7.8. Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку

Кредитоспроможність – це наявність передумов для одержання позичок і спроможність повернути їх.

Об’єктами статистичного аналізу є окремі позичальники (юридичні та фізичні особи).

Оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку є найважливішим складником оцінювання банківського, і передусім – кредитного, ризику. Ефективне управління кредитними ризиком є основою створення міцного банку. Основними елементами ефективного управління кредитами є добре розвинуті кредитна політика і процедури, обґрунтоване управління кредитним портфелем, ефективний контроль за кредитами. Банки мають успіх тоді, коли ризики, які вони беруть на себе, обґрунтовані, контрольовані та перебувають у межах їхніх фінансових можливостей і компетенцій, а активи, в основному кредити, достатньо ліквідні, щоб покрити відплив коштів, витрати, збитки і при цьому забезпечити необхідну прибутковість акціонерного капіталу.

В основу розроблення ефективної кредитної політики банку покладено такі параметри, їх кількісну оцінку як у сучасному, так і в перспективі за допомогою статистичних методів:

1. Мета фінансування.

2. Засоби погашення позики.

3. Структура позики.

4. Забезпечення позики (структура застави, її якість: готовність до продажу, ліквідність, вартість, заборгованість, підконтрольність, претензії на право власності, прибутковість, вартість ліквідації, умови вступу у володіння, застереження тощо).

5. Оцінювання ризиків, притаманних компанії-позичальнику, які можуть ускладнити процес погашення кредитів, з урахуванням виду діяльності (галузі), конкурентоспроможності, операційної ефективності, якості керівництва.

6. Оцінювання фінансового становища позичальника. Охоплює розуміння принципів обліку, які використовуються під час складання фінансової звітності, надання фінансовій звітності форми, придатної для оцінювання фінансових потоків у фінансового стану фірми як в поточному періоді, так і в майбутньому.

У процесі аналізу і випереджального прогнозування кредитоспроможності клієнтів банку і на цій основі управління кредитним портфелем оцінюють:

• вплив зовнішнього середовища на кредитоспроможність на основі вивчення становища позичальника в економіці в цілому та в конкурентній галузі, його спроможності адекватно реагувати на ситуацію залежно від бізнес-циклів;

• життєвий цикл виробництва основних видів продукції;

• збутову стратегію;

• здатність виробляти та продавати товари за цінами, які компенсують витрати і генерують прибуток;

• залежність припливу готівки від зовнішніх факторів.

Здійснюється групування напрямів кредитів з виокремленням найризикованіших, а саме:

• для початку бізнесу, де обсяг позик непропорційно високий порівняно з інвестиціями власників;

• кредити для спекулятивних угод з товарними та фондовими цінностями;

• кредити для операцій з нерухомістю для власників підприємств з обмеженими власними коштами;

• кредити для підтримки значного залишку на депозиті в банку без достатнього капіталу й застави;

• кредити під проекти з ризиком морального старіння;

• кредити під низьколіквідні цінності тощо.

Оцінюючи кредитоспроможність клієнтів банку, використовують також система показників, яка сигналізує про можливі фінансові трудноші та банкрутство:

• перевищення критичного рівня простроченої заборгованості;

• надмірне використання короткострокових позик як джерела фінансування довгострокових вкладень;

• низькі значення показників ліквідності;

• нестача обігових коштів;

• підвищення до граничних меж частки позичкових коштів у загальному обсязі коштів;

• невиконання зобов’язань перед кредиторами та акціонерами щодо своєчасного повернення позик, виплати процентів і дивідендів;

• наявність простроченої заборгованості ;

• погіршення взаємин з підприємствами банківської системи;

• використання нових джерел фінансових ресурсів на відносно невигідних умовах;

• застосування у виробництві переамортизованого обладнання;

• негативні зміни в портфелі замовлень.

У процесі оцінювання кредитних якостей клієнтів банку може бути використана така система показників у порядку зменшення рейтингу:

1. Мета і сума позики.

1.1. Реальна мета й узгоджена з нею сума.

1.2. Гранична мета, сприйнятлива сума.

1.3. Недоведена мета, проблематична сума.

2. Фінансові можливості претендента на позику.

2.1. Міцний поточний у недавньому минулому фінансове становище, міцний і стабільний приплив готівки.

2.2. Хороше фінансове становище, стабільний приплив готівки.

2.3. Сприйнятливе фінансове становище, невизначений приплив готівки.

2.4. Невеликі доходи, слабкий приплив готівки.

2.5. Збиткова репутація, слабкий приплив готівки.

3. Застава.

3.1. Є достатня ліквідна застава.

3.2. Є застава середньої ліквідності.

3.3. Є достатня застава, але обмеженої ліквідності.

3.4. Є недостатня застава граничної якості.

3.5. Застава неприйнятна.

4. Інформація про позичальника.

4.1. Блискуча кредитна репутація.

4.2. Хороші відгуки про надійність клієнта.

4.3. Обмежені відгуки, відсутність негативної інформації.

4.4. Брак відгуків.

4.5. Несприятлива кредитна репутація.

5. Взаємини з позичальником.

5.1. Тривалі, послідовні, прибуткові відносини.

5.2. Наявність взаємин середньої якості або відсутність відносин.

5.3. Втрата взаємин.

У процесі аналізу кредитоспроможності використовуються різні групи показників (табл. 3.13) у поєднанні з системами показників ліквідності, ділової активності, рентабельності платоспроможності [13].

За підсумками кількісного та якісного аналізу визначається клас клієнта (фірми):

Клас 1 – високий. Доступ до фінансових ринків гарантується відповідним економічним становищем фірми; стабільний приплив коштів для оплати зобов’язань; зведений баланс забезпечує реальний міцний захист активів.

Клас 2 – високий. Доступ до фінансових ринків дещо менший, ніж у клієнтів класу1; стабільний приплив коштів для оплати зобов’язань.

Клас 3 – вище середнього. Доступ до фінансових ринків залежить від економічної ситуації; нестабільний приплив коштів для оплати зобов’язань.

Клас 4 – середній. Доступ до фінансових ринків обмежений, навіть за умов сприятливої економічної ситуації; приплив коштів для оплати зобов’язань загалом прийнятний, але може значно коливатися.

Клас 5 – нижче середнього (ризикові клієнти). Приплив коштів для оплати зобов’язань здійснюється за рахунок активів.

Таблиця 3.13