2.2 Організація банківського кредитування

Кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, терміновості, платності та цільового використання кредитів.

Виділяють такі форми кредиту :

банківський

комерційний;

лізинговий;

іпотечний;

бланковий;

споживчий;

консорціумний.

Банківський кредит - це позиковий капітал банку у грошовій формі, який передається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, терміновості, платності та цільового використання кредитів.

Комерційний кредит - це товарна форма кредиту, що визначає відносини у сфері перерозподілу матеріальних фондів у вигляді кредитної угоди між двома субєктами господарської діяльності. Обєктами комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги з відстрочкою платежу.

Лізинговий кредит - це відносини, що виникають між юридичними особами при оренді майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди.

Консорціумний кредит - це акумуляція кредитних ресурсів як у національній, так і іноземній валюті тимчасовими або постійними обєднаннями банків для кредитування значних лізингових, факторингово-лізингових, факторингових та інших угод або великих економічних програм на економічних засадах із метою зниження кредитних ризиків.

Іпотечний кредит - це особливий вид економічних відносин, повязаних із наданням кредитів під заставу нерухомого майна.

Споживчий кредит - це кредит фізичним особам - резидентам України на придбання споживчих товарів довгострокового користування й послуг, який повертається в розстрочку, якщо інше не передбачено умовами кредитного договору.

За термінами в За термінами використання і повернення кредити поділяються на:

короткострокові (до одного року);

середньострокові (до трьох років);

довгострокові (понад три роки).

Короткострокові кредити можуть надаватися банком у випадку тимчасових фінансових труднощів позичальників, котрі виникають у звязку із затратами виробництва й обороту, незабезпечених надходженнями коштів у відповідний період.

Середньострокові кредити можуть надаватися на оплату обладнання, поточних затрат, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватися на оплату основних фондів. Обєктом кредитування можуть бути капітальні затрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже існуючих основних фондів, на нове будівництво, приватизацію тощо.

За характером забезпечення кредити поділяються на:

забезпечені заставою (майном, цінними паперами тощо);

із гарантійним забезпеченням (банками, коштами або майном третьої сторони);

з іншим забезпеченням (поручительство, страховий поліс);

незабезпечені (бланкові). За ступенем ризику виділяють:

стандартні кредити;

кредити з підвищеним ризиком.

За характером забезпечення кредити поділяються на:

забезпечені заставою (майном, цінними паперами тощо);

із гарантійним забезпеченням (банками, коштами або майном третьої сторони);

з іншим забезпеченням (поручительство, страховий поліс);

незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику виділяють:

стандартні кредити;

кредити з підвищеним ризиком.

За характером забезпечення кредити поділяються на:

забезпечені заставою (майном, цінними паперами тощо);

із гарантійним забезпеченням (банками, коштами або майном третьої сторони);

з іншим забезпеченням (поручительство, страховий поліс);

незабезпечені (бланкові).

За ступенем ризику виділяють:

стандартні кредити;

кредити з підвищеним ризиком.

За методами надання кредити поділяють на такі, що:

видаються у разовому порядку;

видаються відповідно до відкритої кредитної лінії;

гарантовані (зарезервовані).

За строками погашення кредити поділяють на:

сплачувані одноразово (у термін, обумовлений у договорі);

сплачувані в розстрочку (періодичними платежами);

- сплачувані достроково (на вимогу кредитора або за заявою позичальника);

з регресом платежів;

із закінченням обумовленого періоду (місяця, кварталу). Виникнення кредитних відносин між, банком і позичальником можливе

за таких умов:

а) учасники (кредитор і позичальник) мають бути взаємозацікавлені: кредитор - у видачі кредиту, а позичальник - в його отриманні, тобто повинні збігатися економічні та правові інтереси;

б) необхідна наявність економічних і юридичних гарантій повернення кредиту після певного строку;

в) позичальник має бути власником майна, або має бути власником, наділеним правом на користування та розпорядження ним.

Механізм кредитування складається з семи взаємоповязаних етапів.

На першому етапі позичальник і банк ведуть переговори на предмет можливого укладення кредитної угоди.

Якщо позичальник бажає встановити успішні контакти з банком, які задовольнять усі його прохання щодо надання позички, то він повинен проникнутися довірою до банку, а банк має довіряти йому.

Чим більше позичальник обізнаний у кредитах, компетентний у сьогоднішній ринковій економіці, підготовлений до переговорів, знає шо підприємство рентабельне і прибуткове, та може документально підтвердити це, тим більше поступок зробить йому банк.

Зі своєї сторони банк поставить ряд питань до позичальника.

За позитивних наслідків банк готовий прийняти документи позичальника для розгляду.

Процедуру отримання кредиту позичальником показано на рисунку 1.

Попередні переговори

Подання в банк заяви та інших документів на

отримання кредиту

Оцінка банком кредитоспроможності позичальника

Визначення умов кредитування

Підписання кредитного договору

Надання кредиту

Контроль банку за виконанням умов договору кредитування

та повернення кредиту

Рис.1

На другому етапі позичальник для одержання кредиту звертається знову в банк з клопотанням (заявою) на імя керівника установи банку.

У заяві на одержання кредиту зазначається: цільове призначення кредиту його сума, строк користування, включаючи конкретні строки погашення кредиту, запропоноване забезпечення, а також характеристики Проекту (заходу), що кредитується та його економічної ефективності.

Для вирішення питання про надання кредиту позичальником надаються необхідні документи, склад яких залежить від характеру кредитної операції. Для різних груп клієнтів можуть розроблятися різні пакети документів. До складу пакета документів входять:

- нотаріально завірені копії установчих документів, положень, реєстраційних посвідчень (свідоцтв), дозволів на право здійснення окремих видів підприємницької діяльності, документи, що посвідчують право власності на землю або право тимчасового користування земельною ділянкою, та інші документи, що підтверджують правомірність клієнта в одержанні кредиту;

- техніко-економічне обґрунтування кредитованого заходу, що характеризує рівень його ефективності, рентабельності та окупності з І розрахунками очікуваних надходжень від реалізації продукції (проведення робіт, надання послуг), за рахунок яких передбачається погасити майбутній кредит;

- річний звіт, баланс позичальника на дві останні звітні дати з періодичними статистичними звітами та звітами про фінансові результати, декларації про доходи, інша звітність і матеріали для визначення кредитоспроможності позичальника, забезпеченості повернення кредитів, а при необхідності - висновки аудиторських організацій для підтвердження його фінансового стану;

копії контрактів на підтвердження кредитної операції або договір про наміри, включаючи договори оренди приміщень, обладнання, а також інші документи, які супроводжують здійснення кредитного заходу;

виписки із рахунків позичальника, у разі якщо його поточний рахунок відкрито в іншому банку;

перелік майна (майнових прав), що пропонується в заставу, оригінали і належним чином завірені копії документів, що підтверджують право власності заставника на це майно (майнові права).

Позичальник подає банку копію картки зі зразками підписів осіб, яким відповідно до чинного законодавства чи установчих документів підприємства надано право розпоряджатися рахунками в банку та підпису на платіжних та інших розрахункових документах, довідку податкової адміністрації про постановку на облік, довідку банку про залишки коштів на рахунках і наявності заборгованості за позичками.

У разі необхідності банк може вимагати предявити інші документи і відомості, що підтверджують забезпеченість повернення кредиту та надійність фінансового стану позичальника.

Для позичальників, які мають постійні кредитні відносини з банком і

хорошу репутацію, перелік документів може бути скорочений.

Термін розгляду заяви позичальника визначається керівником установи банку і обчислюється з часу подання позичальником повного пакета документів.

До укладення кредитного договору, на третьому етапі банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника.

Схему оцінки кредитоспроможності показано на рисунку 2.2.

Загальне уявлення

про клієнта

аналіз фінансового стану оцінка кредитоспр . прийняття

клієнта клієнта рішення про

кредитування

аналіз ефективності

кредитуємої комерційної угоди

або інвестиційного проекту

Рисунок 2.2 - Схема оцінки кредитоспроможності.

Кредитоспроможність являє собою оцінку банком позичальника з погляду можливості і доцільності надання йому кредиту і визначає імовірність своєчасного повернення позичок і виплати відсотків по ним у майбутньому.

Аналіз кредитоспроможності має своєю метою дати якісну оцінку позичальника, що визначається банком до вирішення питання про можливість і умови кредитування, передбачати здатність і готовність клієнта повернути узяті їм у борг засоби у відповідності в умовами кредитного договору, а також оцінити обґрунтованість і доцільність кредитних вкладень і подальших відношень в області кредитування між банком і позичальником.

Завдання аналізу:

виявити фінансовий стан клієнта;

попередити втрати кредитних ресурсів унаслідок не ефективної господарської діяльності позичальника;

стимулювати діяльність підприємства в напрямку підвищення її ефективності;

- підвищити ефективність кредитування;

оцінити рівень ризику кредитування для банку . Оцінка кредитоспроможності клієнтів банка ведеться по наступних напрямках:

а) загальне уявлення про клієнта;

б) аналіз фінансового стану клієнта;

в) аналіз ефективності угоди, що кредитується.

Критерії оцінки фінансового стану позичальника встановлюються банком на основі специфіки його кредитної діяльності. Для такої оцінки банком використовуються:

- обєктивні показники діяльності клієнта:

обєм реалізованої продукції;

прибуток;

грошові потоки;

4)збитки;

склад і динаміка дебіторської і кредиторської заборгованості;

рентабельність діяльності підприємства;

рентабельність продукції;

коефіцієнт ліквідності балансу;

собівартість продукції;

- чинники субєктивного характеру:

ефективність керування підприємством;

макроекономічна ситуація;

стан розвитку галузі позичальника;

ринкова позиція позичальника і його залежність від циклічних і струнаявність державних замовлень і державної підтримки;

історія погашення кредиту в минулому;

форма власності.

Важливим етапом процедури отримання кредиту є укладення кредитного договору (угоди).

Відповідно до Положення «Про кредитування», кредитні договори укладаються тільки в письмовій формі. Кредитний договір може бути Укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами підписаними стороною, яка їх надсилає.

Кредитний договір Райффайзен Банку Аваль має таку структуру:

Ввідна частина.

Загальні положення.

Предмет договору.

Умови надання кредиту.

Права та обовязки позичальника.

Права та обовязки банку.

Особливі умови.

Відповідальність сторін.

Юридичні адреси, реквізити та підписи сторін. Основні вимоги до кредитних договорів:

а) кредитний договір між банком і позичальником укладається тільки в письмовій формі, в іншому випадку він буде вважатись недійсним. Внесення змін до кредитного договору в односторонньому порядку без згоди обох

сторін не допускається;

б) внесення змін та доповнень до кредитного договору оформлюється додатковою угодою;

в) право підпису кредитного договору належить керівним особам банку та позичальника, або уповноваженим на це особам. Підписи уповноважених осіб банку та позичальника скріплюються печатками. Якщо кредитний Договір складено на кількох аркушах, то на кожному аркуші проставляються підписи керівників.

Забезпечення кредиту є одним з основних принципів механізму кредитування.

Під формою забезпечення повернення кредиту слід розуміти конкретне джерело погашення наявного боргу, юридичне оформлення права кредитора да його використання.

У банківській практиці джерела погашення розрізняють на головні і похідні.

Головними джерелами є виручка від реалізації продукції, дохід, який поступає позичальнику. Але вона може виступати забезпеченням повернення кредиту лише у фінансове стійких підприємств. До них відносяться:

підприємства, що мають високий рівень рентабельності і високу забезпеченість власним капіталом. У таких підприємств відбувається не тільки систематичний приплив грошових засобів, але і приріст їх у частині

створення прибутку, а також поповнення власного капіталу.

Часто в практиці виникає ситуація, коли є загроза не своєчасного надходження виручки. Фактори ризику можуть бути повязані як із процесом виробництва або реалізацією цінностей, так і станом розрахунків із покупцями, зміною конюнктури ринку, сезонними коливаннями тощо.

В усіх цих випадках виникає необхідність мати додаткові гарантії повернення кредиту.

Кредити, що надаються банком, в основному забезпечуються заставою.

Предметом застави згідно Закону України «Про заставу» можуть

бути:

- іпотека (земля, нерухоме майно);

- товари в обороті або у переробці (сировина, напівфабрикати, комплектуючі вироби, готова продукція);

заклад (рухоме майно, яке може передаватись у володіння банку):

майнові права (право вимоги, яке належить позичальнику);

цінні папери (купонні листи на виплату процентів, дивідендів). Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов

кредитною договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним погашенням та сплатою відсотків по ньому.

Протягом усього строку дії кредитного договору банк підтримує ділові контакти з позичальником, здійснює перевірки стану збереження заставленого майна.

У період дії кредитного договору щоквартально здійснюється аналіз господарської діяльності позичальника, його фінансового стану відповідно до затвердженого порядку, в разі потреби проводяться перевірки на місцях грошових і розрахункових документів, бухгалтерських записів, звітних бухгалтерських і статистичних документів, а також стану наданої банку.