53. Основні характеристики фінансових активів.

Властивості фінансових активів:

• Термін обігу — відрізок часу до кінцевого платежу або вимоги ліквідації (погашення) фінансового активу. Залежно від терміну обігу фінансові активи поділяють на строкові і безстрокові. Серед строкових виділяють короткострокові активи — з терміном обігу до 1 року, –едньострокові — від 1 до 4-5 років та довгострокові — від 45 до 10 і більше ро-ків. Поняття строковості повязують з інструмента-ми боргу, хоча існують боргові інструменти «до вимоги», ко-ли кредитор має право вимагати повернення боргу в будь-який час .• Ліквідність активу — можливість швидкого перетво-рення його на готівку без значних втрат. Чим вищий ранг ри-нку, на якому має обіг фінансовий актив, тим більш ліквід- ним є цей актив. Різні категорії фінансових активів, що пере-бувають в обігу на одному ринку, мають різний ступінь лік-відності. Так, акції вважаються менш ліквідними, ніж обліга-ції, довгострокові цінні папери — менш ліквідними, ніж короткострокові, корпоративні цінні папери — менш ліквід-ними, ніж державні. Найліквіднішими в багатьох країнах вважаються високонадійні державні цінні папери, які забез-печують інвесторам мінімальний для певного ринку рівень доходу.

• Дохід за активом — визначається грошовими потоками за ним, тобто процентними, дивідендними виплатами, а та-кож сумами, отриманими від погашення чи перепродажу фі-нансового активу іншим учасникам ринку. Для таких активів, як облігації з фіксованим купоном, величина очікуваного грошового потоку достатньо визначена, для простих акцій — це менш визначена величина, оскільки майбутні дивідендні виплати залежать від результатів діяльності акціонерного то-вариства. Розрізняють два основних види доходу за фінансовим ак-тивом: дохід від володіння та дохід від перепродажу активу.

• Конвертованість — це можливість перетворення фінан-сового активу на інший фінансовий актив. Таку властивість мають ті фінансові активи, для яких вона зазначена в умовах випуску. Прикладами конвертованих активів є конвертовані та обмінювані облігації, в умовах випуску яких визначаються терміни та умови, за яких вони можуть бути обміняні на акції емітента або іншого акціонерного товариства.

• Подільність фінансового активу характеризується міні-мальним його обсягом, який можна купити чи продати на ри-нку. Подільність фінансового активу тісно пов'язана з понят-тям номіналу, саме за номінальною вартістю, як правило, погашаються боргові зобов’язання, емітуються акції. Велика подільність приваблива для інвесторів, хоча й не стає вирі-шальним чинником при прийнятті рішення про інвестиції. Прикладами активів з дуже великим ступенем подільності можуть служити депозитні вклади, будь-яка частина яких може бути вилучена чи залишена на депозиті.

54. Різновиди агентських угод.

Банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) фінансові послуги, у тому числі шляхом укладення з юридичними особами (комерційними агентами) агентських договорів. Перелік фінансових послуг, що банк має право надавати своїм клієнтам (крім банків) шляхом укладення агентських договорів, встановлюється Національним банком України. Банк зобов'язаний повідомити Національний банк України про укладені ним агентські договори. Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Національним банком України вимогам. Можна виділити два основних види агентських угод: договір доручення (трастовий договір) та договір комісії, в яких агент бере на себе зобов'язання виконувати певні юридичні дії, у тому числі укладати угоди в інтересах клієнта. В договорі доручення агент (повірений, довірена особа) приймає на себе зобов'язання укладати від імені та за рахунок принципала (довірителя) угоди з третіми особами. Часто це не тільки укладання угод, а й виконання певних юридичних дій. Договір доручення є однією з основ представництва. Він регулює лише взаємовідносини між довірителем та повіреним і не регулює їх взаємовідносини з третіми особами. Представництво від імені іншої сторони є однією з основних ознак, що дають змогу відрізнити договір доручення від договору комісії та договору підряду, в яких агент діє від свого імені. У договорі комісії агент (комісіонер) зобов'язується укладати угоди від свого імені, але за рахунок принципала (комітента). Таку форму широко використовують у торгівлі цінними паперами, в діяльності банків з обслуговування клієнтів. Як правило, комісіонер не відповідає за виконання умов угоди третьою стороною. Якщо за певну винагороду комісіонер приймає на себе зобов'язання перед комітентом щодо виконання умов угоди третьою особою, угода має назву делькредере. У договорі комісії набуває прав і залишається зобов'язаним перед третьою стороною агент на відміну від договору доручення, в якому права та обов'язки виникають безпосередньо у принципала. До агентських функцій належить також зберігання цінностей у сейфі. Банк здійснює зберігання та видачу в разі потреби цінностей за дорученням клієнта без прийняття самостійних рішень щодо управління цінностями.

55. Андерайтинг.

андеррайтинг  — розповсюджений метод розміщення цінних паперів нових випусків на первинному ринку інвестиційними компаніями, банками й великими брокерськими фірмами; також називається й сам договір на розміщення цінних паперів між гарантом і емітентом. Емітенти цінних паперів звертаються з відповідним проханням у банки тому, що бажають використати їх технічні можливості з випуску і розміщення цінних паперів, ресурси банків, кваліфікацію працівників, та й інвестори більше довіряють банкам, аніж іншим акціонерним товариствам, отже, швидше купують випущені цінні папери. Для ефективності операцій сторонньої емісії та андерайтингу банки можуть створювати тимчасові об'єднання (консорціуми). Для цього вони укладають багатосторонній договір між собою, з одного боку, і договір головного банку (менеджера) консорціуму з емітентом (емісійний договір) - з другого. Функції андерайтера: підготовка емісії функція консультанта; приймання і викуп цінних паперів у емітента; розміщення цінних паперів серед інвесторів. У підготовчий етап входить вивчення правової основи операції, економічного стану емітента, розроблення документації й умов випуску, реклама, попередня оцінка якості цінних паперів, реєстрація випуску у відповідних державних органах, а також укладення договору між емітентом та банком на розміщення цінних паперів. Приймання і викуп цінних паперів андерайтером в емітента узгоджується в емісійному договорі. Можна домовитися про: 1) повний викуп – андерайтер викуповує за свій рахунок увесь випуск цінних паперів, які переходять у його власність, папери, які він не зможе розмістити, залишаться в банку; 2) частковий викуп– посередник спочатку викуповує частину випуску і розміщує серед інвесторів, але гарантує емітентові, що викупить ще нерозміщену частину випуску за свій рахунок; 3) звичайне посередництво – посередник приймає випуск з метою його розміщення від імені і за рахунок емітента і не бере зобов'язання викупити нерозміщену частину випуску. Розміщення цінних паперів стороннього емітента серед інвесторів також може здійснюватись у кількох формах: приватне розміщення, відкрита підписка на цінні папери, продаж на фондовій біржі.Банки-посередники одержують комісійну винагороду за розповсюдження цінних паперів із гарантією чи без гарантії викупу або прибуток від повного викупу, який визначається як різниця між ціною реалізації цінних паперів інвесторам і ціною, за якою вони їх купують в емітента.

56. Довірчі операції банків з цінними паперами.

Банк від імені та за дорученням клієнта здійснює дії, пов’язані з інвестиційною діяльністю. При цьому спеціалісти Банка контролюють процес інвестування та прикладають максимум зусиль для мінімізації ризиків клієнта.

Довірчі операції з цінними паперами здійснюються банком у порядку, передбаченому «Правилами здійснення торговцями цінними паперами комерційної та комісійної діяльності по цінних паперах» в частині комісійної діяльності, Положенням НБУ «Про порядок здійснення банками операцій з векселями в національній валюті на території України». Нумерація договорів, якими оформлюється проведення довірчих операцій з цінними паперами, здійснюється наскрізне відповідно до номенклатури договорів, затвердженої рішенням Правління банку. Звітність щодо довірчих операцій банку з векселями складається в обсягах та в порядку, передбаченому нормативно-правовими актами Національного банку України та Державної комісії по цінних паперах та фондовому ринку України. При здійсненні довірчих операцій банк не набуває прав на цінніпапери, що продаються, купуються або обмінюються. Відповідно, банк не повинен фігурувати в індосаментному ряді як солідарний боржник за цінними паперами. При проведенні довірчих операцій іменні індосаменти на користь банку та індосаменти від імені банку не вчинюються. В тих випадках, коли вчинення індосаменту від імені банку уникнути неможливо, такий індосамент робиться із безоборотним застереженням. тих випадках, коли вчинення індосаменту на користь банку уникнути можливо, цей індосамент має бути бланковим. Придбання банком цінних паперів на замовлення клієнта здійснюється у наступній послідовності: - прийняття заявки клієнта; - погодження умов операції та підписання договору; - депонування клієнтом коштів для придбання ЦП; - купівля банком ЦП за рахунок коштів клієнта (здійснюються в порядку, передбаченому для купівлі векселів банком); - передача клієнту ЦП і оплата ним послуг банку;  - підписання акту прийому виконаних банком робіт. 

57. Інфраструктурні операції банків з цінними паперами. Під депозитарною діяльністю розуміють надання послуг зі зберігання (депонування) цінних паперів та виконання доручень зі реалізації прав, що засвідчені цінними паперами. Для цього при банках створюються спеціалізовані підрозділи - депозитарії цінних паперів. Основними функціями депозитаріїв комерційних банків є:- знерухомлення або дематеріалізація цінних паперів при прийнятті їх на збереження; -  виконання за допомогою ЕОМ бухгалтерських проводок із переказу та вилучення з обігу цінних паперів, що знаходяться на збереженні; створення   комп'ютерної   бухгалтерської   заставної   системи   цінних паперів, що знаходяться на зберіганні; - вилучення цінних паперів на звичайній і терміновій основі; - надання комплексних послуг зі зберігання цінних паперів: ведення реєстру акціонерів, нарахування, виплата процентів і дивідендів та ін. Клієнтами депозитарію комерційних банків є емітенти, індивідуальні та інституціональні інвестори. Депозитарний облік цінних паперів може організовуватись банками у двох основних формах: - знерухомлення - заміна емітованих цінних паперів єдиним глобальним сертифікатом, що зберігається у депозитарії, з відкриттям кожному з власників даного сертифіката окремих ДЕПО рахунків; - повна дематеріалізація цінних паперів - емісія цінних паперів у вигляді електронних записів за допомогою комп'ютерної системи. Зберігання цінних паперів у депозитаріях організовується за двома видами: відокремленим (закритим) - сертифікати цінних паперів, довірені депозитарію власниками даних цінних паперів, зберігаються окремо від цінних паперів інших клієнтів та цінних паперів, що належать самому депозитарію (тобто банку); колективним (відкритим) - цінні папери, передані на зберігання до депозитарію, є частковою власністю всіх клієнтів депозитарію, що здали йому на зберігання цінні папери того ж випуску. Належність цінних паперів конкретним клієнтам не ідентифікується за номерами та серіями. Клієнти депозитарію є власниками певної кількості цінних паперів, рівної кількості внесених ними на зберігання паперів. Зберігання цінних паперів у депозитарії комерційного банку здійснюється на основі їх поділу на класи залежно від їх якісного стану. Основним завданням депозитарію, поряд із знерухомленням та дематеріалізацією цінних паперів, є організація їх обліку на основі ведення рахунків ДЕПО та забезпечення їх переказу по рахунках ДЕПО згідно з укладеними угодами. Виходячи з життєвого циклу кожного випуску цінних паперів, операції переказу, що здійснюються депозитарієм, поділяються на три класи: - перекази в процесі емісії випуску; - перекази на стадії вторинного обігу ЦП; - перекази в процесі погашення ЦП. Кожен клас операцій поєднує, в свою чергу, операції в межах депозитарію одного комерційного банку і операції переказу цінних паперів по рахунках депозитаріїв різних комерційних банків