1. Напрями та механізм регулювання нбу внутрішнього валютного ринку.

Регулювання валютного ринку країни є другим важливим напрямом валютної політики центрального банку, що передбачає регламентацію здійснюваних у країні резидентами і нерезидентами валютних операцій, у тому числі регулювання по­точних валютних операцій та операцій, пов’язаних із рухом капіталів, а також операцій на міжбанківському валютному ринку.

До валютних операцій належать усі види операцій, пов’язаних із переходом та реалізацією права власності на валютні цінності, а також із ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей. Залежно від економічного змісту усі види валютних операцій поділяються на поточні валютні операції та операції, пов’язані з рухом капіталу.

Поточні валютні операції включають здійснення таких видів операцій із валютними цінностями:

• розрахунки між юридичними особами — резидентами і нерезидентами — під час здійснення зовнішньоекономічної діяльності у межах торговельного обороту, у тому числі кредитування експортно-імпортних операцій на термін не більше 90 днів;

• розрахунки в межах торговельного обороту на території України в іноземній чи в національній валюті за наявності індивідуальної ліцензії НБУ і за умови, що однією із сторін є нерезидент;

• оплата фізичними особами товарів, робіт і послуг з використанням пластикових карток і чеків;

• відкриття та ведення рахунків в іноземній валюті фізичних осіб;

• перекази доходів (дивідендів, процентів тощо) від інвестицій та боргових зобов’язань або інших доходів;

• грошові перекази за рахунок особистих коштів фізичних осіб за неторговельними платежами (витрати за державне мито, під одержання патенту, оплата лікування, навчання, передплатних видань, сплата членських та страхових внесків, переказ спадкоємних коштів та власних коштів при виїзді на постійне місце проживання до іншої країни, переказ допомоги родичам та інші платежі);

• односторонні перекази пенсій, аліментів, державної допомоги, благодійних внесків, заробітної плати працівникам, які виконують роботу за наймом за кордоном за укладеним контрактом, виплат та компенсацій, включаючи виплати у зв’язку з пошкодженням здоров’я та смертю фізичних осіб, авторських гонорарів, премій, призів, сум, що сплачуються на підставі вироків, постанов судових органів, а також платежів, пов’язаних з відшкодуванням витрат судовим, слідчим арбітражним, нотаріальним органам та іншим правоохоронним органам;

• інші операції, які здійснюються на території України в іноземній валюті або у валюті України (якщо хоча б однією із сторін операції є нерезидент), і які не пов’язані з рухом капіталу.

Головним напрямом регулювання Національним банком поточних валютних операцій є забезпечення загальних нормативно-правових умов організації таких операцій та контролю за їх дотриманням. При цьому приєднання України у 1997 р. до статті VIII статуту МВФ визначило поступове зняття обмежень на здійснення розрахунків між резидентами і нерезидентами за поточними операціями.

Основу поточних валютних операцій становлять платежі, пов’язані з експортно-імпортними операціями. Вибір форм платежів і валюти розрахунків здійснюється суб’єктами господарювання самостійно і фіксується у відповідних договорах. Національний банк при цьому визначає порядок здійснення уповно­важеними банками контролю за дотриманням резидентами встановлених законодавством строків розрахунків за експортно-імпортними операціями й отримання індивідуальних ліцензій НБУ на перевищення цих строків.

Виручка резидентів підлягає зарахуванню на їх рахунки в банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календарних днів з дати оформлення вантажної митної декларації на продукцію, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) — з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Перевищення встановлених строків розрахунків за експортно-імпортними операціями дозволяється виключно за наявності ліцензії. Також потребують ліцензування й імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, якщо таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу.

Комерційні ж банки зобов’язані вимагати від своїх клієнтів повної інформації про експортно-імпортні операції, розрахунки за якими проводяться через ці банки, без обмежень щодо конкретного порядку здійснення та обсягів цих операцій. Разом з тим в Україні зберігається вимога щодо обов’язкового продажу валютної виручки експортерами.

Обов’язковий продаж валютної виручки було запроваджено Нацбанком у зв’язку з тим, що суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності затримувався продаж експортної валютної виручки та інших валютних надходжень, що спричиняло зменшення обсягів торгів на міжбанківському валютному ринку та безпідставний відплив іноземної валюти з країни. На сьогодні 50% надходжень в іноземній валюті на користь резидентів-юридичних осіб підлягають обов’язковому продажу через уповноважені банки на міжбанківському валютному ринку України.

Кошти в іноземній валюті, що надійшли на адресу юридичної особи-резидента, підлягають попередньому зарахуванню на розподільний рахунок. Уповноважений банк зобов’язаний продавати без доручення клієнтів 50% усіх надходжень на їх користь в іноземній валюті протягом п’яти банківських днів, починаючи з дня зарахування таких надходжень. Обов’язковому продажу не підлягають валютні кошти, що надходять у вигляді кредитів, інвестицій, для розрахунків з нерезидентами, за договорами комісії, доручення, консигнації або за агентськими угодами, депозити, що розміщені резидентами в уповноважених банках, та відсотки, нараховані на залишки коштів в іноземній валюті.

Валютні операції, пов’язані з рухом капіталу, передбачають:

• здійснення прямих інвестицій у вигляді валютних цінностей нерезидентами в Україну або резидентами за кордон, у тому числі участь в акціонерному капіталі, реінвестування доходів, інші форми довгострокового (на термін більше одного року) та короткострокового (на термін не більше одного року) вкладення капіталу, пов’язаних із набуттям контролю над підприємствами чи компаніями або придбанням прав власності на будівлі, споруди, природні ресурси та інше нерухоме майно;

• здійснення портфельних інвестицій нерезидентами в Україну або резидентами за кордон;

• розміщення резидентами валютних цінностей на рахунках і вкладах за межами України;

• одержання резидентами фінансових кредитів від іноземних міжнародних фінансових організацій та інших кредиторів.

Перші три операції із зазначеного переліку потребують отримання резидентами й нерезидентами індивідуальної ліцензії НБУ, а остання — реєстраційного свідоцтва НБУ.