1. Фондовий ринок та принципи його побудови

Важливою складовою фінансового ринку виступає ринок цінних паперів.

Фондовий ринок – це ринок цінних паперів.

Під ринком цінних паперів у широкому розумінні це ринок де створюють­ся необхідні умови та відбуваються швидка мобілізація, ефективний перерозподіл і раціональне розміщення фінансових ресурсів у соціаль­но-економічному просторі держави з врахуванням інтересів та потреб суспільства шляхом здійснення емісій цінних паперів різними емітентами. У вузькому ж розумінні, ринок цінних паперів, як правило, означає взаємодію, що відбувається на ринку між його суб'єктами з приводу випущених цінних паперів.

Ринок цінних паперів, як і будь-який інший ринок, являє собою систему економічних відносин із приводу купівлі-продажу, де зіштовхуються попит та пропозиція і визначається ціна. Величина ринку, як відомо, безпосередньо зв'язана зі ступенем спеціалізації суспільної праці. Цьому цілком відповідає ринок цінних паперів, що теж розвивається внаслідок росту спеціалізації емітентів і інвесторів, тобто продавців і покупців товару "цінний папір". З одного боку, росте число емітентів, що здійснюють емісії цінних паперів; з іншого боку, усе більш диференціюються їхні види, збільшуються масштаби їхнього звертання, розширюється коло інвесторів.

Фонди фінансових ресурсів, мобілізовані на фондо­вих біржах при продажу цінних паперів, суттєво впливають на рівень фінансового забезпечення розвитку економіки, зміц­нення фінансового становища держави.

Головною метою ринку цінних паперів кожної країни повинно ста­ти становлення цілісного, високоліквідного, ефективного і справедли­вого ринку, регульованого державою та інтегрованого у світові фон­дові ринки.

Головна задача фондового ринку - забезпечити швидкий перехід збережень та інвестицій від одних власників до других за ціною, яка би влаштовувала обидві сторони.

Ринок цінних паперів безпосередньо складається з первинного і вторинного ринків.

На первинному ринку здійснюється емісія державних і муніципальних облігацій, а також акцій і облігацій, що випускаються різними акціонерними компаніями як фінансового, так і не фінансового профілю. Безпосередніми інвесторами на первинному ринку цінних паперів виступають комерційні й інвестиційні банки, власне біржові фірми, страхові компанії, пенсійні фонди, не- фінансові корпорації (інституціональні інвестори) і приватні особи (індивідуальні інвестори), що здобувають безпосередньо чи за допомогою біржових фірм і інвестиційних банків акції й облігації.

Вторинний ринок цінних паперів являє собою нецентралізовану чи централізовану (фондова біржа) купівлю-продаж емітованих цінних паперів. Існування нецентралізованого ринку цінних паперів зовсім не означає стихію торгівлі ними. Дрібні акціонерні компанії, як правило, розміщають свої цінні папери серед невеликого кола відомих осіб. Найбільша частина середніх і великих корпорацій, що не котирують свої цінні папери на фондових біржах, найчастіше вдаються до допомоги брокерсько-дилерських фірм комерційних банків, що здійснюють торгівлю цінними паперами, користаючись сучасними системами зв'язку.

Процеси реформування власності супроводжуються структурною перебудовою економіки і зумовлюють створення фондового ринку, як складової частини ринкових відносин, що забезпечує вільний обіг коштів у формі цінних паперів. Фондовий ринок має сприяти обігу та раціональному розміщенню фінансових ресурсів. Він дає змогу само­стійно оцінювати ефективність управління підприємством, створює умови для добросовісної конкуренції та обмеження монополізму.

Регулюється фондовий ринок України Законом України "Про цінні папери і фондовий ринок " від 23.02.06 № 3480-ІУ

Створення ринку цінних паперів України вимагає врахування відо­мих загальносвітових принципів та стандартів функціонування фондово­го ринку.

Щоб фондовий ринок України став ефективним механізмом обігу цінних паперів, сприяв економічному розвитку і забезпечував належні умови для розміщення інвестицій та надійний захист інтересів інвес­торів, його створення та подальше функціонування повинно будуватися на наступних принципах:

Соціальна справедливість - забезпечення створення рівних можливо­стей і спрощення умов доступу інвесторів та позичальників до ринку фінансових ресурсів, недопущення монопольних проявів дискримінації прав і свобод суб'єктів ринку цінних паперів;

Надійність захисту інвесторів - створення необхідних умов для ре­алізації інтересів суб'єктів фондового ринку та забезпечення їх майно­вих прав;

Урегульованість - створення гнучкої та ефективної системи регулю­вання фондового ринку;

Контрольованість - створення надійно діючого механізму обліку і контролю, запобігання і профілактики зловживань та злочинності на ринку цінних паперів;

Ефективність - максимальна реалізація всього потенціалу фондово­го ринку в мобілізації та розміщенні фінансових ресурсів у перспективні сфери національної економіки, що сприятиме забезпеченню її прогресу та задоволенню життєвих потреб населення;

Правова упорядкованість - створення розвиненої правової інфраструктури забезпечення діяльності фондового ринку, яка чітко регламен­тує правила поведінки і взаємовідносини його суб'єктів;

Прозорість, відкритість - забезпечення надання інвесторам повної і доступної інформації, що стосується умов випуску і обігу на ринку цінних паперів, гласності фінансово-господарської діяльності емітентів, усунення проявів дискримінації суб'єктів фондового ринку;

Конкурентоспроможність - забезпечення необхідної свободи підприємницької діяльності емітентів і ринкових посередників, створення умов для зма­гання за найбільш вигідне залучення вільних фінансових ресурсів та встановлення немонопольних цін на послуги фінансових посередників за умов контролю дотримання правил добросовісної конкуренції учас­никами фондового ринку.

Цілісність ринку забезпечується функціонуванням єдиної біржової системи, що діє під егідою Національної фондової біржі, систем Націо­нального депозитарію і клірингу /розрахунків/ по цінних паперах. Принцип цілісності потребує впровадження єдиних основних правил щодо ціноутворення на ринку цінних паперів на всій території України.

Ефективне функціонування фондового ринку та зниження собівар­тості операцій, що здійснюються на ньому, залежить від досягнення вироблених світовим досвідом орієнтирів у стандартах щодо клірингу та розрахунків по цінних паперах, їх реєстрації та перереєстрації.

Розвиток системи клірингу та розрахунків по цінних паперах пови­нен бути спрямований на зниження властивого цим системам ризику шляхом скорочення терміну між укладанням та реалізацією угод по цінних паперах, забезпечення гарантій їх виконання та встановлення принципу одночасного обміну грошей на цінні папери. Ефективність може бути підвищення шляхом відмови від фізичного переміщення цінних паперів, стимулювання їх використання, а також стандартизова­них методів зв'язку і суворих часових рамок виконання операцій.

Конкретними орієнтирами в досягненні світових стандартів нарівні цінних паперів є такі кінцеві цілі:

- держава повинна мати розвинуту та ефективно діючу систему Національного депозитарію цінних паперів. Крім зберігання цінних паперів , система Національного депозитарію може здійснювати й подальше обслуговування угод з цінних паперів та обробки інформації про них. Депозитарій може як включати систему платежів у свою структуру, так і бути пов'язаним з окре­мою системою платежів;

- створення системи заліку вимог при наявності достатнього обся­гу фондового ринку;

- усі угоди з цінних паперів повинні виконуватися відповідно до принципу "поставка проти платежу";

- мають бути прийняті стандарти Міжнародної організації із стандартизації /ІSO/ для обігу документів за операціями з цінни­ми паперами та їх нумерації.

Обіг цінних паперів має забезпечуватися системами:

- біржової та позабіржової торгівлі цінними паперами;

- національного депозитарію цінних паперів, що забезпечує залік вимог /клірингу/, які розвиватимуться, виходячи з потреб фондового ринку з метою забезпечення своєчасної поставки цінних паперів проти платежу. Для надання процесу грошового клірингу і виконання угод щодо цінних паперів, державного контролю і безпеки, кліринговим банком в системі Національ­ного депозитарію мають виступати НБУ та уповноважені ним комерційні банки;

- швидкого, ефективного та розумно організованого звірення умов угод щодо цінних паперів;

- надійного та безперешкодного засвідчення переходу прав влас­ності на цінні папери. Для цього функція реєстрації права влас­ності на цінні папери та його переходу повинна бути відокрем­лена від емітентів і здійснюватися уповноваженими установами, незалежними від емітентів. Ці ж установи надаватимуть емітен­там та акціонерам відомості про реєстр власників відповідних цінних паперів.

Для забезпечення достатньої прозорості фондового ринку повинно забезпечуватися широке інформування про дохідність операцій з цінни­ми паперами та ризики, пов'язані як з емітентами, так і з діяльністю посередників на фондовому ринку. Ця інформація забезпечуватиметь­ся шляхом встановлення процедур та стандартів розкриття інформації про емісії цінних паперів, емітентів, ціни та обсяги торгівлі цінними паперами. Подавати таку інформацію повинні емітенти, посередники, системи біржової та позабіржової торгівлі. Комісія з цінних паперів через офіційні та спеціальні видання.

Держава повинна сприяти впровадженню передових технологій, необхідних для підтримки ринку цінних паперів. Для кадрового забез­печення функціонування фондового ринку в Україні створюється систе­ма підготовки вітчизняних фахівців. Фондовий ринок України мас ста­ти складовою частиною світового ринку фінансових ресурсів, надаючи іноземним інвесторам надійний механізм для здійснення інвестицій в економіку України.

Передумовою для цього має стати створення мережі організацій, які спеціалізуватимуться на роботі з цінними паперами, фондових бірж та систем. Національного депозитарію, пов'язаних з ефективною систе­мою платежів. Національний депозитарій повинний увійти в міжнарод­ну мережу центральних депозитарних установ, торгових систем і міжна­родних організацій із стандартизації для забезпечення представництва суб'єктів фондового ринку України на світовому ринку.

Для забезпечення захисту внутрішнього інвестора, слід встановити жорстку процедуру допуску цінних паперів іноземних емітентів на на­ціональний фондовий ринок. А для захисту вітчизняних інвесторів під час здійснення операцій з іноземними цінними паперами необхідно роз­вивати контакти і співробітництво з іноземними регулюючими і конт­ролюючими органами з цінних паперів.

Отже, дотримання усіх вище приведених принципів і стандартів фун­кціонування фондового ринку, зокрема, та ринку цінних паперів в ціло­му, дозволить створити діловий та прозорий ринок, на якому будуть не лише функціонувати різні види цінних паперів, а й відбуватимуться про­цеси, що справлятимуть позитивний вплив не тільки на фінансовий ринок, а й на розвиток економіки всієї країни.