69. Акредитив

Акредитив-це договір, що містить зобов’язання банку-емітенту за дорученням клієнта(заявника акредитиву) або від свого імені проти документів, котрі відповідають умовам акредитива, виконати платіж на користь бенефіціара або доручити іншому банкові здійснити цей платіж. Заявник акредитива – це платник, який подав виконавчому банку заяву на відкриття акредитива. Бенефіціант - особа, якій призначено платіж, на користь якої відкрито акредитив. Банк-емітент може відкривати такі акредитиви: 1. покриті і непокриті; 2. відкличні та безвідкличні. Покритий акредитив – це акредитив, що використовується для здійснення платежів, за якими завчасно бронюються кошти платника у повній сумі в банкові-емітентові чи у виконавчому банку. Непокритий акредитив - це акредитив, оплата за яким за відсутності коштів на рахунку платника гарантується банком-емітентом за рахунок банківського кредиту. Безвідкличний акредитив – це зобов’язання банку-емітента сплатити кошти в порядку та в терміни, передбачені умовами акредитивами, якщо документи, передбачені ним, подані до банку у визначений строк. Відкличний акредитив може бути змінений(анульований) банком-емітентом у будь-який час без повідомлення бенефіціара. Якщо акредитив є відкличним, то це на ньому зазначається; на безвідкличному акредитиві позначки нема. Зручність та переваги застосування акредитива полягає в тому, що він поєднує інтереси покупця та продавця. Продавець прагне отримати передоплату як гарантію платежу, у випадку використання акредитива – це інформація банку про депонування коштів. Покупець хоче бути впевненим у виконання контракту щодо повноти та вчасності поставки, за умов акредитивних розрахунків перевіряється банком як підстава для перерахування коштів.

70.Розрахунки за допомогою системи дистанційного обслуговування. Оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін техно-логічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клі-єнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування. Дистанційне обслуговування може здійснюватися за допомогою систем «клієнт — банк», «клієнт — Інтернет — банк», «телефонний банкінг» тощо. Юридичною підставою для роботи клієнта за допомогою систем дистанцій-ного обслуговування і оброблення банком дистанційних розпоряджень клі-єнта є договір про розрахунково-касове обслуговування. У договорі обов’язково повинні зазначатися права, обов’язки та відповідальність сто-рін, порядок вирішення спорів у разі їх виникнення тощо. Платник може формувати електронні розрахункові документи на під-ставі належним чином оформлених платіжних доручень, платіжних вимог-доручень, а також з використанням платіжних карток. Ідентифікація клієнта для доступу до системи «телефонний банкінг» здійснюється за допомогою засобів ідентифікації, передбачених в договорі між банком та клієнтом. Засоби ідентифікації (номер клієнта, особистий ПІН-код, сукупність цифрових та літерних компонентів тощо) банк надає клієнту після укладення договору. Дистанційне розпорядження вважається таким, що передане клієнтом та прийняте банком до виконання, якщо клієнт: – для доступу до системи ввів правильне значення засобу ідентифікації; – увів код операції та всі параметри, які запитуються системою; – підтвердив це розпорядження. Банк, що обслуговує платника, здійснюючи на підставі дистанційного розпорядження списання коштів з рахунку платника, оформляє розрахунко-вий документ, у реквізиті «Призначення платежу» якого зазначає інформа-цію про платіж і документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів. Якщо клієнт не підтвердив розпорядження на здійснення операції, то банк операцію не виконує, про що інформує клієнта.

71.Поняття і види валютних операцій банків. Валютними операціями називають певні банківські та фінансові операції, пов'язані з переходом права власності на валютні цінності.Види валютних операцій:пов'язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України;пов'язані з використанням валютних цінностей у міжнародному обігу як засобу платежу з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності;пов'язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей.Учасники валютних операцій:центральний банк держави; валютні біржі;банківські установи;підприємства та кредитно-фінансові установи, що здійснюють зовнішньоекономічні операції;підприємства, міжнародні корпорації та фінансові установи, що здійснюють іноземні вкладення активів;фізичні особи;валютні брокерські фірми.

72.Обмінні операції уповноважених банків з готівковою іноземною валютою. Згідно з чинним законодавством, національна валюта є єдиним засобом платежу на території України.. Операції з обміну валюти фізичні особи - резиденти і нерезиденти здійснюють в Україні через валютні каси уповноважених банків, обмінні пункти уповноважених банків та обмінні пункти, відкриті юридичними особами-резидентами, що уклали з уповноваженими банками агентські угоди. Повноважені банки через власні пункти обміну мають право:продавати і купувати готівкову іноземну валюту фізичним особам - резидентам і нерезидентам;обмінювати купюри інвалют, перевіряти інвалюту щодо дефекту;надавати дозвіл на вивезення валюти за кордон, здійснювати конверсійні операції;продавати й оплачувати дорожні чеки на суму, встановлену Національним банком України;продавати й оплачувати платіжні картки міжнародних платіжних систем на суму, встановлену Національним банком України;приймати на інкасо готівкову іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті. Купівля-продаж іноземної валюти фізичною особою-нерезидентом здійснюється після пред'явлення касирові обмінного пункту документа, що посвідчує особу-нерезидента

73.Валютний курс. Валю́тний курс – вираз ціни грошової одиниці однієї країни в грошових одиницях іншої. Фіксація валютного курсу здійснюється або відповідно до золотого паритету або за міжнародною угодою. При класичному золотому стандарті, тобто при вільному розміні валют на золото в центральному банку, валютний курс встановлювався в пропорціях до їх золотого вмісту.Для конвертованих валют в основі курсу лежить валютний паритет. Проте курси валют майже ніколи не збігаються з їхнім валютним паритетом.Форми валютного курсу:що коливається — вільно змінюється під впливом попиту і пропозиції і заснований на використанні ринкового механізму;Плаваючий — різновид валютного курсу, що коливається, зумовлюючий використання механізму валютного регулювання. Так, для обмеження різких коливань курсів національних валют, що викликають несприятливі наслідки валютно-фінансових та економічних відносин, країни, що увійшли в Європейську валютну систему, ввели в практику узгодження відносних меж взаємних коливань валютного курсу;Фіксований - офіційно встановлене співвідношення між національними валютами, засноване на визначеннях в законодавчому порядку валютних паритетах. Він допускає закріплення змісту національних грошових одиниць безпосередньо в золоті або доларах США при строгому обмеженні коливань ринкових курсів валют в межах одного відсотка.

74.Валютний ризик та система управління валютним ризиком. Валютний ризик виникає через наявність потенційного ризику для надходжень та капіталу, який виникає через несприятливі коливання курсів іноземних валют та цін на банківські метали. Управління валютним ризиком базується на обраній стратегії менеджменту валютного ризику, яка включає у себе наступні елементи: централізація управління валютним ризиком, використання усіх можливих заходів уникнення ризику, що призводить до значних збитків, контроль та мінімізація сум збитків, якщо не існує  можливості уникнення ризику, хеджування валютного ризику за умов неможливості його уникнення. Основним інструментом управління валютним ризиком у банку є лімітування. Банк застосовує цей інструмент шляхом встановлення лімітів на загальну відкриту валютну позицію по банку в цілому, у розрізі підрозділів та операцій; суму можливих збитків від зміни валютного курсу; казначейські операції (арбітражні конверсійні операції, казначейські неторговельні операції із готівковою іноземною валютою, операції із банківськими металами).

75.Поняття «хеджування» . Термін "хеджування" (англ. heaging - Захищати) використовується в банківській, біржовій та комерційній практиці для позначення різних методів страхування валютних ризиків. Хеджування на підвищення або хеджування купівлею є біржовою операцією з купівлі термінових контрактів або опціонiв. Хеджування на пiдвищення застосовується в тих випадках, коли необхідно застрахуватись від можливого підвищення цін (курсів) у майбутньому. Вiн дозволяє встановити закупочну цiну набагато раніше, ніж був придбаний товар. Хеджування – це процес зменшення ризику можливих втрат. Компанія може прийняти рішення хеджувати всі ризики, не хеджувати нічого або хеджувати що-небудь вибірково. Вона також може спекулювати чи то свідомо, чи ні.Відсутність хеджування може мати дві причини. По-перше, фірма може не знати про ризики або можливості зменшення цих ризиків. По-друге, вона може вважати, що обмінні курси чи процентні ставки будуть залишатися незмінними або змінюватися на її користь. У результаті компанія буде спекулювати: якщо її чекання виявляться правильними, вона виграє, якщо ні – вона понесе збитки.Хеджування всіх ризиків – єдиний засіб цілком їх уникнути. Проте фінансові директори багатьох компаній віддають перевагу вибірковому хеджуванню. Якщо вони вважають, що курси валют або процентних ставок зміняться негативно для них, то вони хеджують ризик, а якщо прямування буде в їхню користь – лишають ризик непокритим. Це і є, по суті, спекуляція.

76.Валютні опціони. Валютний опціон являє собою зафіксовані контрактом права купити або продати певну суму певної валюти проти іншої валюти за обумовленою ціною протягом специфічного періоду. Розрізняють три типи опціонів залежно від співвідношення поточної ціни та ціни виконання опціону:опціон (при грошах) — якщо ціна виконання опціону дорівнює поточному обмінному курсу;опціон (без грошей) — якщо ціна виконання опціону на купівлю валюти вища від  поточного курсу, а для опціонів на продаж — нижча від поточного курсу;опціон (у грошах) — якщо ціна виконання опціону при купівлі валюти нижча від поточного курсу, а при продажу валюти — вища від поточного курсу. За процедурою виконання розрізняють опціони таких видів:Американський опціон — надає покупцеві право, але не зобов’язує його купити чи продати певну кількість базових активів за фіксованою ціною у разу настання терміну контракту або до нього.Європейський опціон — передбачає ті самі права й зобов’язання, що й американський опціон, однак не може бути виконаний до настання терміну контракту, тобто виповнюється тільки в момент закінчення контракту.Існують опціонні контракти на готівкову валюту і на валютні ф’ючерси. Вони торгуються на позабіржовому ринку і біржах.

77.Валютні свопи. Валютний своп — це обмін потоками двох валют за певний період у майбутньому між сторонами угоди. Валютні свопи поділяють на свопи з фіксованими ставками та свопи з плаваючими ставками (процентні свопи). Свопи з фіксованими ставками, що являють собою комбінацію конверсійних угод з різними датами валютування. свопи з плаваючими процентними ставками, що являють собою обмін активами або зобов’язаннями За термінами укладення:простий своп (стандартний) ; своп форвард; своп із датами валютування до спота. За типом укладання:своп типу buy/sell (b/s) — якщо в першій конверсійній операції валюта купується, а в зустрічній операції — продається, своп типу sell/buy (s/b) — якщо в першій конверсійній операції валюта продається, а в зустрічній операції — купується.

78.Методи прямого страхування валютних ризиків. Валютний ризик – це небезпека втрат ,пов’язана з можливими змінами валютного курсу.До методів прямого страхування валютних ризиків належать:кредитування в іноземній валюті – клієнт може застрахуватися від підвищення курсу валюти,в якій видано позику;маніпуляція термінами платежу за контрактом передбачає застосування дострокових виплат при очікуванні підвищення курсу валют і затримку платежів через очікування зниження курсу;дисконтування векселів полягає в купівлі банком переказного векселя та перебиранні ризику валютних коливань та ризику неплатоспроможності боржника;лімітування передбачає обмеження обсягів валютних операцій із країнами ,контрагентами,клієнтами за певними видами інструментів;вибір форм міжнародних розрахунків і мультивалютні застереження(вибір валюти платежу);створення страхових резервів у іноземній валюті.