9. Функція грошей як засобу платежу.

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами ек. відносин, що виникають у процесі розшир. відтворення.

У міру поглиблення ек. відносин, перетворення їх у суто грошові, а н/г – в грошове та широкого розвитку кредитних і фін. зв'язків гроші як засіб платежу поступово вийшли за межі товарного обігу і стали обслуговувати погашення різноманітних зобов'язань у сусп-ві, якщо вони виражаються в грошовій формі. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв'язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення, зокрема при платежах у держ. бюджет та в інші централізовані фонди цільового призначення і фін-ні сусп. потреб з цих фондів, під час видачі і погашення банківських позичок тощо.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього ек. обороту. Тому сфера їх застосування дуже широка і охоплює: платежі між підпр-вами, госп. організаціями та установами за взаємними борговими зобов'язаннями; платежі підпр-в, госп. організацій та установ своїм працівникам, пов'язані з оплатою праці; платежі юр. та фіз. осіб у централізовані фін. фонди, одержання грошових коштів з цих фондів тощо.

Розширення сфери функціонування грошей як засобу платежу відбувається за рахунок сфери їх функції як засобу обігу. Проте цей процес не має будь-якого негативного впливу на економіку. Навпаки, функція засобу платежу забезпечує ширші можливості для підпр-ва, ніж функція засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т–Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов'язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу тощо. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при реалізації в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу.