2.2.4. Переваги та недоліки ф’ючерсних контрактів

Ф’ючерсні контракти — один з найпопулярніших фінансових інстру­ментів хеджування, що зумовлено їх важливими перевагами.

Так, перевагами ф’ючерсних контрактів є доступність ф’ючерсної торгівлі для всіх учасників ринку з огляду на невисокий рівень початкової маржі, наявність гарантії виконання всіх контрактів з боку клірингової палати, можливість дострокового виходу з контракту укладанням протилежної угоди. Значною перевагою ф’ючерсів є їх висока ліквідність, яка забезпечується за рахунок організації щоденної біржової торгівлі. Крім того, необов’язковість реальної поставки активів згідно з ф’ючерсним контрактом можна віднести до переваг, оскільки існує можливість вибору — здійснювати поставку активів чи ні. Достатньо низька вартість угод порівняно із сумами контрактів також дає переваги учасникам ф’ючерсної торгівлі. Біржовий характер торгівлі дозволяє формувати ціни ф’ючерсних контрактів під впливом попиту та пропозиції на ринку, що виключає можливість диктату з боку одного з учасників угоди. Отже, ф’ючерсні контракти багато в чому переважають будь-які інші фінансові інструменти, але водночас не позбавлені й недоліків.

Стандартні умови ф’ючерсного контракту не завжди можуть задово­льнити потреби хеджера. Наприклад, учасникові торгів потрібно купити актив в іншій кількості і в інші терміни, ніж це передбачено стандартними умовами ф’ючерсів. Невідповідність умов контрактів і потреб клієнта щодо термінів і сум є одним з недоліків ф’ючерсних угод.

Крім того, на біржах взагалі може не бути ф’ючерсного контракту на актив, в якому зацікавлений клієнт. Тоді хеджер має дібрати контракт на той актив, який у минулому показав найтіснішу кореляцію з активом, позицію за яким необхідно хеджувати. Для виявлення тісноти зв’язку між цінами використовуються статистичні методи кореляційного аналізу. Іноді виникає ситуація, коли не проводиться торгівля такими фінансовими ф’ючерсами, які б доволі тісно корелювали з касовою позицією і гарантували результати хеджування. В інших випадках такий фінансовий ф’ючерс можна знайти, але він виявляється не досить ліквідним. Тоді доводиться користуватися більш ліквідним, але менш придатним з погляду кореляції ф’ючерсним контрактом. Неможливо дати формальний критерій щодо мінімального рівня кореляції для вирішення питання про доцільність операції хеджування. Для більшості менеджерів кореляційні коефіцієнти, що перевищують 0,70, є досить прийнятними.

Неідентичність фінансових інструментів, які покладено в основу касової та ф’ючерсної позицій, зумовлює необхідність використовувати складні стратегії хеджування, які потребують високопрофесійної підго­товки кадрів та значних фінансових витрат.

Недоліком ф’ючерсних контрактів є також зниження доходності грошових коштів, які вкладені на депозитний рахунок брокера як гарантійні внески. Здебільшого на ці кошти не нараховуються відсотки, і при значних обсягах проведення ф’ючерсних операцій зниження загального рівня доходності може бути досить істотним. Використання цінних паперів як застави допомагає частково вирішити цю проблему, але додаткова маржа вноситься лише у вигляді грошових коштів, тому повністю уникнути зниження доходів неможливо.

Короткостроковий характер ф’ючерсних контрактів не дозволяє ефективно хеджувати ризики, які виникають при проведенні середньо- і довгострокових фінансових операцій. Для хеджування таких ризиків за допомогою ф’ючерсів необхідно кілька разів проводити ф’ючерсні операції, що пов’язано зі значними витратами з виходу на ринок.

Загалом необхідність проведення спеціальних досліджень, невідпо­відність строків, сум і типів ф’ючерсних контрактів потребам хеджерів, зниження доходності ускладнюють процес хеджування ф’ючерсами.