§ 4. Банківські правовідносини, їх зміст і склад

Результатом регулюючого впливу норм права на суспільні відносини є перетворення їх у правові відносини. Банківські правовідносини являють собою різновид правових, — це такі суспільні відносини, що встановлюють між учасниками юридичний зв’язок організаційного і майнового характеру, врегульовані нормами банківського права.

Банківські правовідносини виконують такі основні функції:

1. закріплюють конкретну поведінку учасників у процесі банківської діяльності або при здійсненні банківських операцій;

2. визначають коло суб’єктів, на яких поширюється дія норм банківського права;

3. забезпечують приведення в дію юридичних засобів для реалізації суб’єктивних прав і юридичних обов’язків.

Банківські правовідносини складаються із суб’єктів, між якими виникли правові відносини, об’єктів та змісту, тобто суб’єктивних юридичних прав і обов’язків. Суб’єктами банківських правовідносин можуть бути державні органи (НБУ), юридичні особи (комер­ційні банки, підприємства), фізичні особи (громадяни України, іноземці). Особливим суб’єктом цих відносин є держава.

Об’єктом банківських правовідносин є те, відносно чого вони виникають, — кошти, цінні папери, майно, дії громадян та юридичних осіб (здійснення платежів, операцій з іноземною валютою, купівля-продаж цінних паперів). Матеріальним змістом банківських правовідносин є поведінка суб’єктів, що складається із суб’єктивних прав і обов’язків, встановлених нормами банківського права. Правам однієї сторони відповідають обов’язки іншої та навпаки. Наприклад, подання до НБУ клопотання резидента-позичальника про отримання індивідуальної ліцензії на залучення кредитних ресурсів від іноземного банку. З одного боку, резидент-позичальник вправі вимагати розгляду свого клопотання, а НБУ зобов’язаний розглянути таке клопотання, дати відповідь тощо. З іншого боку, НБУ вправі вимагати від резидента-позичальни- ка додаткових відомостей, гарантій, необхідних для вирішен- ня цього питання, а резидент-позичальник повинен виконати приписи НБУ.

Банківські правовідносини мають такі самі характерні риси, що властиві усім видам правовідносин, але у них є і свої специфічні ознаки. По-перше, вони виникають у специфічній сфері економічної діяльності держави і пов’язані з її банківською діяльністю. По-друге, ці відносини складаються з двох елементів — владно-організаційного (наприклад, реєстрація Національним банком комерційних банків) і майнового (отримання клієнтом кредиту в установі банку). По-третє, однією з вимог банківських правовідносин є обов’язкова участь банків і виконання ними у зв’язку з цим своїх функцій. По-четверте, у цих відносинах задіяний специфічний метод, який базується на поєднанні двох різних методів регулювання — методі владних повноважень відносно іншого учасника та методі юридичної рівності сторін, що стосується сфери майнових відносин.

Банківські правовідносини, що регулюються нормами банківського законодавства, різноманітні за своїм змістом, адже вони пов’я­зані з економічною діяльністю держави і виникають у процесі організації і здійснення банківської діяльності.

Банківські правовідносини за змістом регулювання можна класифікувати на правовідносини,

1. що регулюють організацію банківської системи;

2. що виникають у сфері банківських операцій;

3. кредитні;

4. розрахункові;

5. валютні;

6. з приводу обігу цінних паперів.

Виникнення, зміна і припинення банківських правовідносин пов’язані з юридичними фактами, тобто подіями і діями, передбаченими нормами банківського законодавства. Наприклад, для виникнення правовідносин з організацією комерційного банку необхідною умовою є дія — подання комерційним банком встановлених документів на реєстрацію до НБУ. Для виникнення кредитних правовідносин юридичним фактом є укладення кредитного договору. Зміна банківських правовідносин може наступити на підставі нормативного акту, наприклад при зміні облікової ставки НБУ чи мінімального розміру статутного фонду комерційного банку.

Припинення банківських правовідносин відбувається за такої події, як смерть громадянина (наприклад, відбувається погашення кредитного зобов’язання громадянина), або протиправної дії, що порушує вимоги закону (наприклад, комерційний банк порушує норми банківського законодавства і це призводить до відкликання Національним банком ліцензії на здійснення банківських операцій).

Регламентація суспільних відносин, що виникають і проходять з обов’язковою участю банків і в зв’язку з виконанням ними своїх функцій, сприяє кругообігу грошових коштів у державі, відповідає економічним і соціальним потребам суспільства.