5. Міжнародний факторинг

Міжнародний факторинг - це вид міжнародних послуг у сфері міжнародного фінансування, при якому постачальник товарів віддає короткострокові вимоги по товарних договорах факторинговій компанії з метою негайного одержання більшої частини платежу ( 70 - 90 % уже за 2-3 дня заборгованості), гарантії повного погашення заборгованості, зниження витрат при проведенні розрахунків.

Також під міжнародним факторингом розуміється факторингове обслуговування зовнішньої торгівлі, відкриття факторинговими компаніями представництв чи філій в інших країнах для здійснення факторингового обслуговування як внутрішньої, так і експортно-імпортної діяльності цих країн.

Сутність міжнародного факторингу зводиться до того, що фактор-фірми погоджуються звільнити експортера від фінансового тягаря експортного договору. Особливо це вигідно при наявності обмежень по термінах платежів при валютному регулюванні обмежень (наприклад, в Україні) для того, щоб він зміг зосередитися на своїй безпосередній діяльності: на виробництві, на продажах і на маркетингу товарів.

При експорті продукції значно збільшується кредитний ризик експортера (унаслідок складності оцінки кредитоспроможності потенційних іноземних клієнтів; видачі комерційного кредиту на більш тривалий термін, з урахуванням часу, необхідного для постачання товарів на іноземні ринки, а також через такі фактори, як політична нестабільність у країні імпортера, низький рівень її розвитку і т.ін.) .

Оскільки договір експортного факторингового обслуговування передбачає використання двох і більше валют, таким чином, виникає валютний ризик - небезпека валютних витрат у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти щодо національної. У зв'язку зі збільшенням ступеня ризику фактор (фактор-фірма) пред'являє до експортера більш тверді вимоги, ніж до постачальників на внутрішньому ринку.

Експортний факторинг - це оформлена договором угода, при якій експортер продає фактору (як правило, це дочірня фірма великого банку, як наприклад, Дисконтбанк) усі свої майбутні надходження від експорту в одну чи більш країн за визначений період часу ( не менш одного року).

Фактор – фірма здійснює відповідно до особливостей експортного факторингу наступні послуги:

• прийняття на себе політичного, трансферного і дебіторського ризику;

• у залежності від галузі постачальника виплачується найчастіше 70-95% фактурної вартості до здійснення платежу покупцем;

• інкасова функція - фактор нагадує боржникам про наступні платежі; займається бухгалтерією і статистикою по дебіторських заборгованостях; може робити аналізи виробничої і торгової діяльності на підприємстві і дає рекомендації з поліпшенню роботи.

На відміну від цесійного кредиту, що є авансом у рахунок вимог експортера, при факторингу здійснюється повна й остаточна купівля вимог, чим і стимулюється баланс експортера. Експортний факторинг застосовується, звичайно, при рівномірних періодичних постачаннях. Фактор - фірма у більшості випадків обмежує свою діяльність тільки країнами, у яких він має свої представництва.

За даними асоціації Factor Chain International обсяг факторингових операцій (із внутрішнім і міжнародним факторингом включно) розподіляється в такий спосіб (%) : Європа -56, Америка - 30, країни Азії і Тихоокеанського узбережжя - 13, Африка - 1.

Ця асоціація була заснована в 1968 році зі штаб квартирою в Амстердамі. Сукупний річний оборот її членів перевищує 264 млрд. доларів, що складає приблизно половину річного обороту світового фактор-бізнесу. Усі фактор-компанії в Європі є членами міжнародної організації " International Factors Gгоuр" . Від однієї країни членами цієї організації можуть стати не більше трьох – чотирьох фактор-фірм..

При обслуговуванні експортера фактор, як правило, підписує договір з фактором країни імпортера і передає йому частину обсягу робіт. Така угода допускає взаємність, тобто факторингова компанія експортера буде діяти у своїй країні від імені і за доручення іноземних факторингових компаній за згодою, що допускають участь цих двох країн. Подібний факторинг одержав назву взаємного чи двох факторного.

Факторингова компанія експортера може передати компанії, що обслуговує імпортера, такі види робіт за договором:

• оцінку кредитоспроможності імпортера, страхування кредитного ризику, визначення сум, у межах яких може здійснюватися подібне страхування, зобов'язання відшкодувати несплачені клієнтом суми кредиту у визначений період після настання терміну погашення;

• інкасування боргових вимог, включаючи при необхідності звертання в арбітраж;

• перевід засобів платежу у валюті на рахунок факторингової компанії експортера.

Перевага взаємного факторингу полягає в тім, що для компанії, що обслуговує імпортера, боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, як для факторингової компанії експортера. Але, як усі багатосторонні договори, представлений тип факторингу досить складний, з великим документообігом і високими витратами сторін.

Високі витрати на взаємний факторинг приводять до того, що ряд факторів віддають перевагу прямому експортному факторингу, тобто беруть на себе кредитний ризик, кредитування, ведення обліку і інкасування боргових вимог. Оскільки фактор - фірма часто в цьому випадку стикається з труднощами в оцінці кредитоспроможності іноземних клієнтів, то подібні доручення виконують від імені фактора юридичні чи аудиторські фірми країни-імпортера.

Таким чином, міжнародний факторинг можна розділити:

1.На прямий факторинг, що передбачає наявність трьох суб'єктів: виробника, факторингової компанії по експорті і покупця товару, що одночасно є боржником, і при цьому перші два суб'єкти знаходяться, як правило, на території однієї країни, а покупець на території іншої.

2. На непрямий (опосередкований ) факторинг, у якому беруть участь уже чотири діючих суб'єкти: виробник, фактор по експорту, фактор по імпорту і покупець. Фактор по експорту не вступає в безпосередні відносини з іноземним покупцем, а факторинговою компанією по імпорту, що знаходиться в країні імпортера.

Перевагою прямого факторингу є менша кількість посередників, і, отже, менші витрати на факторингові послуги. Перевага непрямого факторингу полягає в тім, що фактор по експорту і фактор по імпорту мають справу кожний зі своїм клієнтом, кредитоспроможність якого вони добре знають, тому обидва фактори при здійсненні факторингової операції вступають у відносини один з одним без високого ризику, оскільки вони, як правило, є постійними контрагентами.

Для невеликих чи нерегулярних фінансових угод найкращою формою фінансування є акредитивна система. При здійсненні великих чи періодичних угод компанії намагаються уникнути витрат і труднощів даного виду розрахунків, тоді використовується рахунок на одержувача. Але ще кращою формою факторингу є закордонні рахунки з доручення продажу.

Оскільки операції експортного факторингу більш ризиковані, чим ті, котрі проводяться по національних розрахунках, то фактори в цьому випадку призначають більш високий дисконт на ці операції.

Таким чином, значення міжнародного факторингу полягає в наступному:

• спрощена схема одержання експортером засобів у період здійснення ділових операцій, що прискорює процес кругообігу його капіталу;

• захист експортера від ризику неплатежу;

• зменшення витрат на операції, зв'язані з трудомісткістю перевірки платоспроможності клієнтів, на ведення бухгалтерського обліку;

• посилення дисципліни погашення боргів;

• зниження чи запобігання валютних ризиків;

• виключення необхідності позики коштів експортером для підтримки роботи власного виробництва.

Особливим видом факторингу є так називаний інтернаціональний факторинг, що виходить за рамки однієї країни. У цьому випадку постачальник продає свої вимоги фактор-фірмі усередині своєї країни. Після підписання відповідного договору ця фактор-фірма надає придбані їм рахунки факторингової компанії чи фактор-фірмі в тій країні, у якій знаходиться боржник. Цим створюється гарантія дотримання й економічних інтересів партнерів, і правових положень, що діють у їхніх державах. Хоча частка міжнародного факторингу поки невелика, цей вид факторингових операцій поступово здобуває усе більше значення в умовах інтернаціоналізації господарського життя, включення країн Східної Європи у світовий ринок.

Міжнародний факторинг одержав юридичне оформлення в Оттавській Конвенції про міжнародний факторинг 1988 року. Ця конвенція підписана 16 країнами.. Конвенція підлягає використанню в тих випадках, коли сторонами по договору міжнародного факторингу є суб’єкти держав, які приймають участь у Конвенції. При цьому, як слідує із тексту самої Конвенції, її дія може бути виключена у випадку, якщо таке рішення приймуть сторони у факторинговій угоді або сторони основної угоди купівлі – продажу товарів, передбачає, що при завершені факторингової угоди, відносно дебіторської заборгованості, не повинна використовуватися дана Конвенція .

При цьому , Конвенція передбачає, що виключення може бути зроблено тільки по відношенню до Конвенції в цілому, а не будь якої її частини.

Крім того, у відповідності із статтею 17 даної Конвенції дві держави – учасника Конвенції і більше можуть домовитися що якщо в державі діє національне законодавство відносно факторингу, яке регулює зобов’язання по угодах факторингу, Конвенція не використовується, якщо продавець, фактор або дебітор знаходяться на території даної країни.

Для тих країн, що ратифікували Конвенцію, її умови будуть пріоритетними при регулюванні угод по факторингу. Для тих, хто не ратифікував Конвенцію, це важлива обставина, тому що закони їхньої країни не будуть основними при регулюванні умов контракту. Крім того, у відносинах між фактором і постачальником при умовчанні сторін діє закон фактора.

Як вже раніше згадувалося, з початку факторингові угоди по своїй правовій природі були ближче до агентських угод (угод комісії або доручення у континентальній системі права). Проте з розвитком факторингу ця угода почала мати характерні риси угоди перевідступлення вимог (цесії) або одночасно і агентської угоди ( угоди доручення і, як правило, угоди займу(кредиту). Крім того, угоди міжнародного факторингу найчастіше мають також і елементи угоди відшкодування виконаних послуг, тобто підряду.

Така різниця у правовій природі угод, які оформлюють операції по факторингу, зумовлено тим, що під терміном “факторинг” розуміються два види угод, які близькі з економічної точки зору, але зовсім різні з точки зору правової природи - це “відкритий факторинг” та “скритий факторинг”.

При цьому під скритим (конфіденціальним) факторингом ( англ. confidential factoring , undisclosed factoring , нім. Stilles- verdecktes – factoring ), як правило розуміється угода, в силу суб’єкт, який поставляє товар, виконує роботу або надає послугу ( постачальник), передає іншій особі (фактору) право на наступну виручку від реалізації поставленого товару (виконаної роботи або наданої послуги) , залишаючись стороною в угоді із покупцем (замовником).

Тобто, при скритому факторингу , боржника зовсім не інформують про завершення угоди факторингу. Фактор оплачує вимоги постачальника і вступає у взаємовідносини з боржником від імені постачальника. Фактор, при отриманні суми грошових коштів з боржника (покупця, замовника) діє від імені і за дорученням постачальника.

В міжнародній практиці закритим факторингом признаються і відносини, коли сам постачальник отримує грошові кошти із покупця (замовника), а факт кредитування постачальника, рівно як і присутність самої факторингової угоди, не розкривається третім особам..

Скритий факторинг найчастіше використовується тоді., коли відкритий виступ до обов’язків фактора може нанести шкоду інтересам постачальника.

На відміну від скритого факторингу, при відкритому факторингу (англ. open factoring, conventional factoring, disclosed factoring, нім. offene factoring ) постачальник передає фактору юридичні права вимог (поступається вимогами) отримання грошових сум з покупця (замовника) , в результаті чого фактор стає кредитором по угоді з покупцем (замовником) , а зобов’язання по поставці товарів (робіт, послуг) залишається на постачальникові..

При відкритому факторингу повідомлення боржнику про участь в угоді фактора направляється як постачальником, так і самим фактором. найчастіше це відбувається зразу ж після оформлення вантажних документів, але , можливо , і пізніше, при виставленні рахунків постачальником боржнику, де в документах вказується, що платіж повинен бути здійснений фактору. Оскільки постачальник при виставленні рахунків явно вказує на вступ до обов’язків фактора, даний вид факторингу вважається відкритим. Відкритий факторинг найбільше захищає інтереси фактора для того, щоб боржник виконав свої обов’язку постачальнику. Але разом із тим, багато суб’єктів підприємницької діяльності досить негативно виставляться до відкритого факторингу, оскільки повідомлення боржників про те, що платіж повинен виконуватися на користь іншої особи, може бути прийняте як проявлення фінансової нестійкості постачальника і потягнути за собою більш обережні відносини до постачальника з боку його контрагентів.

Крім функцій фінансування постачальника (оплати поступки права вимоги) угода відкритого міжнародного факторингу (як і скритого), як правило, передумовлює подання фактором різноманітних послуг постачальнику.

Різновидом відкритого факторингу є напіввідкритий факторинг ( halboffenes factoring ), при якому постачальник раніше не попереджує боржника про укладену факторингову угоду, однак, при виставленні рахунків боржнику, вказує на укладену із фактором угоду, а також номер його рахунку, на який має бути здійснений платіж. Напіввідкритий факторинг використовується тоді, коли фактором виступає фактор-фірма, який проводить кредитування постачальника через контокорентний рахунок, який відкрито у той же самій фактор-фірмі.

Виходячи із вище сказаного, можна визначити наступні правові ознаки угоди міжнародного факторингу :

• Угода міжнародного факторингу є підприємницька угода, сторонами якої виступають, як правило, комерсанти ( підприємці ) , в тому числі і комерційні організації В силу свого підприємницького характеру угоди міжнародного факторингу, він завжди відшкодований ;

• Фактор не несе відповідальності за невиконання угоди постачальником перед покупцем ;

• Угода міжнародного факторингу є складною угодою, яка включає в себе елементи угоди займу (для скритого факторингу) або поступки вимоги (для відкритого факторингу) , агентської угоди , угоди доручення (для скритого факторингу ), а також угоди підряда ( відшкодованого надання послуг) ;

• Міжнародний характер угоди факторингу слідує із того факту, що постачальник і фактор знаходяться і різних країнах. Проте, і у випадку, коли постачальник і фактор є суб’єктами однієї країни, а покупець – суб’єктом іншої країни, факторинг признається міжнародним.

Таким чином з юридичної точки зору, факторинг є складною угодою, яка включає в собі кілька видів зобов’язань .

Факторингові операції застосовуються у всіх розвинених країнах світу не лише на внутрішньому, а і на зовнішньому ринках. Крім того, факторингові компанії, звичайно, мають великий досвід і можливості в розробці збутової стратегії, в транспортному, рекламному , інформаційному й іншому обслуговуванні, що дозволяє найбільш активно використовувати кошти підприємствам, одержувати більший прибуток від реалізації продукції, що випускається.

У світі у 80 – 90 роки ХХ століття кількість факторингових компаній збільшилася у 3,6 разів. Європейський ринок факторингу перебуває в процесі зростання і залишається достатньо концентрованим. Головне гасло факторів -“Продавайте, ми зробимо решту ! “ говорить про практично необмежені можливості факторингу з обслуговування бізнесу. Вважається , що в даній фінансовій операції немає ніякої спекуляції. Обидві форми факторингових зобов’язань, простих та вексельних, на які частіше за все виписуються переказні векселі, однаково прийняті, хоч і мають обмеження для деяких робіт, подібних будівництву.