3. Види та форми лізингу

І снують різні види та форми лізингу. Виходячи з терміну укладеного договору лізинг поділяється такі види лізингу - на фінансовий і оперативний.

Фінансовий лізинг являє собою зобов'язання сторін на тривалий час, що звичайно охоплює середній термін служби устаткування. У цьому випадку лізинговий договір передбачає повну виплату лізингоодержувачем спожитої вартості орендованої техніки і перехід до нього права власності на дане майно. Фінансовий лізинг передбачає обов’язковий перехід об'єкту лізингу у власність лізингоодержувача. Можливий викуп об’єкту лізингу за залишковою вартістю. При фінансовому лізингу об'єкти лізингу враховуються на балансі орендаря і він здійснює нарахування амортизації. Передача об'єкту у фінансовий лізинг оподатковується податком на ПДВ.

Оперативний лізинг - це переуступка устаткування (майна) на термін, менший, чим термін служби устаткування. Замовник одержує в розпорядження майно на певний строк чи на один виробничий цикл. У цьому випадку договір укладається найчастіше на 2 - 5 років. По закінченню договору оперативного лізингу об'єкт обов’язково повертається власнику (орендатору) або відновлюється договір. При передачі об'єкту у оперативний лізинг він враховується на балансі орендодавця (лізингодавця) і в нього ж нараховується амортизація. Операції щодо передачі об'єктів у оперативний лізинг не підлягають оподаткуванню ПДВ,

Таким чином по закінченню терміну договору лізингу орендар може:

• завершити орендні платежі і повернути майно власникові;

• відновити договір на нових умовах;

• викупити майно по погодженій у договорі чи ціні за ціною, погодженої між орендатором і орендарем у момент витікання терміну дії договору.

Якщо орендодавцем є банк, то в договорі оренди, як правило, передбачається обов'язковий викуп орендарем орендованого майна по завершенню терміну дії договору.

Світова практика виробила такі форми лізингу:

Стосовно орендованого майна лізинг поділятися на:

• чистий - це лізин , при якому усі основні зобов'язання щодо обслуговування об'єкту лізингу бере на себе лізингоодержувач. Він страхує майно, та несе усі витрати пов'язані з його використанням;

• повний або «мокрий лізинг» - орендодавець бере на себе техобслуговування майна й інші витрати.

В Україні найбільш розповсюдженою формою є чистий лізинг, тому , що ще не склалася лізингова інфраструктура і мало компаній , що могли би забезпечити увесь комплекс послуг.

Розрізняють також в залежності від складу учасників:

• лізинг «стандарт» або «класичний лізинг». Це лізинг за участю посередника, який здійснюється за класичною схемою.

При класичному лізингу підприємство подає до лізингової компанії чи банку: заяву, економічне обґрунтування лізингової угоди (бізнес-план), нотаріально засвідчені копії установчих документів, бухгалтерський баланс за останній рік або квартал та інші документи на вимогу лізингодавця. Лізингодавець здійснює оцінку платоспроможності підприємства (лізингоодержувача) за схемою, що її прийнято для аналізу банком кредитоспроможності своїх клієнтів. У зв'язку з тим, що лізингова операція має довгостроковий характер, лізингодавця цікавить, насамперед, не поточний, а перспективний фінансовий стан підприємства -лізингоодержувача. Після позитивного висновку щодо платоспроможності лізингоодержувача й ефективності лізингового проекту лізингодавець направляє постачальнику замовлення-наряд на придбання об'єкта лізингу. Між підприємством-постачальником та лізинговою компанією укладається договір купівлі-продажу основних фондів, які передаються в лізинг підприємству -лізингоодержувачу. Ці операції оформлюються такими документами:

1. Акт приймання-передачі об'єкта лізингу в експлуатацію.

2. Лізинговий договір міжлізингодавцем та лізингоодержувачем.

3. Договір на технічне обслуговування майна, що передається в лізинг, коли обслуговування здійснюватиме лізингодавець.

Майно передається в лізинг тільки після укладання лізингоодержувачем договору страхування об'єкта лізингу на користь лізингодавця.

• зворотний лізинг (лізинг-бек, уступка оренди) - власник майна продає його лізинговій фірмі і одночасно бере його у неї в оренду. У наслідок такої операції продавець стає орендатором.

Використовується, коли власникові майна потрібні грошові кошти і за

допомогою такої угоди він поліпшує своє фінансове становище . Потім підприємство має можливість викупу цього майна.

• лізинг - постачальнику у цьому випадку продавець майна також стає лізингоодержувачем як і при зворотному лізингу , але потім він надає його у суборенду.

У залежності від характеру платежів розрізняють лізинг грошовий, компенсаційний та змішаний:

• грошовий - платежі здійснюються у грошовій формі;

• компенсаційний - платежі здійснюються у вигляді постачання товарів, продукції, виготовлених на лізинговому обладнанні.

• змішаний - коли об'єднуються вищевказані форми.

У залежності від намірів учасників розрізняють:

• строковий - це одноразова оренда;

• револьверний (поновлюваний), при якому після закінчення першого терміну договір продовжується. При цьому об'єкти лізингу змінюються у визначені відрізки часу в залежності від зносу і по положенню орендаря, що бере на себе видатки по заміні устаткування. Кількість об'єктів лізингу і терміни їхнього використання по поновлюваному лізингу заздалегідь не обмовляються. Об'єктами поновлюваного лізингу служать, як правило, транспортні засоби й устаткування, технічне обслуговування якого вимагає залучення фахівців (сучасна оргтехніка, електронне устаткування, верстати).

В залежності від типа майна розрізняють такі види лізингу:

• лізинг обладнання;

• лізинг «секунд хенд» - це лізинг майна, що вже було в експлуатації. У цьому випадку об'єкти лізингу передаються за залишковою вартістю, а не за первісною.

• груповий лізинг - використовується при оренді дорогих майнових комплексів. Для фінансування цієї угоди свої фінансові ресурси поєднують декілька учасників банки, лізингові фірми, постачальники, а потім розподіляють отримані прибутки між собою пропорційно своїх вкладів у фінансуванні об'єкту лізингу.

В залежності від способу фінансування розрізняють:

• лізинг за рахунок власних коштів;

• лізинг за рахунок залучених коштів;

• роздільний лізинг - частково оплачує лізингова фірма за рахунок власних коштів (75-80%), частково за рахунок кредиту, який бере фірма у банків, а потім сплачує відсотки та повертає борг по мірі отримання лізингових платежів.

В залежності від сектору ринка, де здійснюється лізинг, розрізняють:

• внутрішньонаціональний лізинг -усі учасники лізингової угоди знаходиться у одній країні.

• зовнішній ( міжнародний) лізинг –де хоча б один з учасників находиться у іншій країні.

При міжнародному лізингу розрізняють:

• експортний лізинг - виробник або посередник продають об'єкт лізингу лізингоодержувачу, який знаходиться в іншій країні.

• імпортний лізинг, коли лізингодавець покупає об'єкт лізингу у іноземного виробника, а потім передає його у лізинг вітчизняному лізингоодержувачу;

• транзитний лізинг - де усі три учасника знаходяться у різних країнах.