logo
Groshi_ta_kredit_shpora-1

17. Вклад Кейнса у розвиток кількісної теорії грошей.

Оцінюючи в цілому внесок Кейнса в теорію грошей, слід зробити такі 2 зауваження:

1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей – їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії. Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни, зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним.

2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології монетаристської теорії грошей, за якою головним об'єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти використання грошей в економіці.

Дж. М. Кейнс не тільки спирався на напрацювання своїх попередників, а й пішов значно далі в напрямі завершення теорії «регульованих грошей», «керованої інфляції», дослідження монетарного впливу на ек. цикл, на розвиток вир-ва тощо.

Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії, що «гроші не мають значення» у відтворювальному процесі, і довів протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самостійну роль у розвитку економіки. Вони активно впливають на мотиви поведінки ек. суб'єктів, на їх госп. рішення і тому є джерелом стимулювання підпр. активності і розвитку вирва.

У традиціях кембриджської школи Кейнс відвів важливе місце аналізу мотивів нагромадження грошей. У Кейнса їх 3: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два пов'язані з традиційною роллю грошей як засобу обігу та платежу. Головна новизна; внесена Кейнсом, – виокремлення 3 елемента попиту на гроші – попиту на спекулятивні залишки. Кейнс пов'язав його з динамікою ціни на фін. активи, зокрема облігації, тобто з процентом.

Кейнс вважав, що з допомогою регулювання податків та дефіцитного бюджетного фін-ня сусп. потреб можна більш оперативно і дійово впливати на платоспроможний попит, ніж через монетарну політику.