2.1.1. Сутність та механізм дії форвардних контрактів

Форвардний контракт — це договір між двома учасниками про купівлю-продаж обумовленої кількості конкретного виду активів за фіксованою ціною на визначену дату в майбутньому.

Об’єктом угоди можуть бути як фізичні, так і фінансові активи. Укладення форвардного контракту означає, що одна зі сторін (продавець) бере на себе зобов’язання здійснити поставку визначеної кількості фізичних чи фінансових активів на дату, яка обумовлена в контракті, але віддалена значним проміжком часу від дати укладення контракту, а інша сторона (покупець) зобов’язується прийняти поставку за обумовленою в угоді ціною.

Дата, коли сторони підписують форвардний контракт, називається датою угоди. Дата, на яку учасники домовляються про здійснення операції купівлі-продажу, що і є предметом договору, називається датою платежу або розрахунків. Період від дати угоди до дати платежу називають форвардним. Обмежень щодо термінів та сум, на які укладаються контракти, не існує. Угоди можуть укладатися на будь-які суми та терміни за бажанням і потребами сторін, але ефективними форвардні операції стають починаючи з 5 млн дол. США. На міжнародних форвардних ринках типові суми контрактів містяться в діапазоні від 1 до 100 млн дол. США. Отже, всі параметри форвардного контракту: дати угоди та платежу, суми, вид активів та їх ціна — визначаються індивідуально за згодою сторін без будь-яких обмежень і відповідають конкретним потребам учасників ринку.

У форвардному контракті ціна активів визначається за взаємною згодою сторін і фіксується в угоді на момент її укладення. Таким чином, ціна, за якою відбувається купівля-продаж на дату платежу, не залежить від поточної ринкової ціни активу на день поставки. Саме процедура попереднього визначення та фіксації ціни дозволяє хеджувати ризики за допомогою форвардних контрактів. Визначивши наперед ціну активу, який буде проданий у майбутньому, і продавець і покупець стають незалежними від ризику зміни ринкової ціни на даний вид активів протягом форвардного періоду. Така операція і визначає сутність хеджування ризику зміни ціни активу. Форвардна угода не дає можливості продавцеві дістати переваги від підвищення ціни активу, а покупцеві — від зниження ціни протягом форвардного періоду. Це іноді спонукає учасників угоди до ухилення від виконання зобов’язань за форвардним контрактом, оскільки з’являється можливість вигіднішого проведення операції купівлі-продажу. Отже, виникає ризик невиконання зобов’язань, який є досить значним, за форвардними угодами. Форвардний контракт можна порівняти з парі, яке укладено на майбутню ціну активу. Це означає, що у форвардному контракті один із учасників обов’язково виграє, а інший обов’язково програє і платить кошти стороні, яка виграла, як різницю між зафіксованою і ринковою цінами активів. Форварди — це гра з нульовою сумою, коли сума виграшу одного учасника дорівнює сумі програшу іншого.

Від ризику невиконання зобов’язань сторони страхуються, юридично закріплюючи відповідальність у разі відмови від узятих зобов’язань. Виконання всіх умов форвардного контракту суворо обов’язкове для обох сторін. Відмова однієї зі сторін від виконання взятих зобов’язань згідно з міжнародними правилами є підставою для подання позову до суду. Обов’язковість виконання є основною умовою існування і дієздатності форвардних угод, без якої вони втрачають свій сенс і не можуть використовуватись як інструмент хеджування ризику.

Історично форвардні контракти виникли близько чотирьохсот років тому, здебільшого як угоди про продаж майбутнього урожаю. В останні десятиріччя набули розвитку форвардні контракти, об’єктом яких є фінансові активи. Фінансовий форвардний ринок є позабіржовим. Біржова торгівля неможлива насамперед через індивідуальні умови укладення контрактів, з цієї самої причини відсутній і вторинний ринок для таких угод. Формально учасниками форвардного ринку можуть бути які завгодно суб’єкти господарської діяльності. На практиці сторони обережно підхо­дять до вибору партнера з метою зниження ризику зриву поставки. Здебі­льшого контракти укладаються між компаніями, що мають надійну репутацію, банками, пенсійними фондами та страховими організаціями. Для укладення деяких видів форвардних контрактів існують обмеження. Наприклад, для укладення форвардної угоди за кредитом необхідно мати відкриту кредитну лінію в даній кредитній установі.

Найбільш активними учасниками форвардного ринку є банки, які використовують форвардні контракти для хеджування власного ризику зміни цін на фінансові активи, а також пропонують їх як послугу своїм клієнтам. Маючи ширші фінансові можливості щодо залучення коштів та розміщення активів порівняно з іншими учасниками ринку, банки можуть уникнути реальних втрат за форвардними угодами навіть тоді, коли ринкові ціни складаються не на їх користь. Уклавши два форвардні контракти за протилежними операціями (один — з купівлі, інший — з продажу) одного й того самого виду активів в однаковій кількості, банк має змогу компен­сувати втрати за однією операцією доходами за протилежною. Іноді банк відіграє роль посередника, який відшукує сторони з протилежними інтересами в купівлі-продажу активів і допомагає оформити угоду.

Відсутність організованої торгівлі форвардними контрактами і, як наслідок, низька конкуренція на цьому ринку дають змогу банкам дикту­вати свої умови при укладанні форвардної угоди з клієнтом.

Крім того, успіх у форвардному контракті значною мірою залежить від уміння передбачити майбутню ціну активу. Банки мають переваги у прогнозуванні тенденцій зміни цін, оскільки володіють значним обсягом інформації і мають у розпорядженні висококваліфікованих спеціалістів-аналітиків. Тому банки активно пропонують форвардні контракти як послуги своїм клієнтам. З розвитком та вдосконаленням різноманітних сегментів фінансового ринку клієнти дедалі частіше віддають перевагу більш гнучким і зручним методам хеджування ризиків.

Форвардні контракти можуть укладатися на реальну або умовну суму. У першому випадку сторони домовляються про реальну операцію купівлі-продажу. У другому — проводиться виплата лише цінової різниці, що виникла внаслідок розбіжності контрактної та ринкової цін активу, а реальний обмін валютами, грошовими коштами, цінними паперами не відбувається. За форвардними контрактами додаткова платня у вигляді комісійних не стягується.

В Україні форвардний ринок відсутній. Протягом 1993–1994 рр. українськими банками було укладено кілька форвардних контрактів з валюти, але подальшого розвитку цей вид банківських операцій не набув.