3.3. Напрями регулювання діяльності іноземних банків в Україні

Український банківський сектор розвивається за прикладом країн Східної Європи, де зараз майже усі банки – з іноземним капіталом. Приплив іноземних інвестицій триватиме, й надалі можливе зростання частки іноземного капіталу до 100 %. У світлі цих тенденцій стає вкрай актуальним питання стосовно ефективності діяльності іноземних банків в України.

Дослідження зарубіжного досвіду в питаннях прямого інвестування банківського сектору дозволили визначити варіанти політики контролюючих органів банківської системи відносно проблеми збільшення участі іноземного капіталу в банківській системі України:

1. Припинити приплив іноземного капіталу взагалі, застосовуючи законодавчі важелі впливу (білоруський варіант).

2. Зняти усі бар’єри на шляху іноземного капіталу та усіляко сприяти його приходу (польський варіант).

3. Сприяти залученню іноземного капіталу, але до певної межі. Такий варіант пропонується Асоціацією українських банків.

4. Пригальмовувати приплив іноземного капіталу до банківської системи країни.

5. Не регулювати притік іноземного капіталу до вітчизняної банківської системи [12, с. 85].

Для активізації інвестиційної діяльності іноземних банківських установ, усунення негативних наслідків цієї діяльності та недопущення втрати контролю за банківською системою, Національному банку України доцільно задіяти певні регулятивні та контрольні важелі:

• розробити регуляторні положення та механізми відбору потенційних іноземних претендентів на заснування власного банку чи купівлю вітчизняної банківської установи, що забезпечуватимуть виявлення та недопущення в Україну тих банків, що мають сумнівну репутацію і можуть дестабілізуюче вплинути на національну банківську систему. Досягти зазначеного можна за допомогою допуску лише банківських установ, які відповідають мінімальним вимогам щодо власного капіталу, балансових активів та кредитного рейтингу, а якість банківського нагляду в країні походження материнського банку відповідає "Основним принципам ефективного нагляду", розробленими Базельським комітетом з банківського нагляду, та "Мінімальним стандартам" – інструкції щодо нагляду за діяльністю іноземних банківських установ [36];

• ввести норматив мінімальної частки інвестування банками (включаючи підконтрольні іноземному капіталу), який передбачає інвестування певного відсотку свого кредитного портфеля у стратегічно важливі сфери української економіки, список яких має розроблятися та щорічно поновлюватись Кабінетом Міністрів України. Це дозволило б залучати іноземний капітал у розвиток як малого бізнесу, так і менш привабливих, з позиції іноземних банків, секторів економіки [36];

• забезпечити однакові умови функціонування вітчизняних та іноземних банків, позбавити іноземні банки пільг, яких не мають вітчизняні банки [41];

• розробити та прийняти законодавчі положення, які б сприяли підвищенню ефективності вітчизняного капіталу [41];

• створити умови для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків на світовому ринку з метою захисту їх інтересів та підвищення інвестиційного потенціалу, який передбачає: сприяння концентрації українського банківського капіталу; стимулювання нарощування капіталів вітчизняних банків шляхом звільнення від оподаткування прибутку, що спрямовується на капіталізацію; запровадити систему пільгового рефінансування банків за умов кредитування інвестиційних проектів; звільнити від оподаткування частину прибутків комерційних банків, якщо вони спрямовують свої кошти й інвестиційні проекти у пріоритетні сфери економічної діяльності[36];

• збільшити мінімальний розмір регулятивного капіталу для банківських установ за участю іноземного капіталу, що забезпечить підвищення стабільності роботи останніх та посилення підтримки вітчизняної економіки[36];

• встановити тимчасово максимальну частку іноземного капіталу в капіталі української банківської системи, що дасть змогу вітчизняним банкам пристосуватися до нових економічних умов, наростити капітал, залучати іноземний капітал в економіку, не допускаючи істотного ризику погіршення стабільності роботи банківської системи, можливість зберегти стійкість вітчизняних банків та відносну керованість іноземних; пом'якшити негативні прояви діяльності останніх та використати їх фінансовий потенціал[36];

• створити ефективну систему нагляду за банківською системою України, а саме розробити інструкцію про створення, регулювання та нагляд за діяльністю філій іноземних банків в Україні, яка міститиме засади роботи системи нагляду за їх діяльністю і включатиме механізми сприяння розвитку національної економіки, зокрема напрями використання прибутку. З цього приводу в зазначеній інструкції мають бути відображені такі норми: протягом перших трьох років своєї діяльності філія має розміщувати не менше, ніж 80 % своїх прибутків на території України, з яких не менше половини інвестувати у стратегічно важливі сфери економіки; протягом наступних двох років – не менше 60 %, з яких не менше половини інвестувати у стратегічно важливі сфери економіки; в усі наступні роки – не менше 50 %, з яких не менше половини інвестувати у стратегічно важливі сфери економіки [36];

• укласти угоди із наглядовими органами країни місцезнаходження материнського банку [41].

Всі ці заходи допоможуть вітчизняній економіці і зокрема банківській системі функціонувати на повну потужність, а також знизять нищівний вплив іноземного капіталу на економіку України.

Можна зробити висновок, що на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки та фінансової системи найбільш оптимальними варіантами політики є сприяння залученню іноземного капіталу, але до певної межі та заборона іноземним інвесторам купувати контрольні пакети акцій або контрольні частки акцій українських банків, оскільки вони, з одного боку дозволяють залучати закордонні фінансові ресурси в економіку та зберегти власне «українські» банки, а з іншого, дозволяють не втратити сучасного рівня контролю за роботою банківської системи та не створити високого рівня ризиків внаслідок можливості швидкого та масового відтоку з неї капіталу внаслідок економічних потрясінь [13]. Недоліком цих двох типів політики є потреба у створенні чіткого організаційно-економічного та політичного механізму, який дозволяв би виконувати поставлене завдання, при цьому не дуже шкодячи політичним інтересам України на міжнародному ринку.