48. Держ. Регулювання інфляції: осн. Напрямки та інструменти.

Основна мета регулювання інфляції з боку держави полягає в тому, щоб стримати інфляцію в межах і не допустити розгону її темпів до загрозливих розмірів.

Ідею регулювати інфляцію першими висунули представники кейнсіанської школи. Їх ідея «контрольованої» інфляції сформувалась як складова кейнс. теорії держ. регулювання економіки шляхом втручання в платоспром. попит. Кейнс вважав, що різними ек. важелями, у тому числі збільшенням грош. маси в обігу, держава може стимулювати розширення попиту, реакцією на що буде зростання пропозиції.

Головний недолік кейнсіанської ідеї був в тому, що вона не врахувала у своїх оцінках наслідків інфляційних заходів уряду свідомої реакції ек. агентів на майбутню інфляцію.

На думку, представників монетар. школи «раціональних очікувань» ек. суб'єкти можуть передбачати будь-які регулюючі заходи уряду і захистити свої доходи від їх впливу. Тому вони заперечують навіть короткостр. ефект регулювання емісії і зайнятості і підтримують головний висновок монетар. доктрини.

Але політика контрольованої інфляції зазнала краху .

Антиінфляційна політика проводиться за кількома напрямами – дефляційної політики, політики доходів чи за обома напрямами одночасно.

Дефляційна політика включає ряд методів обмеження платоспром. попиту через фін. і кредитно-грошовий механізм. Для того щоб зменшити надходження зайвих грошей в обіг, скорочуються витрати держ. бюджету.

Інструментом дефляційної політики є кредитна рестрикція та пряме лімітування випуску готівки в обіг. Підвищуючи дисконтну ставку центр. банку, регулюючи процентні ставки за пасивними й активними операціями комерційних банків, збільшуючи норму обов'язкових резервів та іншими методами, держава скорочує банківське кредитування економіки і цим стримує зростання грошової маси та платоспроможного попиту.

2 напрям антиінфляційної політики – політика доходів – передбачає держ. контроль за зарплатою і цінами. Такий контроль може зводитися до фіксації зарплати і цін на певному рівні, або встановлення темпів їх зростання в певних межах, найчастіше в межах темпів приросту прод-сті праці або до того й іншого водночас. Інфляція може легко перетворитися з контрольованої в неконтрольовану, досягти галопуючих темпів і призвести до тяжких ек. і соц. Наслідків. Тому більш надійною . антиінфляційна політика.