3.Форми перестрахувальних договорів
Існує безліч різних за формою перестраховувальних договорів. Немає стандартного, спільного для всіх страхових компаній договору. У кожному окремому випадку договори перестрахування мають свої певні особливості, різняться частками участі у договорі, ставками премії. Проте всі договори можна поділити на дві основні групи, що різняться системою розподілу ризиків між перестрахувальником і перестраховиком. До них належать пропорційна і непропорційна форми проведення перестраховувальних операцій Пропорційна форма перестрахування передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки.
У пропорційному перестрахуванні розрізняють квотний договір перестрахування, договір ексцедента суми і квотно-ексцеде-нтний договір. Крім того, використовуються різні системи чи модифікації цих форм.
Згідно з квотним договором перестрахування перестрахувальник зобов'язується передавати перестраховикові частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик зобов'язується приймати її. Частка участі в перестрахуванні може бути встановлена у відсотках від страхової суми або в абсолютному вираженні. Перестраховик має право встановлювати ліміти відповідальності за договором.
Наприклад, перестрахувальник має договір з квотою 80 %. Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. ум. од. Якщо перестраховується ризик в 100 тис. ум. од., власне утримання становить 20 тис. ум. од., частка перестраховика - 80 тис. ум. од. Ризик в 400 тис. ум. од. розподіляється так: цедент - 80 тис. ум. од., перестраховик - 320 тис. ум. од. Але ліміт перестраховика за договором дорівнює 300 тис. ум. од., які він і приймає (20 тис. ум. од. лишилося за межами квотного договору). Збитки у квотних договорах також розподіляються пропорційно до участі сторін у ньому. Якщо збиток за ризиком І становить 100 %, зрозуміло, що цедент заплатить 20 тис. ум. од., а пе-рестраховик - 80 тис. ум. од. Збиток за ризиком II дорівнює 50 %. Тоді участь сторін у збитку така: цедент - 40 тис. ум. од.; перестраховик - 160 тис. ум. од.
За облігаторним квотним договором страхування всі договори в певному виді страхування перестраховуються у перестраховика, який зобов'язаний прийняти зазначені договори на основі єдиного й визначеного відсоткового співвідношення (за квотою). Тобто цедент зобов'язаний передати перестрахо-викові визначену частку в усіх ризиках певного виду, а перестраховик не має права відмовитися від прийняття обов'язку.
Як правило, у квотному перестрахуванні цедент передає, а перестраховик приймає від нього відповідну частину премії, визначену у відсотках. Своєю чергою, і перестрахувальник сплачує цедентові комісійну винагороду (за надання можливості участі в договорі), а також тантьему — додаткову комісію зі свого прибутку.
Перестрахування на основі ексцедента сум є найдавнішою і найважливішою формою перестрахування. Таке перестрахування застосовується тоді, коли застраховані ризики суттєво відрізняються за вартістю застрахованих об'єктів (застраховані ризики різні за страховими сумами).
Перед укладанням договору ексцедентного перестрахування цедент ретельно аналізує статистику страхових випадків, здійснює актуарні розрахунки і на таких підставах визначає розмір власної участі в усіх або в частині договорів безпосереднього страхування. Відповідальність, яка перевищує участь цедента в договорах безпосереднього страхування, передається цедентом для покриття перестраховикові.
Розмір власного утримання цедента є лімітом, або лінією (часткою), на підставі якої розраховується ексцедент, тобто сума ризику, яка перевищує ліміт власного утримання цедента в певну кількість разів. Одним із головних завдань цедента під час укладання договору ексцедентного перестрахування є визначення розміру власного утримання (кількості ліній) для різних видів ризиків, які він має намір прийняти на страхування. Кратність (кількість ліній), яка перевищує розмір власного утримання цедента, обумовлюється в договорі ексцедентного перестрахування. Ексцедент розраховується як сума власного утримання цедента (ліміт), помножена на зафіксовану в договорі таку кількість разів, яка забезпечить необхідне й обумовлене перестрахування ризику.
Документи, які є основою для підписання договору перестрахування, є стислим викладом найважливіших умов та інформації про діловий досвід, називаються сліпом (slip). У сліпі в основному визначаються вид і тип перестрахування; кількість ліній; розмір утримання; місцезнаходження ризику, який підлягає перестрахуванню; очікувана перестрахувальна премія та максимальна відповідальність перестраховика. У сліпі також зазначаються деталі, які стосуються розміру відкритого депозиту та нараховуваного на нього відсотка; комісія та комісійна винагорода з прибутку; строк дії договору й період виставлення нотіса разом з іншою інформацією про ризик, який передається в перестрахування.
На відміну від пропорційного перестрахування, де компенсування збитків або шкоди розподіляється між цедентом і перестраховиком у пропорції, що відповідає розподілу страхових сум і премій, у непропорційному перестрахуванні виплати перестраховика визначаються виключно величиною збитків (шкоди). Пропорційний розподіл окремого ризику й отриманої за нього премії не застосовується. Призначення непропорційного перестрахування — гарантувати відповідальність страховика за прийнятими ризиками щодо великого сукупного збитку за визначений період. Отже, у непропорційному перестрахуванні цедент сам сплачує збитки до певного розміру, а перевищення цього розміру оплачує перестраховик у межах ліміту відповідальності за договором.
Як правило, непропорційне перестрахування застосовується в таких ризиках, які пов'язані з великими катострофічними збитками, або тоді, коли важко визначити верхню межу страхової відповідальності.
Розрізняють два основні види непропорційного перестрахування:
1) перестрахування на основі ексцедента збитку (excess of loss, скорочено XL);
2) перестрахування на підставі ексцедента збитковості (stop loss).
Спільною рисою цих видів перестрахування є те, що цедент установлює визначену суму, у межах якої він сам несе відповідальність у випадку настання збитків. Така сума називається пріоритетом цедента. Збитки, які перевищують пріоритет цедента, будуть відшкодовуватися перестраховиком до максимального ліміту.
Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитку визначається в абсолютній сумі, тому цедент спочатку переказує перестраховикові аванс премії, а після отримання фактичної премії за рік цедент здійснює перері хунки з перестраховиком.
Відповідно до договору ексцедента збитку, механізм перестрахування вступає в дію тоді, коли остаточна сума збитку за застрахованим ризиком перевищує обумовлену в договорі суму (пріоритет, франшизу) у разі настання страхового випадку.
Максимальний ліміт у перестрахуванні ексцедента збитковості визначаєті ся як відсоток від річної премії цедента. Тобто за договором перестрахування ексцедента збитковості перестраховик бере участь у відшкодуванні збиткі лише в тих випадках, коли збитковість за певний строк перевищує обумовлює ний договором перестрахування відсоток.
- Тема 1. Комерційне страхування та його розвиток в україні План
- Комерційне страхування, його зміст та сутність.
- 2.Еволюція комерційного страхування.
- 3.Зміст основних категорій комерційного ринкового страхування.
- 4. Принципи та функції страхування
- 5. Поняття страхового ринку та його структура
- 6. Стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні
- Тема 2. Сутність і характерні риси страхового менеджменту План
- 1. Поняття менеджменту страхової діяльності.
- Основні властивості системи менеджменту.
- 4.Системний підхід в менеджменті страхової діяльності
- Тема 3. Планування страхової діяльності План
- Сутність та складові ресурсного потенціалу страхової організації.
- 2.Стратегічний менеджмент як процес, його структура й зміст основних елементів та етапів у страхуванні.
- 3.Процес розробки стратегії страхової організації.
- 4.Бізнес-план: структура та характеристика його окремих розділів.
- Особливості бюджетування в страховій організації.
- Тема 4. Організація страхової компанії План
- 1. Організаційні форми страховиків
- 2. Структура страхових організацій
- 3. Об'єднання страховиків та їхні функції
- Тема 5. У правління діяльністю страховика План
- Управління кадровим забезпеченням страхових організацій.
- 2.Мотивація та діюча система стимулювання праці персоналу організації.
- 3. Помилки в управлінні страхової компанії
- 4.Комунікації в сучасній страховій організації: сутність, елементи й етапи комунікаційного процесу.
- Тема 6. Контроль та звітність страхової компанії План
- Регулювання діяльності страхової компанії
- Порядок отримання ліцензій
- Оформлення ліцензії
- Мета та завдання фінансового моніторингу
- Система фінансового моніторингу: первинний (внутрішній) та державний (зовнішній) рівень.
- 6.Фінансові операції страхової організації, які підлягають внутрішньому та обов’язковому фінансовому моніторингу.
- Тема 7. У правління маркетинговою діяльністю План
- Сутність і завдання страхового маркетингу.
- 2.Методи збору та аналізу інформації про споживачів страхових послуг та конкурентів.
- 3. Зміст плану маркетингу.
- 4.Управління рекламною діяльністю.
- 5.Побудова ефективної системи продажу: канали та мотивація надання страхових послуг.
- 6.Страхові посередники, їх роль на страховому ринку
- Тема 8. У правління ризиками страхової діяльності План
- Поняття і класифікація ризиків.
- 2.Відбір ризиків для страхування
- 3.Управління андеррайтингом.
- 3.Договір страхування: поняття, основні умови та його зміст
- Тема 9. Управління перестрахувальною діяльністю План
- Суть та завдання перестрахування
- 2. Методи перестрахування
- 3.Форми перестрахувальних договорів
- Тема 10. У правління фінансовою діяльністю страховика План
- Поняття технічних резервів. Склад технічних резервів згідно із Законом України «Про страхування».
- 2.Управління інвестиційною діяльністю страховика.
- 3.Платоспроможність страховика
- Список рекомендованої літератури Основна література
- Додаткова література