logo
ФМ 09 / Ринок фінансових послуг Ден

4. Фінансові послуги банківських установ з реалізації міжнародних розрахунків

Проведення розрахунків між суб'єктами міжнародних економічних відносин забезпечується посередництвом фінансових установ, що мають дозвіл на здійснення валютних операцій. Споживачами фінансових послуг з реалізації міжнародних розрахунків є: експортери, імпортери, фінансові установи, держави та міжнародні фінансові організації.

У процесі реалізації міжнародних розрахунків уповноважені фінансові установи надають своїм клієнтам фінансові послуги з ведення валютних рахунків, купівлі - продажу валютних цінностей за дорученням, здійснення переказу валютних цінностей за кордон та одержання із-за кордону, надання кредитів та позик, обслуговування документарних операцій та розрахункових документів та інші. Реалізація міжнародних розрахунків забезпечує фінансовим установам збільшення доходів, диверсифікацію операцій та сприяє підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності

Міжнародні розрахунки являють систему організації і регулювання платежів у сфері міжнародних економічних відносин. Вони реалізуються за грошовими вимогами і зобов'язаннями, що виникають при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, суб'єктами господарювання, іншими юридичними особами та громадянами, що перебувають на території різних країн.

Умови і правила здійснення міжнародних розрахунків регулюються нормами міжнародного права, банківськими звичаями, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн - учасниць розрахунків.

Для забезпечення міжнародних розрахунків використовуються комерційні та фінансові документи. Основними фінансовими документами, що використовуються для одержання платежу, є прості та переказні векселі, акредитиви, чеки, інкасові доручення тощо Комерційними документами є коносаменти, накладні, рахунки-фактури та інші.

В Україні проведення розрахунків з експортно-імпортних операцій регулюється Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". Відповідно до цього закону у розрахунках між резидентами і нерезидентами в межах торговельного обороту як засіб платежу використовується іноземна валюта. Такі розрахунки можуть здійснюватись лише через уповноважені банки.

Суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності уповноважені банки відкривають валютні рахунки, які використовуються для здійснення платежів за контрактами та для зарахування надходжень в іноземній валюті.

З метою оптимізації міжнародних платежів фінансові установи налагоджують кореспондентські відносини з іноземними банками, відкривають іноземні філії або рахунки в банках - кореспондентах за кордоном. За українським законодавством кореспондентський рахунок - це рахунок для обліку розрахунків, які виконує одна банківська установа за дорученням і на кошти іншої банківської установи на підставі укладеного кореспондентського договору.

Основними видами кореспондентських рахунків банків є «лоро - рахунки» і «ностро - рахунки».

Лоро - рахунки є рахунками банків - кореспондентів, що відкриті у вітчизняних банківських установах. Ностро - рахунки є кореспондентськими рахунками вітчизняних банків, що відкриті в іноземних банках.

Механізм реалізації міжнародних розрахунків залежить від валютно-фінансових умов зовнішньоторговельних контрактів, основними елементами яких є: валюта ціни, валюта платежу, умови платежу, форми розрахунків, валютні застереження тощо.

Реалізація міжнародних розрахунків забезпечується за допомогою використання наступних основних форм розрахунків:

  1. акредитивної форми;

  2. інкасової форми;

  3. банківського переказу;

  4. вексельної форми;

  5. чекової форми.

Акредитив являє собою угоду, за якою банк бере на себе зобов’язання на вимогу клієнта провести оплату документів третій особі – бенефіціару, на користь якої відкритий акредитив, або здійснти оплату (акцепт) переказного векселя, що виписаний бенефіціаром.

Інкасо – це банківська операція, за якої банк за дорученням клієнта отримує платіж від імпортера за відвантажені товари і зараховує ці кошти на рахунок експортера.

Банківський переказ являє собою розрахункову операцію банку з виконанням доручення клієнта щодо забезпечення переведення коштів в інший банк і виплати їх одержувачу переказу.

Використання в міжнародному платіжному обороті вексельної форми розрахунків регулюється Єдиним вексельним законом про прості і переказні векселі, прийнятим у 1930 році на Женевській вексельній конвенсії. У міжнародних розрахунках переважно використовуються переказні векселі (тратти).

Чек є безумовним наказом власника рахунку банківській установі виплатити алвснику чека або його пред’явнику зазначену в документі суму. Розрізняють такі види чеків: іменні, на пред’явника та ордерні.