3.3. Банківський аудит

У діяльності банківських установ особлива роль від­водиться аудиту — важливому інституту визначення достовірного стану фінансово-господарської діяльності банку. Банківський аудит є одним із видів аудиту.

Банківський аудит є комплексною перевіркою ре­зультатів фінансово-господарської діяльності банків та інших фінансово-кредитних установ, яка передбачає правову, економічну та бухгалтерську оцінку даних фі­нансових звітів, що надаються для публікації або ви­щим організаціям.

Основною метою банківського аудиту є визначення достовірності бухгалтерської звітності, обліку, його пов­ноти і відповідності здійснюваних банками операцій чин­ному законодавству і нормативним актам НБУ. Для бан­ківських установ аудит також виконує такі завдання:

а) проведення аналізу фінансово-господарської ді­яльності, оцінку активів і пасивів;

б) прогнозування результатів фінансово-господар­ської діяльності та розробку рекомендацій щодо підви­щення фінансової ліквідності;

в) постановку, відновлення і ведення бухгалтерсько­го обліку;

г) консультування з питань фінансового, податково­го, банківського та іншого господарського законодавст­ва України;

д) навчання працівників;

е) підтвердження даних проспекту емісії цінних па­перів;

є) здійснення інших послуг із профілю діяльності аудиторських фірм (аудиторів).

Банківський аудит істотно відрізняється від інших видів аудиту (загального, інвестиційного, страхового) як за характером його здійснення, так і за методами проведення аудиторських перевірок. Водночас він ґрунтується на тій самій законодавчій основі, що й аудит названих вище видів.

Правове забезпечення аудиторської діяльності охоп­лює норми, які регулюють організаційне та методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудитор­ських перевірок та надання інших аудиторських пос­луг, відповідальність аудиторів та аудиторських фірм, сертифікацію аудиторської діяльності, статус Аудитор­ської палати України тощо. Правові основи здійснення аудиторської діяльності в Україні визначені Законом України "Про аудиторську діяльність", який є фундаментальним законодавчим актом у цій сфері та визначає місце і роль аудиту в системі не­залежного фінансового контролю з метою захисту інте­ресів власника. Велике практичне значення для здій­снення перевірок має також Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", дія якого поширюється на всіх юридичних осіб і який визначає питання організації бухгалтерського звіту на них та компетенцію власників з цього питання відповідно до законодавства та заснов­ницьких документів. Крім загальних законів низка важливих норм щодо застосування терміна "аудит" міститься в банківському законодавстві: в Законі Ук­раїни "Про Національний банк України" від 20 травня 1999 р. (п. 11 ст. 7; п. 6 ст. 9; статті 69-70); в Законі України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. (статті 37, 45, 69, п. 2 ст. 70).

Специфіка проведення й оформлення аудиту, підго­товка звітності фінансово-господарської діяльності в бан­ках зумовили потребу у конкретизації питань правового регулювання аудиторської діяльності в нормативних ак­тах, що видаються Національним банком України. Кон­кретно з банківського аудиту НБУ прийнято низку доку­ментів, зокрема такі постанови Правління НБУ:

1) "Про затвердження Положення про організацію внутрішнього аудиту в комерційних банках України" від 20 березня 1998 р. № 114 та відповідні зміни до ньо­го від 3 грудня 2001 р.;

2) "Про затвердження Методичних вказівок щодо застосування стандартів внутрішнього аудиту в комер­ційних банках України" від 20 липня 1999 р. № 358;

3) "Про заходи щодо подальшого розвитку банківсь­кого аудиту" від 9 лютого 1999 р. № 53;

4) "Про затвердження Концепції, програми підго­товки і сертифікації зовнішніх аудиторів банківських установ України за участю Національного банку Украї­ни" від 15 липня 2002 р. № 250;

5) "Про затвердження Положення про Комітет з питань сертифікації аудиторів банків та внесення змін до Положення про кваліфікаційну комісію НБУ з питань 168

сертифікації аудиторів, тимчасових адміністраторів та ліквідаторів банківських установ" від 9 вересня 2003 р № 387;

6) "Про затвердження Положення про сертифікацію аудиторів банків" від 9 вересня 2003 р. № 388;

7) "Про затвердження Положення про порядок по­дання банками до Національного банку України ауди­торських звітів (аудиторських висновків) за результа­тами щорічної перевірки фінансової звітності" від 9 ве­ресня 2003 р. № 389.

Важливу роль у системі нормативного регулювання аудиторської діяльності відіграють стандарти — Націо­нальні нормативи аудиту, затверджені Аудиторською палатою України, а також Положен­ня про порядок сертифікації аудиторів, затверджене рі­шенням АПУ від 18 квітня 2003 р. Затверджені Ауди­торською палатою України нормативи є обов'язковими при здійсненні аудиторами аудиторської діяльності. Відхилення, порушення або недодержання вказаних нормативів є порушенням основ аудиторської етики і тягне за собою накладення стягнення на аудитора. За­значені нормативи є обов'язковими для виконання і підприємствами, банками. Починаючи з 1 січня 1999 р. вони включають такі стандарти: договір на проведення аудиту, планування аудиту, документальне оформлен­ня аудиту, аудиторські докази, аудиторська вибірка, перевірка додержання вимог закону і нормативних ак­тів при здійсненні аудиту, порядок складання аудитор­ського висновку, знання бізнесу аудиту, контроль яко­сті аудиторських послуг тощо.

Ці нормативи створено на основі Міжнародних стан­дартів аудиту з урахуванням специфічних умов, по­в'язаних з переходом України до ринкової економіки. Основне призначення цих нормативів полягає в закріп­ленні єдиних основоположних правил, які визначають нормативні вимоги до проведення й оформлення ауди­ту, до оцінки якості аудиту, до порядку підготовки аудиторів та оцінки їх кваліфікації і забезпечують пев­ні гарантії результатам аудиторської перевірки за умо­ви їх додержання.

Правилами НБУ передбачено, що банки, починаючи з 2003 р., повинні укладати угоди з аудиторськими фірмами, працівники яких сертифіковані за Міжна­родними стандартами аудиту. У разі невиконання пе­редбачених вимог НБУ має право вимагати від банків проведення повторного аудиту згідно з Міжнародними стандартами. Введення Національним банком Міжна­родних стандартів аудиту зумовлено потребою відпо­відності його банківського нагляду загальним принци­пам ефективного банківського нагляду, розробленим Базельським комітетом.

Додержання національних нормативів аудиту з ура­хуванням Міжнародних стандартів аудиту у процесі здійснення аудиторської діяльності гарантує певний рівень якості аудиту і надійність його результатів, вони також є підставою в суді для доказу якості проведення аудиту і відповідальності аудиторів за якість аудиторської перевірки.

Регулювання аудиторської діяльності в банківській системі України покладено на Національний банк Ук­раїни, який організовує аудиторську перевірку банків, приймає нормативні документи, що регулюють ауди­торську діяльність у банківській сфері, забезпечує систематичний нагляд за організацією банківського аудиту та сприяє реалізації норм Закону України "Про аудиторську діяльність". Безпосередньо сертифікацію аудиторів у банках здійснює Комітет з питань сертифі­кації аудиторів банків.

У п. 6 ст. 69 Закону України "Про банки і банків­ську діяльність" визначено складники банківського аудиту, а саме фінансова звітність банків, що подається до НБУ, має щороку перевірятися аудитором. Аудитор­ська перевірка банку здійснюється аудитором, який має сертифікат, виданий Комітетом з питань сертифі­кації аудиторів банків, на аудиторську перевірку бан­ків. Аудиторський звіт повинен містити такі реквізи­ти: баланс банку; звіт про рахунки доходів та витрат; звіт про рух капіталу; таблицю строків активів та паси­вів; інформацію щодо достатності резервів та капіталу банків, адекватності бухгалтерського обліку, процеду­ри внутрішнього аудиту та заходів контролю банку; висновок про те, чи відповідає наданий банком фінан­совий звіт дійсному фінансовому стану банку.

Для перевірки і підтвердження достовірності річної фінансової звітності банки щороку залучають профе­сійну аудиторську фірму (аудитора), не пов'язану май­новими інтересами з банком або його учасниками (зовнішній аудит). Зовнішній аудитор затверджується загальними зборами учасників банку.

Аудиторська перевірка здійснюється відповідно до законодавства України на підставі договору, укладено­го з аудиторською фірмою (аудитором).

До часу укладення договору про проведення аудиту банк зобов'язаний перевірити наявність у аудитора (ке­рівника) аудиторської фірми права здійснювати аудит у банківських установах. Після завершення аудиту банк має отримати від аудитора (аудиторської фірми) аудиторський звіт (аудиторський висновок). Аудитор­ський звіт (аудиторський висновок), який банк подає до Національного банку (у тому числі до відповідного територіального управління Національного банку), має бути складений відповідно до вимог законодавства Ук­раїни та стандартів. У складеному аудиторському звіті повинен міститися висновок про дійсний фінансовий стан банку та про підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження аудитором (аудиторською фірмою) достовірності, повноти та відповідності зако­нодавству України такої фінансової звітності банку.

Чинне законодавство передбачає відповідальність аудиторів за якість аудиторської перевірки. Заходи впливу до аудиторів застосовуються Комітетом з пи­тань сертифікації аудиторів банків на основі:

- виявлення фактів невідповідності висновків ауди­тора щодо підтвердження фінансової звітності банків внаслідок здійснення аудиту і звітів про перевірки бан­ків, що були проведені за той самий звітний період від­повідними рівнями системи банківського нагляду або самостійними структурними підрозділами централь­ного апарату Національного банку;

- розглянутих аудиторських звітів та висновків про перевірку банків, що подаються до Національного банку;

- інформації від Аудиторської палати України або державних контрольних і правоохоронних органів про неналежне виконання аудиторами своїх професійних обов'язків.

За неналежне виконання професійних обов'язків до аудитора Комітетом з питань сертифікації аудиторів банків можуть застосовуватися такі заходи впливу, як попередження, припинення чинності сертифіката на строк до одного року або анулювання його.

Важливим нормативним документом при здійсненні аудитором аудиторської діяльності є Кодекс етики про­фесійних бухгалтерів України, розроблений Федера­цією професійних бухгалтерів і аудиторів України і за­тверджений рішенням Аудиторської палати України (Постанова Правління Національного банку України "Про схвалення Кодексу професійної етики внутрішніх аудиторів банківських установ" від 12.02.2003 № 50). Кодекс є обов'язковим для виконання всіма членами Федерації щодо професійних послуг. Для професії аудитора він має особливе значення, оскільки закріп­лює важливі вимоги та основоположні етичні принци­пи, яких аудитори повинні додержувати. На сьогодні правове регулювання банківського аудиту в Україні ба­гато в чому залежить від Міжнародних стандартів аудиту та використання їх з метою гармонізації націо­нального законодавства з правом Європейського Союзу. З метою уніфікації аудиту в міжнародному масштабі Міжнародною федерацією бухгалтерів, зокрема Міжна­родним комітетом з аудиторської практики, впрова­джено Міжнародні стандарти аудиту.

Відповідно до рішення Аудиторської палати Украї­ни від 18 квітня 2003 р. № 122 Стандарти аудиту та етики Міжнародної федерації бухгалтерів прийнято як Національні стандарти аудиту.

Використання Україною Міжнародних аудитор­ських стандартів у практичній діяльності сприятиме поглибленню міжнародної кооперації в галузі аудиту, поліпшенню якості національних стандартів, одно­значному розумінню норм і стандартів аудиту.