'язок між діянням та його наслідками. Дія – це активна, суспільно небезпечна, передбачена кримі-нальним законом поведінка суб'єкта; бездіяльність – па-сивна поведінка яка проявилась у невиконання особою тих дій, що їх вона повинна була і могла, у певній ситуації, здійснити. Наслідком злочину називають зби-ток, шкоду, якої завдає діяння об'єктові злочину. Суб'єкт злочину – це індивід, фізична особа, що досягла певного віку і є осудною. Суб'єктивна сторона – внутрішня, психічна діяльність особи, яка вчинила злочин. Ознаками суб'єктивної сторони є провина, мотив і мета злочину. Під провиною слід розуміти психічне ставлен-ня особи до скоєного нею суспільно небезпечного діян-ня і суспільно-небезпечних наслідків у формі наміру чи необережності. Намір як форма провини характеризу-ється тим, що особа усвідомлює суспільно-небезпечний характер своєї дії(бездіяльності), передбачає суспільно небезпечні її наслідки та бажає, або свідомо допускає їх настання. Необережність у вчиненні злочину має місце тоді, коли особа передбачає суспільно-небезпечні наслі-дки свого діяння і легковажно розраховує на запобіган-ня їм або не передбачає можливості настання таких нас-лідків, хоча повинна була і могла їх передбачити. Розріз-няють злочинну самовпевненість і злочинну недбалість. У теорії права розрізняють і змішану провину, себто та-ку, коли особа стосовно до суспільно-небезпечного ді-яння має намір,м а щодо суспільно небезпечних наслі-дків – необережність. Мотив – це внутрішні процеси, що відображаються у свідомості особи і спонукають її вчи-нити злочин. Мета – це уява особи про бажаний резу-льтат, до якого вона прагне, скоюючи злочин. Мотив і мета – обов'язкові ознаки складу злочину лише тоді, коли вони передбачені в конкретній статті закону.