logo
groshi_ekzamen

57. Класифікація комерційних банків.

Комбанки - кредитн. установи, що здійснюють універсальні банк. операції для під-в, установ і населення головним чином за рах. гр. коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. Вони здійснюють розрах-кас. обслуговування юр та фіз осіб, приймають вклади, ведуть рах. банків - кореспондентів тощо. Їм забороняється займатися дія-тю в сфері матер. вир-ва і торгівлі матер. цінностями, страхуванням, монополізувати ринок банк. Послуг. Основне призначення комерційних банків – це переміщення грошових коштів від кредиторів до позичальників, від продавців до покупців. Комбанки, як суб’єкти фінансового ринку мають дві принципові ознаки: характерним є подвійний обмін борговими зобов’язаннями; банки приймають на себе безумовні зобов’язання з фіксованою сумою боргу перед своїми клієнтами. Класифікація:

1) за формою власності: унітарні - власник держава чи приватна особа (Ощадбанк, Ексімбанк), Стат. Фонд за рах. бюджетн. коштів і кошт. бюджетних установ. Колективні - комбанки з колективн. формою власності. Приватні.

2) від розміру активів - малі - активи менше 10 млн. грн, середні - більше 10 млн, найбільші - більше 1млрд .грн (Аваль, Укрєксімбанк, Ощадбанк, Укрсоц, ПУМБ, Приватбанк).

3) від наявності філій комбанки - багатофілійні, малофілійні, безфілійні(Ощадбанк 15000 тис філій).

4) залежно від організаційної форми розрізняють комерційні банки відкритого та закритого типу та як товариства з обмеженою відповідальністю. Акціонерні банки відкритого і закритого типу В Україні охоплюють 84% загальної кількості банків, з них 59% становлять акціонерні товариства відкритого типу.

5) залежно від діапазону операцій розрізняють універсальні банки, банки з клієнтською спеціалізацією, банки з галузевою спеціалізацією, банки з функціональною спеціалізацією. Універсальні банки виконують практично всі види кредитних, розрахункових, фінансових, комісійних операцій для своїх клієнтів. В Україні більшість комерційних банків фактично діють як універсальні, бо майже всі мають потенційні юридичні можливості для впровадження всіх видів банківського продукту і залучення до обслуговування різних типів клієнтів. До банків з клієнтською спеціалізацією відносять кооперативні банки, засновниками і клієнтами яких є кооперативи. Процес творення кооперативних банків, що був помітним у 1990-1993рр., нині перестав діяти.

6) Деталізація і диференціація банків залежно від спеціалізації з обслуговування конкретного типу клієнтури здійснюється так: біржові, страхові, кооперативні та інші банки. Банки з галузевою спеціалізацією переважно обслуговують клієнтів певної галузі. Такими є банки: Промінвестбанк, Укрсоцбанк, Легбанк, Енергобанк, Надра, Автозазбанк.

7)Функціональна спеціалізація банків формує інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. В Україні таким є Укрінбанк. Дуже актуальна проблема створення іпотечних банків, інвестиційних та інших функціональних банків.

8) За територією діяльності: регіональні, міжрегіональні та міжнародні.

8) У відповідності до ознак надходження акціонерного капіталу, що формує статутний фонд комбанку, вони класифікуються як банки без іноземного капіталу, із 100-процентним іноземним капіталом, змішаною формою власності.

Сучасні банки функціонують у ролі продавців та покупців практично у всіх сегментах ринку країни. На ринку товарів банки, які виступають продавцями, надають своїм клієнтам послуги з розрахункового обслуговування, введення рахунків, управлінням фінансами корпорацій. Крім того надають різноманітні види кредитів виробникам і споживачам. Покупцями банки виступають на цьому ринку тоді, коли виникає необхідність у задоволенні власних потреб операційної діяльності (придбанні устаткування, виготовлені цінних паперів і т. д.).

На фінансових ринках банки купують право розпоряджалися грошовими ресурсами своїх клієнтів (вкладників) та продавати такі ресурси у вигляді позик, придбавши цінні папери, іноземну валюту тощо.

На ринку інтелектуально-інформаційних послуг банки з'являються у ролі покупця програмного продукту для персональних комп'ютерів, а також продавця банківських продуктів (іншим банкам, надання фінансових консультацій і т. д.).

Особливістю оформлення банківського продукту в 70-х роках стало "пакетування", тобто об'єднання взаємодоповнюючих послуг у свого роду "пакети". При цьому іноді в такі "пакети" включаються не тільки банківські, але й деякі небанківські послуги (наприклад, споживчий кредит, поєднаний із страхуванням).

Ще однією особливістю товарної політики, особливо в останні роки, є так званий "перехресний продаж", який спрямований на те, щоб перетворити випадкового клієнта в постійного, спонукати кожного клієнта придбати якомога більшу кількість послуг.

Можна дати визначення банківського продукту. Однорідні послуги, надані клієнтам на ринку банківських послуг і об'єднані за певними ознаками, становлять банківський продукт..

Важливе місце в банківському маркетингу має використання в банківській діяльності основних елементів системи маркетинг-міксу: товар (послуга), ціна, система збуту, маркетингові комунікації.

Первинною у банківській діяльності є банківська операція, яка супроводжує надання банком тієї чи іншої послуги, що, в кінцевому підсумку, є безпосереднім продуктом банківського виробництва (банківського підприємництва чи бізнесу). На відміну від продукту промислового підприємства, банківський продукт переважно не виглядає як дещо матеріальне, речове

Важливою властивістю банківських послуг, а, отже, і банківських продуктів, є їх виробничий характер. Навіть у такій простій формі, як прийняття від населення та юридичних осіб коштів у вклади, закладено виробничий зміст. Банк у даному випадку працює як підприємство, яке перетворює непрацюючі, тобто невикористані грошові ресурси у працюючі активи, тим самим сприяючи розвитку виробництва.

Зазначимо, що послуги, які надаються банками, можуть здійснювати й інші підприємства та установи, тобто банківські послуги не є монополією банків. Це стосується не тільки традиційних банківських послуг, але й нетрадиційних - посередницькі послуги, консультації, оренда сейфів тощо. У свою чергу банки як великі кредитні установи можуть виконувати небанківські операції, тобто операції, які традиційно виконують інші фінансові інститути. Це пов’язано з тим, що на ринку банківських продуктів виникає серйозна конкуренція. Поява на ринку нових продавців банківських послуг (кредитні спілки, інвестиційні фонди, довірчі фонди та ін.) часто зменшує можливість розширення найбільш прибуткових операцій, змушує банки шукати нові джерела доходів. Саме тому в останні роки особливо швидко стали розвиватися нетрадиційні для банку операції і послуги.

Підводячи підсумок, можна виділити такі властивості банківських продуктів: вони не можуть бути вироблені „про запас"; носять виробничий характер; для їх надання не потрібні додаткові ресурси; об’єктом банківських продуктів є капітал; банківські послуги не є монополією тільки банку.

Банки як інституційні інвестори повинні дотримуватись відповідних регуляторних вимог до інвестиційної діяльності. Оскільки банки належать до інвесторів консервативного типу, нові продукти банків, в які вони можуть інвестувати кошти, повинні відповідати жорстким вимогам. Основними ознаками інвестиційної привабливості банківських продуктів є висока надійність, дохідність та ліквідність таких продуктів. Для інституційних консервативних інвесторів, якими є банки, важливим є оптимальне поєднання цих ознак, тобто таке їх співвідношення, яке забезпечує максимальну очікувану дохідність при заданому рівні ризиків або найнижчі ризики при заданій очікуваній дохідності. Тому з метою дотримання зазначених вище умов банки повинні розробляти такі інвестиційні продукти, які б відповідали встановленим вимогам щодо підтримки надійності, доходності і ліквідності вкладень. Тому, якщо йдеться про банківський продукт з використанням цінних паперів, то гарантування повернення інвестованих коштів, тобто надійність вкладень, може забезпечити майнова застава та інші форми майнового забезпечення зобов'язань емітента цінних паперів.

Аналіз наявних на фондовому ринку інструментів засвідчує, що не всі з них повною мірою відповідають вимогам, які висуваються до об’єктів інвестування. Така невідповідність передусім пов’язана з встановленими законодавством невисокими вимогами щодо властивостей окремих цінних паперів, а також сучасним станом ринку цінних паперів (непрозорість угод, рейтинговий характер операцій тощо).

Банківські інвестиційні продукти можна класифікувати за різними критеріями і зокрема за такими:

Ø суб’єкт їх придбання: (інвестиційні продукти фізичним, юридичним особам нефінансової сфери; інвестиційні продукти юридичним особам фінансової сфери; інвестиційні продукти державним органам та органам місцевого самоврядування);

Ø платність (платні і безоплатні інвестиційні продукти);

Ø вартісність (дороговартісні та дешеві інвестиційні продукти);

Ø ліцензованість (ліцензовані – здійснення інвестицій у статутні фонди та акції юридичних осіб; неліцензовані – інвестиційні консультації);

Ø дохідність (дохідні – інвестиційні продукти, які приносять банку інвестиційний дохід; недохідні – не приносять банку дохід).

У полі зору банківського інвестиційного консалтингу як однієї із сучасних банківських послуг повинні передусім бути: консультації щодо вибору клієнтами об’єктів, тактики і стратегії інвестування, методика, напрями, ефективність проектного інвестування тощо.