1.2 Правова основа формування вкладів та депозитів банків

Вклади та депозити, які залучують банки - це одна з основних діяльностей комерційних банків. А, оскільки, економічна діяльність комерційних установ має регулюватися за допомогою правових норм та нормативної бази, формування депозитів та вкладів банків не є виключенням.

В Україні існує багато нормативних джерел, які використовуються для регулювання діяльності комерційних установ. Серед них Конституція України, Кодекси законів та нормативні акти. Ця нормативна база формується та затверджується різними державними установами та членами управлінського апарату країни. Це зокрема Верховна Рада України, Кабінет міністрів України, Національний банк України та інші.

Розглядати вплив законодавства на формування вкладів та депозитів банків необхідно починаючи з законів, які мають найбільшу ступінь законодавчої сили, поступово переходячи до менш законодавчо важливих. Таким чином розпочати необхідно з Конституції України, яка за суттю своєю є найголовнішим та основним законом держави.

Згідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 09.09.2010 N 2522-VI на підставі банківської ліцензії, яка видається державним органом після надання певних документів, банк має право на здійснення таких операцій як:

ѕ прийняття вкладів фізичних та юридичних осіб;

ѕ відкриття та ведення поточних рахунки клієнтів;

ѕ розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Також згідно цього Закону спеціалізованим банкам (за винятком ощадного) забороняється залучати вклади (депозити) від фізичних осіб в обсягах, що перевищують 5 відсотків капіталу банку [3].

Згідно до Закону України «Про Національний банк України» від 09.07.2010 N 2478-VI нагляд за економічною діяльністю комерційних банків, а також її регламентацію здійснює Національний банк України, що говорить про те що саме НБУ частково формує депозитну політику банку, встановлюючи норму процента, строковість та інші показники, які характеризують вклади та депозити [2].

Також важливим нормативним документом, який впливає на формування вкладів та депозитів банків є Постанова Національного банку України «Про затвердження Правил здійснення депозитних операцій для банківських депозитів і Правил випуску та обігу валютних деривативів » від 03.12.2003 №516.

Закон України «Про цінні папери та фондовий ринок» визначає поняття та особливості використання ощадного (депозитного) сертифікату. Згідно ст. 13 даного закону ощадний (депозитний) сертифікат -- цінний папір, який підтверджує суму вкладу, внесеного у банк, і права вкладника (власника сертифіката) на одержання зі впливом встановленого строку суми вкладу та процентів, встановлених сертифікатом, у банку, який його видав. Ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються на певний строк (під відсотки, передбачені умовами їх розміщення). Ощадні (депозитні) сертифікати можуть бути іменними або на предявника. Іменні ощадні (депозитні) сертифікати розміщуються у бездокументарній формі, а на предявника -- у документарній [4].

В ощадному (депозитному) сертифікаті у документарній формі зазначаються вид цінного паперу, найменування і місцезнаходження банку, що випустив сертифікат, серія і номер сертифіката, дата випуску, сума депозиту, процентна ставка, строк отримання вкладу, підпис керівника банку або іншої уповноваженої особи, засвідчений печаткою банку. Відступлення ощадного (депозитного) сертифіката здійснюється шляхом укладення договору між особою, що відступає права за сертифікатом, та особою, що набуває ці права.

Доход за ощадними (депозитними) сертифікатами виплачується під час предявлення їх для оплати в банк, що розмістив ці сертифікати. У разі дострокового предявлення ощадного (депозитного) сертифіката до оплати банк виплачує суму вкладу та відсотки (за вкладами на вимогу), якщо умовами випуску сертифіката не передбачено інший розмір відсотків. Законом України «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» встановлюються засади функціонування Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок відшкодування вкладів вкладникам учасників (тимчасових учасників) Фонду, а також регулюються відносини між Фондом, Кабінетом Міністрів України та Національним банком України. Учасниками Фонду гарантування вкладів фізичних осіб є банки і філії іноземних банків, які включені до Державного реєстру банків, який веде Національний банк України, та мають банківську ліцензію на право здійснення банківської діяльності. Участь у Фонді банків і філій іноземних банків є обовязковою [5].

Учасники Фонду зобовязані сплачувати збори до Фонду. Учасником Фонду є банк, який виконує встановлені Національним банком України економічні нормативи щодо достатності капіталу і платоспроможності та може виконувати свої зобовязання перед вкладниками. Учасники Фонду, які не виконують встановлених Національним банком України економічних нормативів щодо достатності капіталу, платоспроможності та/або яким за рішенням Національного банку України зупинено дію банківської ліцензії Національного банку України на здійснення банківської діяльності, переводяться за рішенням адміністративної ради Фонду, прийнятим на підставі інформації Національного банку України, одержаної за результатами моніторингу діяльності банків, філій іноземних банків, до категорії тимчасових учасників Фонду.

Фонд гарантує кожному вкладнику учасника (тимчасового учасника) Фонду відшкодування коштів за його вкладами, включаючи відсотки, в розмірі вкладів на день настання недоступності вкладів, але не більше 50000 гривень по вкладах у кожному із таких учасників. Зазначений розмір відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, за рахунок коштів Фонду може бути збільшено за рішенням адміністративної ради Фонду залежно від тенденцій розвитку ринку ресурсів, залучених від вкладників учасниками (тимчасовими учасниками) Фонду. У разі розміщення вкладником в одному учаснику (тимчасовому учаснику) Фонду кількох вкладів Фонд гарантує відшкодування коштів за такими вкладами, включаючи відсотки, у розмірі загальної суми вкладів за станом на день настання недоступності вкладів, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті.

Якщо вкладник має вклади у кількох учасниках (тимчасових учасниках) Фонду, які в подальшому реорганізувалися шляхом їх злиття, приєднання або перетворення в один банк -- юридичну особу, Фонд гарантує відшкодування коштів за цими вкладами до закінчення строку дії договорів за цими вкладами на тих самих умовах, що й до реорганізації. Вклади, залучені після реорганізації учасників (тимчасових учасників) Фонду, гарантуються Фондом у загальній сумі, але не більше розміру, встановленого відповідно до частини першої цієї статті. Вклади, розмір яких становить менше 1 гривні, не підлягають відшкодуванню. Відшкодування вкладів в іноземній валюті відбувається у національній валюті України після перерахування суми вкладу за офіційним (обмінним) курсом Національного банку України на день настання недоступності вкладів.

Фонд не відшкодовує гарантовану суму за вкладами, розміщеними:

ѕ членами наглядової ради, ради директорів і ревізійної комісії банку, іноземного банку, вклади яких у банку, філії іноземного банку є недоступними;

ѕ працівниками незалежних аудиторських фірм (аудиторами), які здійснювали аудиторські перевірки банку протягом останніх трьох років;

ѕ акціонерами, частка яких перевищує 10 відсотків статутного капіталу банку;

ѕ третіми особами, які діють від імені вкладників;

ѕ вкладниками, які на індивідуальній основі отримують від банку пільгові відсотки та мають фінансові привілеї, що призвели до погіршення фінансового стану банку;

ѕ вкладниками, які не ідентифіковані ліквідаційною комісією.

Учасники (тимчасові учасники) Фонду зобовязані:

ѕ розміщувати у всіх приміщеннях, до яких мають доступ вкладники, інформацію про систему гарантування вкладів;

ѕ надавати інформацію про види вкладів, що підлягають гарантуванню Фондом, обсяги і порядок їх відшкодування.

Учасникам (тимчасовим учасникам) забороняється використовувати інформацію, що стосується гарантування вкладів, у рекламі з метою сприяння збільшенню загальної суми вкладів. Банк зобовязаний обмежувати рекламу щодо гарантування вкладів з посиланням на участь у Фонді.

Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами розроблене відповідно до Цивільного кодексу України, Законів України “Про банки і банківську діяльність”, “Про оподаткування прибутку підприємств”, “Про податок з доходів фізичних осіб”, “Про цінні папери і фондову біржу”, “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні”, “Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, “Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом”, нормативно-правових актів Національного банку України та з метою розширення сфери банківських послуг і використання банками різних фінансових інструментів щодо залучення грошових коштів. Цим Положенням регулюється загальний порядок залучення банками України грошових коштів (як у національній, так і в іноземній валюті) або банківських металів від юридичних і фізичних осіб на їх поточні, вкладні (депозитні) рахунки та розміщення ощадних (депозитних) сертифікатів [6]. Договором банківського вкладу (депозиту) може бути передбачено внесення грошових коштів або банківських металів на інших умовах їх повернення. Такі вклади (депозити) є умовними. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу. Залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується:

ѕ договором банківського рахунку;

ѕ договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки;

ѕ договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката;

ѕ договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Грошові кошти в національній та іноземній валюті або банківські метали, залучені від юридичних і фізичних осіб, обліковуються банками на відповідних рахунках, відкриття яких здійснюється банком на підставі укладеного в письмовій формі договору банківського вкладу (депозиту) або договору банківського рахунку та інших документів відповідно до законодавства України, у тому числі нормативно-правових актів Національного банку України з питань відкриття банками рахунків у національній та іноземній валюті. Додержання письмової форми договору є обовязковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником. Договори банківського рахунку та банківського вкладу (депозиту) визначають права, зобовязання субєктів вкладних (депозитних) операцій (власників грошових коштів або банківських металів і банку) та інші умови, визначені Цивільним кодексом України, і мають бути підписані сторонами договору (уповноваженими ними особами). Договір, укладений з фізичною особою, скріплюється печаткою банку, а договір, укладений з юридичною особою, скріплюється печатками сторін. За договором банківського рахунку, укладеним з юридичною або фізичною особою, банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок грошові кошти або банківські метали, що їй надходять, виконувати розпорядження власника рахунку про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та проведення інших операцій за рахунком.

За користування грошовими коштами, що обліковуються на рахунку клієнта, банк сплачує проценти, сума яких зараховується на рахунок, якщо інше не встановлено договором банківського рахунку або законом. Проценти сплачуються банком у розмірі, який установлюється в договорі банківського рахунку. Якщо договором не встановлений розмір процентів, то банк зобовязаний виплатити їх у розмірі, що звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу. Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перераховуються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб. Банки можуть перераховувати грошові кошти на вкладний (депозитний) рахунок юридичної особи з її іншого вкладного (депозитного) рахунку, відкритого в цьому банку, лише в разі зміни банком порядку бухгалтерського обліку рахунку юридичної особи, повязаної із запровадженням банком процедури зміни рахунків клієнтів не за їх ініціативою, у випадках та в порядку, визначених нормативно-правовими актами Національного банку України; зміною умов договору банківського вкладу (депозиту).

Нараховані проценти за вкладами (депозитами) юридичних осіб відповідно до умов договору банківського вкладу (депозиту) банки можуть перераховувати на поточний рахунок юридичної особи або зараховувати на поповнення вкладу (депозиту). Проведення розрахункових операцій за вкладними (депозитними) рахунками юридичної особи забороняється, крім операцій, повязаних з реалізацією майнових прав на суму вкладу (депозиту) відповідно до укладених договорів застави та законодавства України. Вимоги цього Положення щодо порядку залучення банками України вкладів (депозитів) за договорами банківського рахунку застосовуються до кореспондентських рахунків, якщо інше не встановлено законом.

Національний банк використовує нормативи обовязкового резервування як один із монетарних інструментів для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком. За залишками коштів, що формують обовязкові резерви, проценти не нараховуються. Зобовязання щодо дотримання нормативів обовязкового резервування коштів і порядку їх формування виникає в банків із часу отримання ними банківської ліцензії. Для всіх банків України установлюється єдиний порядок визначення і формування обовязкових резервів. Обовязковому резервуванню підлягають усі залучені банком кошти, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, та іноземних інвестицій, залучених від міжнародних фінансових організацій, а також коштів, залучених на умовах субординованого боргу.

Банки формують обовязкові резерви, виходячи із встановлених нормативів обовязкового резервування до зобовязань щодо залучених банком коштів, у цілому за зведеним балансом банку -- юридичної особи з урахуванням усіх філій, за винятком філій банків, створених на території інших держав, що формують обовязкові резерви відповідно до вимог, визначених чинним законодавством держави за місцезнаходженням філії [7].

Для всіх банків установлюється єдиний норматив обовязкових резервів. Для спеціалізованих банків можуть установлюватися окремі нормативи обовязкового резервування. Національний банк може встановлювати для різних видів зобовязань диференційовані нормативи обовязкового резервування залежно від:

ѕ строку залучення коштів (короткострокові зобовязання банку, довгострокові зобовязання банку);

ѕ виду зобовязань у розрізі валют (національна, іноземна, у тому числі в банківських металах);

ѕ субєктів (юридичні, фізичні особи).

Формування та зберігання банками коштів обовязкових резервів здійснюється в грошовій одиниці України на кореспондентському рахунку банку в Національному банку або на окремому рахунку в Національному банку. Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Правління Національного банку України приймає окремі рішення щодо:

ѕ звітного періоду резервування;

ѕ нормативів обовязкового резервування;

ѕ складу зобовязань банку (обєкт резервування), щодо яких установлюються нормативи обовязкового резервування;

ѕ обсягу обовязкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку;

ѕ порядку формування та зберігання коштів обовязкового резервування на окремому рахунку в Національному банку.

За умови встановлення порядку зберігання коштів обовязкових резервів на кореспондентському рахунку в Національному банку банк має щоденно на початок операційного дня протягом звітного періоду резервування дотримуватися вимог щодо обсягу залишків коштів на кореспондентському рахунку банку в Національному банку в розмірі, установленому Правлінням Національного банку України на відповідний період. Обсяг обовязкових резервів, який має щоденно на початок операційного дня зберігатися на кореспондентському рахунку банку в Національному банку, установлюється для звітного періоду резервування в процентному відношенні (від 20 до 100 процентів) до суми обовязкових резервів за попередній звітний період резервування.