2. Порядок створення комерційних банків, відкриття філій, відділень і представництв

Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність” банк – юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції:

- залучення у вклади грошових коштів (депозитів) фізичних та юридичних осіб;

- розміщувати зазначені кошти від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

- відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб. Отже, дії банків щодо здійснення вищезазначених операцій якраз і складають зміст поняття „банківська діяльність”.

Учасниками створення банку як юридичної особи можуть бути юридичні і фізичні особи, резиденти і нерезиденти, [Резиденти – фізичні особи (громадяни, іноземці, особи без громадянства), які мають постійне приживання в даній країні (для нас – в Україні), в т.ч. і ті, що перебувають за кордоном, а також юридичні особи, що знаходяться і зареєстровані в даній країні, в т.ч. з участю іноземних інвесторів, нерезиденти – фізичні особи та юридичні особи, які не мають зазначених ознак], а також держава (коли мова йде про створення державного банку) в особі Кабінету Міністрів України або уповноважених ним органів.

Серед учасників створення банку чинне законодавство виділяє таких, які мають істотну участь у банку, тобто пряме або опосередковане, самостійно або з іншими особами володіння 10 і більше відсотками (25, 50 і навіть 75) статутного капіталу, що надає цій особі вирішального впливу на керівництво чи діяльність даного банку. Ці особи повинні мати бездоганну ділову репутацію (відповідні професійні та управлінські здібності, порядність такої особи та відповідність її діяльності вимогам закону), а також документально підтверджену інформацію про задовільний фінансовий стан. Учасниками банку не можуть бути юридичні особи, в яких банк має істотну участь, обєднання громадян, релігійні та благодійні організації.

Дієздатність банку, її межі та напрямки здійснення визначаються статутом, який затверджується засновниками і набуває чинності лише з моменту його реєстрації НБУ. У разі внесення змін до статуту таке рішення набирає сили також з моменту реєстрації таких змін НБУ. Реквізити статуту визначаються чинним законодавством – Законом „Про банки і банківську діяльність”.

Для державної реєстрації треба подати до НБУ документи, перелік яких також регламентується чинним законодавством. У разі позитивного рішення щодо реєстрації банку НБУ видає свідоцтво за встановленою ним формою.

Відмова НБУ в державній реєстрації може мати місце тільки у випадках, передбачених Законом „Про банки і банківську діяльність” і оформлена шляхом прийняття мотивованого рішення, яке надсилається уповноваженій особі банку.

Проте, оскільки банківська діяльність ліцензована діяльність, то банк має право її здійснювати тільки після отримання ліцензії НБУ. Така ліцензія надається НБУ на підставі клопотання банку за наявності документів, що підтверджують:

- наявність сплаченого та зареєстрованого підписного капіталу банку у розмірі (на даний час) не менше 120 млн. грн.;

- забезпеченість банку належним банківським обладнанням, компютерною технікою, програмним забезпеченням та приміщеннями, відповідно до вимог НБУ;

- наявність як мінімум 3-х осіб, призначених членами правління (ради директорів) банку, які мають відповідну освіту та досвід, необхідний для управління банком.

НБУ може відмовити (протягом місяця з дня отримання документів) у наданні ліцензії, якщо зазначені умови не виконані банком протягом одного року з дати реєстрації банку. Відмова НБУ у наданні ліцензії є підставою для скасування державної реєстрації банку і початку процедури його ліквідації. Банківська ліцензія не може передаватись третім особам.

Надана НБУ ліцензія у випадках, передбачених Законом „Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами НБУ, може бути відкликана. Дане рішення НБУ має бути опубліковане в газеті „Урядовий курєр” або „Голос України” і є підставою для звернення до суду з позовом про ліквідацію банку.

Для створення банку з іноземним капіталом [Банк з іноземним капіталом – це банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному інвестору, становить не менше 10 відсотків, тобто іноземний інвестор набуває істотної участі у створенні такого банку] його засновники зобовязані отримати попередній дозвіл НБУ, а державна реєстрація такого банку може бути здійснена за умови, що іноземний інвестор або за його дорученням банк – емітент акцій чи будь-яка інша юридична, чи фізична особа, що має доручення від іноземного інвестора, подають до НБУ додаткові документи, передбачені Законом „Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правовими актами НБУ. Ці документи повинні бути легалізовані в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України.

Якщо іноземний інвестор є фізичною особою, то він подає до НБУ:

1. письмову згоду на участь іноземного інвестора у банку в Україні, видану державним або іншим уповноваженим контролюючим органом країни або письмове запевнення іноземного інвестора про відсутність вимог законодавства країни його перебування щодо попередньої згоди на здійснення інвестиції за кордон;

2. анкету, яка повинна містити дані про іноземного інвестора, зокрема, інформацію про відсутність судимості.

НБУ має право відмовити у державній реєстрації банку з істотною участю за умови відсутності принаймні одного із документів, визначених чинним законодавством, або неналежного оформлення будь-якого з них. Така відмова надається в письмовій формі із зазначенням відповідних підстав.

Банк має право відкривати філії та представництва на території України. Відомості про філії та представництва НБУ на підставі письмового повідомлення банку включає до Державного реєстру банків. У разі припинення діяльності філії або представництва банк у триденний термін повідомляє про це НБУ.

Іноземні банки також мають право відкривати свої філії та представництва на території України, проте ця норма права відповідно до Закону України про внесення змін до Закону України „Про банки і банківську діяльність” від 16 листопада 2006 року [Див.: Відомості Верховної Ради України – 2007 - № 2 – ст. 15] набрала чинності з дня вступу України до Світової організації торгівлі (СОТ).

Іноземний банк набуває право на відкриття філії в Україні за таких умов:

1) держава, в якій зареєстровано іноземний банк, нележить до держав, які беруть участь у міжнародному співробітництві у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, та фінансуванню тероризму, а також співпрацює із групою з розробки фінансових заходів з відмивання грошей;

2) банківський нагляд у державі, в якій зареєстровано іноземний банк, відповідає Основним принципам ефективного банківського нагляду Базельського комітету з питань банківського нагляду;

3) між НБУ та органом банківського нагляду держави, в якій зареєстровано іноземний банк, укладено умову про взаємодію у сфері банківського нагляду;

4) мінімальний розмір приписного капіталу філії на момент її акредитації є не меншим 120 мільйонів грн. Перерахування статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим НБУ на день укладання установчого договору.

5) наявність письмового зобов’язання іноземного банку про безумовне виконання ним зобов’язань, які виникли у зв’язку з діяльністю його філії на території України.

Датою внесення запису до Державного реєстру банків є дата отримання Національним банком зазначених документів, про що уповноваженій особі банку повідомляється листом Національного банку за підписом директора Генерального департаменту банківського нагляду та видається свідоцтво про реєстрацію банку. Повідомлення про реєстрацію банку також надсилається територіальному управлінню Національного банку за місцезнаходженням банку разом з нотаріально засвідченою копією статуту банку з відповідною відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації банку.

Акредитацію філій іноземних банків в Україні здійснює НБУ шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру банків та видачі банківської ліцензії і саме з моменту акредитації філія має право здійснювати банківську діяльність, яка повинна відповідати вимогам Закону України „Про банки і банківську діяльність” та нормативно-правових актів НБУ. Останній встановлює економічні нормативи для філій іноземних банків відповідно до вимог законодавства України та здійснює регулювання їх діяльності.

НБУ має право відмовити в акредитації філії іноземного банку тільки з підстав, визначених чинним законодавством. Така відмова надається протягом трьох місяців з моменту подання необхідних документів щодо акредитації філії в письмовій формі.

В свою чергу, українські банки також мають право на підставі дозволу НБУ створювати дочірні банки, філії та представництва на території інших держав і до них пред’являються такі самі вимоги, які встановлені для відкриття філій чи представництв іноземних банків на території України. Реєстрація дочірних банків, філій та представництв українських банків на території інших держав здійснюється відповідно до вимог законодавства тієї держави, на території якої вони знаходяться.

„Відкриття кордонів” України для іноземних банків та надання права вітчизняним банкам створювати дочірні банки, філії та представництва на території інших держав – явище об’єктивне і цілком закономірне. Воно відповідає вимогам ринкової економіки, яка по своїй сутності є економікою відкритою, що передбачає вільний перелив капіталів, переміщення робочої сили та цінних паперів, а це, в свою чергу, відкриває шлях до інтеграції України у європейський та світовий економічний простір.