logo
Конспект Фінанси ІПН

2. Види та типи факторингових послуг

У світовій практиці діють таки види факторингового обслуговування:

Як правило, подібні послуги надасться великим фірмам, які мають великий торговий оборот, Розмір комісійних оборогів, як правило, становить від 1,5 до 2,5 %. Тому не кожне підприємство може скористатися послугами фактор-фірм.

Необхідною умовою використання факторингу як фінансової послуги високої вартості у постачальника є вимога виробника товарів та послуг високої якості з перспективою швидкого розширення виробництва й збільшення прибутку. Тільки в цьому разі тимчасові причини наявності грошових коштів, пов'язані з невчасним погашеним боргів кредиторами, наявністю наднормативних запасів і ризиком виробничого процесу, які виклик» використання факторингових операцій, можуть виправдати себе економічно.

В Україні прийняті сьогодні шість видів факторингових операцій:

1. Регулярне придбання права на одержання дебіторської заборгованості, коли постачальник передає права банку, вказуючи на це своєму платнику. У цьому разі фактор перераховує кошти як виставлену платіжну вимогу зі свого рахунку на рахунок постачальника. В подальшому, фактор на підставі платіжного документа слідкує за надходженням платежу. Складається реєстр виставлених вимог, що і обслуговує фактор-фірма;

2. Одноразова купівля фактором права на отримання дебіторської заборгованості після повідомлення постачальникові фактор-фірмами платника про те, що немає коштів у покупця-платника. Ця операція ефективна при наявності простроченої дебіторської заборгованості у великих розмірах;

3. Оплата пред’явлених покупцю платіжних документів, тобто придбання права на кредиторську заборгованість. Це проявляється в тому, що фактор-фірма за рахунок своїх обігових коштів оплачує претензії за рахунком організації (підприємства, фірми) за одержані товарно-матеріальні цінності. Протягом дії цієї угоди всі претензії до рахунку підприємства (фірми) , котрі не можуть бути ним оплачені за рахунок власних коштів або банківського кредиту, оплачуються з рахунку фактор-фірми без оформлення яких-небудь зобов’язань та інших документів. Після такої операції право на одержання грошових коштів, котрими користується постачальник, переходить до фактор-фірми. Це право може бути реалізовано в міру надходження коштів на рахунок клієнта. Одночасно туди перераховується пеня, оплачувана постачальникові клієнтом. Пеня є доходом фактор-фірми. За домовленістю сторін може бути встановлено ще й комісійний збір. Подібні операції дають можливість різко зменшити взаємну дебіторсько-кредиторську заборгованість, скоротити обсяг кредиту і спростити роботу банків. Представлені операції вигідні всім учасникам угоди – платники, уклавши договір з фактор-фірмою, одержують гарантію платежів, що підвищує їх авторитет і зміцнює стосунки з постачальниками та виконавцями робіт; постачальники отримують гарантію своєчасного надходження коштів за продукцію, що є основою для зміцнення договірних зобов’язань із покупцями.

4. Придбання векселя є перевідступленням права власника векселя фактор-фірмі. Вексель набуває характеру тратти. Власнику векселя фактор-фірма оплачує вексель з відрахуванням певної суми (дисконту) і вступає у взаємовідносини з векселедавцем;

5. Надання бланкових кредитів здійснюється за аналогією до надання кредитів фактор-фірмами. Фактор-фірма може мати більш вигідне становище, якщо буде використовувати процентну ставку, а при єдиній процентній політиці даний вид кредитування не набуде свого розвитку;

  1. Поручительство при комерційному кредитуванні. У даному випадку факторинг виступає організуючою ланкою у договорі між підприємством-покупцем і підприємством –кредитором, гарантуючи другому погашення позики із своїх коштів, якщо платник стане неплатоспроможним. Фактор-фірма бере на себе в такій операції функції страховика.

Факторингові операції бувають:

Типи факторингових операцій.

В залежності від різноманітних вимог постачальника до фактор-фірми розрізняють кілька типів факторингових угод, які можна класифікувати по наступних ознаках :

Світова практика виділяє такі типи факторингових операцій:

В залежності від наявності кредитування розрізняють факторинг з фінансуванням та без фінансування.

Під факторингом без фінансування розуміють інкасування фактором –фірмою дебіторських рахунків клієнта. У цьому випадку клієнт факторингової фірми або банку , відвантажив продукцію , пред’являє рахунки свого покупця через фактора - посередника , задача якого полягає одержати в на користь клієнта платежі в строк, узгоджений з клієнтом (постачальником) і покупцем у господарський угоді.

2. Факторинг конвенційний та неконвенційний. Крім обліку рахунків фактур факторингова компанія може виконувати ряд інших послуг, пов'язаних з розрахунками й основною господарсько-фінансовою діяльністю клієнта:

• вести повний бухгалтерський облік дебіторської заборгованості;

• консультувати з питань організації розрахунків, укладання господарських договорів, своєчасного одержання платежів і т.і.:

• інформувати про ринки збуту, ціни на товари, платоспроможність майбутніх покупців і т.п.;

• надавати транспортні, складські, страхові, рекламні й інші послуги.

Факторинг може стати і універсальною системою фінансового обслуговування клієнтів (конвенційний факторинг). За клієнтом зберігаються практично тільки виробничі функції. При такій формі факторингу клієнт може істотно скоротити власний штат службовців, що сприяє зниженню витрат на виробництво і збут продукції. Але одночасно виникає ризик майже повної залежності клієнта від факторингової компанії, тому що такі відносини ведуть до повного освідомлення фактора про справи своїх клієнтів, підпорядкуванню їх своєму впливу і контролю.

В даний час фактор-фірми можуть надавати своїм клієнтам ще і наступні основні види послуг:

• здобувати в підприємств - постачальників право на одержання платежу по товарних операціях з визначеного покупця чи групи товарів, склад яких заздалегідь узгоджується з фактором (купівля термінової заборгованості по товарам відвантаженим і послугам зробленим )

• здійснювати купівлю в підприємств - постачальників дебіторської заборгованості по товарах відвантаженим і послугам зробленим, неоплаченим у термін покупцями ( купівля простроченої дебіторської заборгованості ).

Сутність операції купівлі термінової заборгованості по товарам відвантаженим і послугам зробленим полягає у тому, що фактор-фірма за рахунок своїх коштів гарантує постачальнику сплату платіжних вимог, що виставляються їм за визначеними платником доручень негайно в день пред'явлення їх у фактор-фірмі на інкасо. У свою чергу, постачальник передає факторингу право наступного одержання платежів від цих покупок на користь факторингу на його рахунок.

Дострокова (до одержання платежу безпосередньо від покупця) оплата платіжних вимог - доручень постачальника фактично означає надання йому факторингом кредиту, що ліквідує ризик несвоєчасного надходження постачальнику платежу, виключає залежність його фінансового положення від неплатоспроможності покупця. У результаті, одержавши негайно кошти на свій рахунок, клієнт факторингу має можливість, у свою чергу, без затримки розрахуватися зі своїми постачальниками, що сприяє прискоренню розрахунків і скорочує неплатежі в господарстві.

В залежності від об’єму грошової вимоги, що передається факторингові операції поділяються на факультативний та повний факторинг.

При факультативному факторингу постачальник передає (уступає) фактору лише конкретні вимоги, визначені факторинговим договором.

При повному факторингу (факторинг із виключними правами) постачальник уступає фактору усі визначеного виду вимоги, за винятком названих у договорі факторингу. При цьому повний факторинг можливий у відношенні вимог або до всіх суб'єктів , або до визначеної групи суб'єктів, або до визначеної групи вимог і т.ін.

Повне обслуговування включає повний захист від виникнення сумнівних боргів та забезпечення гарантованого припливу грошових коштів; управління кредитом; облік реалізації; кредитування у формі попередньої оплати (за бажанням постачальника), чи оплату суми перевідступлення боргових вимог (за мінусом витрат) на певну дату. За рідкісним винятком повне обслуговування здійснюється за умови, що постачальник переуступає факторинговій компанії борги усіх своїх клієнтів. З погляду компанії це усуне можливість її дискримінації, оскільки в противному випадку постачальник може переуступити їй тільки ті боргові вимоги, що важко інкасувати чи за якою максимальний кредитний ризик. Така система вигідна і для постачальника — йому не прийдеться вести облік і здійснювати операції по окремим, не переуступленим борговим вимогам. Таким чином, дана умова оптимальна для обох сторін.

Головною метою більшості підприємців, котрі використовують операції факторингу з повним обслуговуванням, є одержання додаткових грошових коштів. Як було вже зазначено, фактор-фірма, як правило, сплачує лише 80 % вартості перевідступлених боргових вимог. Цей захід викликаний рядом об’єктивних причин, передусім, необхідний деякий запас для уникнення помилок і спірних питань у розрахунках, а також для того, щоб фактор-фірма при необхідності могла б компенсувати попередньо сплачені суми в разі порушення постачальником умов факторингової угоди.

Різновидом факторингу з повним обслуговуванням є агентська угода чи угода про оптовий факторинг. . Агентська угода використовується тоді , коли підприємство має власну ефективну систему обліку і управління кредитами, але воно потребує захисту від кредитних ризиків. В умовах укладеної факторингової угоди зазначається, що фактор-фірма придбаває неоплачені боргові вимоги, а постачальник виступає як його агент з інкасування. Надпис на рахунках попереджає про участь в операції фактор-фірми, хоча платіж буде здійснюватися на ім’я постачальника, який виступає агентом, але на користь фактор-фірми. Перевага даного типу факторингових угод полягає в тому, що знижуються витрати фактора на оцінку кредитоздатності клієнта, а плата за операцію стягується із постачальника.

Кредитування, що передбачається даною угодою, аналогічне кредитуванню за згодою про повне обслуговування. Однак оплата частини, що залишилася, здійснюється тільки після погашення боргів клієнтами. Оскільки факторингова компанія в даному випадку не робить безпосереднього впливу на процес інкасування, вона не може гарантувати здійснення платежу до визначеної дати.

Якщо постачальник зацікавлений тільки в кредитуванні з боку факторингових компаній, то може бути укладена угода про облік (дисконтування) рахунків-фактур. Укладення такого виду угоди надто ризиковано для фактор-фірми, яка висуває у цьому разі найбільш жорсткі вимоги до постачальника, фінансове становище якого достатньо стійке. Дисконтування рахунків-фактур є, як правило, одноразовою акцією, яка здійснюється селективно і не охоплює всього платіжного обігу постачальника.

У США набув поширення і такий різновид повного обслуговування, як роздрібнений факторинг. Він використовується звичайно, більш великими, диверсифікованими фірмами. В цьому випадку фірма перевідступає всі свої боргові вимоги не одній фактор-фірмі, а декільком. Роздрібнення здійснюється як правило, по географічних районах, за групами товарів.

Типи факторингу в залежності від обсягу прав на платіж.

За обсягом прав на платіж розрізняють факторинг із правом фактора на всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, і факторинг із правом фактора лише на визначену частину суми, отриманої за відступленою вимогою від боржника.

При факторингу з правом фактора на всю суму, отриману за відступленою вимогою від боржника, фактор здобуває право на всі суми, що він може одержати з боржника навіть у випадку, якщо платіж значно перевищує суму виплачену фактором постачальнику. У більшості факторингових договорів використовується саме дана форма.

При факторингу з правом фактора лише на визначену частину суми , отриману за відступленою вимогою від боржника, сума отримана фактором від боржника понад обговорену постачальником і фактором , передається постачальнику. Звичайно в таких випадках постачальник бере на себе ризик невиконання зобов'язання боржником , і такий вид факторингу використовується як спосіб забезпечення виконання зобов'язань постачальника перед фактором (який є , як правило, банком).

Типи факторингу в залежності від характеру проведення міжнародної факторингової угоди

За характером проведення міжнародної факторингової угоди розрізняють прямий факторинг і непрямий факторинг.

При прямому факторингу є лише один фактор, що сам виконує обов'язки перед постачальником-експортером і сам висуває вимоги про оплату поставленого товару імпортеру.

Прямий факторинг підрозділяється на прямий імпортний факторинг і прямий експортний факторинг.

Суть прямого імпортного факторингу полягає в тім, що постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в країні імпортера.

При прямому експортному факторингу постачальник уступає право вимоги фактору, що має своє місцезнаходження в тім же державі, що і постачальник.

При непрямому факторингу, чи інакше двох системному факторингу фактор, що знаходиться в країні постачальника-експортера, укладає договір субфакторингу з фактором, що знаходиться в країні боржника-імпортера, тобто боржник оплачує суму боргу фактору, що знаходиться в його країні, що, у свою чергу, платить фактору, що знаходиться в країні постачальника.

При цьому договір субфакторингу укладається у випадках, якщо така передача не заборонена договором факторингу і фактор переуступає отримане право вимоги іншому фактору (статті 11 і 12 Оттавської конвекції про міжнародний факторинг).

Типи міжнародного факторингу в залежності від умов відповідальності.

По умовах відповідальності угоди факторингу можна розділити на факторинг з гарантією постачальника і факторинг без гарантії постачальника ( його іноді ще називають «факторинг з правом регресу та факторинг без права регресу», неістиний факторинг , англ. factoring on a recourse basis).

У договорі між клієнтом і фактором-фірмою може бути передбачено і право регресу, тобто право повернення клієнтом неоплачених покупцем рахунків з вимогою погашення кредиту . Такий вид факторингу значно дешевше ( десь 0,5% від суми дебіторської заборгованості)На практиці факторинг з правом регресу використовується край рідко. Факторингові фірми, як правило, весь ризик неплатежу покупці беруть на себе.

При укладанні угоди з правом регресу постачальник продовжує нести визначений кредитний ризик по боргових вимогах, проданим ним факторинговій компанії. Тобто , по договору факторингу постачальник приймає на себе гарантію або поручительство ( у відповідності до національно-правової системи) оплати боржником передаваємих (тих що поступаються) фактору вимог. Остання може скористатися правом регресу і, при бажанні, продати постачальнику будь-яку несплачену боргову вимогу у випадку відмовлення клієнта від платежу (його неплатоспроможності). Дана умова передбачає, якщо постачальники упевнені, що в них не можуть з'явитися сумнівні боргові зобов'язання, або в силу того, що вони досить ретельно оцінюють кредитоспроможність своїх клієнтів, розробивши власну, досить ефективну систему захисту від кредитних ризиків, або в силу специфіки своїх клієнтів. І в тому і в іншому випадку постачальник не вважає потрібним оплачувати послуги із страхування кредитного ризику.

При факторингу без гарантії постачальника (іноді його називають «факторинг без права регресу», істиний факторинг, англ. factoring on a non-recourse basis ) ризик несплати боржником виставленої грошової вимоги лежить виключно на факторі. Разом із тим, як і у першому випадку, так і у другому, фактор має право пред’являти вимоги до постачальника про повернення сплаченої суми грошей та про відшкодування збитків, якщо пред’явлена вимога є недійсною.

Факторинг без права регресу означає , що фактор –посередник при несплаті покупцем рахунків на протязі визначеного строку (звичайно від 36 д 90 днів) повинен оплатити усі витрати щодо стягнення боргу на користь кредитора (постачальника). У цьому випадку постачальник не несе ризику за проданою їм фактору дебіторської заборгованості.

Однак гарантоване для постачальника і своєчасне надходження коштів може забезпечуватися тільки при укладанні угоди без права регресу. Необхідно, щоправда, відзначити, якщо боргова вимога визнана недійсною (наприклад, якщо постачальник відвантажив клієнту не замовлений їм товар і переуступив виставлений за нього рахунок компанії), факторингова компанія в будь-якому випадку має право регресу до постачальника.

Інші типи факторингу.

Відкритий факторинг - це форма факторингової послуги, при якій боржник сповіщений про те, що постачальник переуступає рахунки - фактури факторингової компанії, що здійснюється шляхом відповідного запису на рахунку-фактурі, який підтверджує, що право спадкоємцем виникаючого боргу є факторингова компанія, із котрою укладений договір, і що платіж має здійснюватися факторинговій компанії. Такий вид факторингу відбувається при постійних і достатньо тривалих контактах між постачальником і фактор-фірмою і включає в себе повний набір факторингових послуг. Повідомлення здійснюється шляхом запису на рахунку –фактурі про направлення платежу в адресу фактора.

Закритий чи конфіденційний факторинг свою назву одержав у зв'язку з тем. що служить схованим джерелом засобів для кредитування продажів постачальників товарів, тому що ніхто з контрагентів клієнта не обізнаний про переуступку їм рахунків - фактур факторингової компанії. У даному випадку платник веде розрахунки із самим постачальником, що після одержання платежу повинний перерахувати відповідну його частину факторинговій компанії для погашення кредиту. Скритий факторинг найчастіше використовується тоді., коли відкритий виступ до обов’язків фактора може нанести шкоду інтересам постачальника.

При закритому факторингу або конфіденційному покупець зовсім не повідомляється про переуступку постачальником вимог фактор-посереднику. У даному випадку боржник веде розрахунки з самим постачальником , а останній після одержання платежу повинен перерахувати відповідну його частину факторинговій фірмі для погашення кредиту.

У практиці розрізняють також і інші типи факторингу, наприклад, мета-факторинг. Даний тип факторингу використовується у випадках, коли постачальник, який зацікавлений у факторинговій угоді, і має власний банк, та з будь-яких причин не бажає виступати в ролі фактора, укладає договір факторингу з фактор-фірмою, що постійно співробітничає з банком.

Цей тип факторингової угоди може бути і у випадках., коли постачальник, зацікавлений у результатах факторингової угоди, з цією метою звертається в фактор-фірма (найчастіше це банк , що здійснює розрахункове обслуговування постачальника). Однак банк не бажає виступати в ролі фактора, але і не зацікавлений у втраті клієнта і постійно співробітничає з факторинговою організацією, в результаті чого постачальник робить договір факторингу з факторинговою організацією , використовуючи грошові ресурси банку.

У цьому випадку між банком і фактором укладається договір , відповідно до якого ризик несплати боржника розподіляється між факторинговою організацією і банком. У такий спосіб при мета – факторингу мають місце два договори: один між постачальником і фактором.