logo
Статистика ефективності фінансової діяльності

15.6. Статистика ефективності фінансової діяльності

В умовах ринкової економіки завершальну оцінку будь-якої діяльності дають на підставі фінансових показників. Як абсолютних — таких, наприклад, як дохід чи прибуток, так і відносних — таких, як показники рентабельності (під ними розуміють показники ефективності використання фінансових ресурсів).

І хоча загальний підхід до розуміння та розрахунків цих показників давно визначений, їх склад (зрозуміло, що це стосується показників доходу та прибутку) в умовах перехідної економіки України постійно змінюється. Тому розглядатимемо тут використання статистики не щодо одержання кількісних значень показників, а щодо можливостей аналізу і прогнозування тих показників, які вже розраховані згідно з чинними в даний момент інструкціями та методиками Державного комітету з статистики, Національного банку та Міністерства фінансів. Виходитимемо з того, що попри національні та тимчасові чинники, перші два поняття розуміють так:

дохід — це вся сума грошових надходжень фірми (галузі, держави) за звітний період незалежно від джерел фінансування;

прибуток — різниця між доходом та видатками, яка залишається в розпорядженні його власника.

Під видатками, в загальновідомому значенні цього слова розуміють обов’язкові платежі, які має виконати фірма у звітному періоді щодо партнерів, клієнтів та держави.

Отже, видатки включають плату за придбану сировину, матеріа­ли, паливо, інструменти, використану енергію, виплачену зарплату. нарахування амортизації і т.ін. — усе, що ми називаємо виробничою собівартістю, а також повернення боргів та процентів за ними і сплату податків різних видів (причому частина з них — такі як, наприклад, податок на додану вартість та акцизний збір, враховуються в собівартості продукції).

Головне завдання статистики щодо фінансових ресурсів, як і в будь-якого економічного дослідження, з’ясувати:

Не ставлячи перед собою і не розв’язуючи цих проблем, жоден керівник не зможе в довгостороковому періоді досягти головної мети будь-якої діяльності — роботи фірми зі сталою і високою ефективніс­тю. Методи, які необхідно застосувати для їх розв’язання, нам відомі:

У тому, що стосується доходу, таких факторів — два, і вони наперед відомі, бо входять до складу формули розрахунку головної складової доходу — виручки від реалізації продукції. Ця частина доходу залежить від кількості реалізованої продукції q та її ціни р. На макрорівні ці два показники між собою пов’язані кривою попиту: чим нижча ціна — тим вищий попит на продукцію. Але обидва з них обмежені: ціна — собівартістю продукції, а обсяг продукції — потужністю підприємства. Ці обмеження є внутрішніми. На вказані фактори, як уже зазначалося, впливають також зовнішні обмеження: ринкова ціна та рівень задоволення попиту. Тобто, коли можна продати всю продукцію, вироблену при певному використанні потужності підприємства, ціна на неї відповідатиме ринковій ціні, а тому вплив обох складових — р та q — на дохід фірми можна досить точно спрогнозувати, вивчаючи і прогнозуючи кон’юнктуру ринку (про це докладніше буде сказано далі).

У такому разі аналіз і прогнозування прибутку зводяться до вивчення зміни собівартості продукції і впливу на неї визначальних факторів, основними з яких, як ми знаємо, є ефективність використання ресурсів. Про застосування статистичних методів для вивчення впливу зміни ефективності праці та матеріальних ресурсів ішлося раніше.

Фінансові ресурси підприємства — це оборотні засоби, а вони, як відомо, складаються з оборотних фондів та фондів обігу. Оборотність оборотних засобів і є характеристикою їх ефективності з таких міркувань:

1) у разі прискорення оборотності можна за рахунок меншого обсягу фінансових ресурсів забезпечити безперервність виробницт­ва для вироблення заданого обсягу продукції;

2) у разі зменшення оборотності з процесу обігу виключається (заморожується, найчастіше у запасах сировини та готової продук­ції) певна частина фінансових ресурсів, що з одного боку знижує ін­вестиційну привабливість фірми, а з іншого — провокує або змен­шення виробництва, або залучення за плату додаткових фінансових ресурсів; через це, зрештою, прибуток фірми знижується.

Для характеристики оборотності оборотних засобів використовують два види показників.

1. Специфічні показники:

кількість оборотів оборотних засобів за певний період

(проблема полягає в порівнянні інтервального показника Р з моментним З; як ми знаємо, ця проблема вирішується шляхом розрахунку з індивідуальних значень З на окремі дати періоду);

тривалість одного обороту (у днях):

2. Показники, аналогічні показникам фондо- чи матеріаломіст­кості продукції: коефіцієнт завантаженості оборотних засобів , який характеризує обсяг оборотних засобів, що припадає на 1 гр.од. реалізованої продукції.

Результатом прискорення або уповільнення оборотності оборотних засобів є вивільнення () або необхідність додаткового залучення () оборотних засобів, що вплине на собівартість продукції, прибуток та ефективність фірми:

де — середній обсяг реалізації продукції в розрахунку на один день періоду.