1.4.3. Метод кумулятивного гепу

Метод кумулятивного гепу дає змогу не лише аналізувати співвідношення чутливих активів і зобов’язань у певний момент часу (статичний аналіз), а й одночасно враховувати часовий компонент (динамічний аналіз). Для цього проміжок часу, протягом якого банк застосовує збалансований підхід до управління активами та зобов’язаннями, поділяють на ряд періодів. Тривалість періодів вибирають довільно. Вона може, наприклад, відповідати прогнозним моментам зміни відсоткових ставок на ринку. У кожному з таких періодів зіставляються чутливі активи та зобов’язання і розраховується розмір гепу. Алгебраїчна сума (з урахуванням знака) гепів у кожному з періодів являє собою кумулятивний (нагромаджений) геп. Отже, кумулятивний геп — це різниця між загальним обсягом чутливих активів і зобов’язань, які протягом досліджуваного проміжку часу можуть бути переоцінені.

Кумулятивний геп — інтегральний показник. Він є мірою ризику відсоткових ставок, на який наражається банк протягом розглянутого проміжку часу. Банк може управляти цим ризиком, установлюючи ліміт гепу як максимально допустимий його розмір та приводячи структуру чутливих активів і зобов’язань у відповідність з установленим лімітом. При оцінюванні ризику відсоткових ставок обчислюється коефіцієнт гепу К як відношення чутливих активів до чутливих зобов’язань:

К = ЧА : ЧЗ. (1.6)

Якщо коефіцієнт гепу більший за одиницю, то це означає, що геп додатний, якщо менший — то геп від’ємний. Якщо коефіцієнт дорівнює одиниці, то геп нульовий.

Але ні абсолютна величина кумулятивного гепу, ні коефіцієнт гепу не дають уявлення про те, яка частина активів чи пасивів банку залежить від зміни відсоткової ставки. Тому наступним кроком у застосуванні методу є обчислення індексу відсоткового ризику. Індекс відсоткового ризику ІВР дорівнює відношенню кумулятивного гепу kGAP в кожному з періодів до розміру працюючих активів ПА і виражається у відсотках:

ІВР = kGAP : ПА · 100. (1.7)

Індекс відсоткового ризику показує, яка частина активів (якщо геп додатний) чи пасивів (якщо геп від’ємний) наражається на ризик зміни відсоткової ставки і може змінити свою вартість, а отже, вплинути на загальний прибуток банку. Установлюючи ліміт індексу відсоткового ризику, банк обмежує рівень ризику відсоткової ставки, який він вважає за доцільне на себе взяти.

Інший напрямок використання методу кумулятивного гепу полягає в тому, щоб наближено обчислити, як очікувані коливання відсоткових ставок Dі вплинуть на рівень відсоткового прибутку банку. Абсолютна величина зміни прибутку визначається базовим співвідношенням:

DП » Dі · kGAP. (1.8)

Здебільшого при розрахунках зміни в рівнях відсоткових ставок Dі подаються в базисних пунктах. Узявши до уваги при обчисленнях знак “+” чи “–” показників Dі та kGAP, можна визначити напрям зміни прибутку. Додатне значення DП вкаже на збільшення прибутку і буде результатом підвищення ставок при додатному гепі або зниження ставок при від’ємному гепі. Від’ємне значення DП означатиме зниження відсоткового прибутку банку, зумовлене підвищенням ставок при від’ємному гепі або зниженням ставок при додатному гепі.

Приклад 3. Метод кумулятивного гепу.

Чутливі активи та зобов’язання банку, згруповані за періодами переоцінювання, наведено в табл. 1.3. Проаналізувати рівень відсоткового ризику, якщо ліміт ІВР установлено на рівні 10%.

Аналіз рівня відсоткового ризику протягом року показує, що в цілому банк додержує встановленого ліміту за винятком періоду до 1 місяця. У цьому періоді індекс відсоткового ризику перевищує встановлений ліміт на 3%, що означає наявність підвищеного рівня ризику. Якщо протягом 1 місяця відсоткові ставки знизяться, наприклад, на 2%, то відсотковий прибуток банку зменшиться на 2,6 млн грн. (200 · 130 : 10000). Отже, якщо прогноз свідчить про зниження ставок протягом найближчого місяця, менеджментові банку необхідно зменшити додатний геп і по змозі перейти до від’ємного.

Таблиця 1.3