3.1. Оцінка впливу іноземного капіталу на банківську систему України

Підсумовуючи результати досліджень та ретроспективного аналізу присутності іноземних банків в Україні, можна стверджувати, що однозначної відповіді на питання про позитивний чи негативний характер діяльності іноземних банків немає. Виявлено численні як прямі, так і опосередковані наслідки експансії іноземних банків. Діяльність іноземних банків сприяла підвищенню рівня капіталізації банківської системи України, нарощуванню темпів кредитування, розширенню асортименту, поліпшенню якості банківських послуг. Основною конкурентною перевагою групи цих банків над вітчизняними банківськими установами є високій рівень зовнішньої підтримки, а саме можливості швидкого доступу до необхідних ресурсів материнських компаній. Водночас іноземні банки не виправдали очікувань щодо зниження відсоткових ставок, підвищення прибутковості, оскільки діяли передусім у власних комерційних інтересах, спрямованих на отримання достатнього чистого процентного доходу, кредитну експансію, оптимізацію оподаткування.

Потреби української економіки в активнішому залученні ресурсів іноземних банків зумовлені недостатнім рівнем капіталізації, необхідність прискореного розвитку фінансових ринків; залучення сучасних банківських технологій і досвіду банківського менеджменту як передумов для подальшого розвитку національної фінансової системи і підвищення прибутковості (нинішній рівень рентабельності банків – 11,1% до оподаткування – є недостатнім для збереження рівня капіталізації в майбутньому) [18].

З другого боку, під час кризи іноземні банки забезпечили фінансову стійкість банківської системи України, оскільки вони зберегли приплив корпоративних коштів, як капітальних так і кредитних. Як вже зазначалось, під час економічного спаду значного відпливу капіталу з банківської системи України за кордон не було, тому що з огляду на незначні масштаби вітчизняної банківської системи, закріплення контролю над перспективним українським ринком для материнських банків було вигіднішим, ніж репатріація незначних у масштабах холдингових груп обсягів інвестованого капіталу. В період фінансової кризи населення більше довіряло банкам з іноземним капіталом, про що свідчить нижчий рівень відпливу із них депозитних вкладів порівняно з іншими вітчизняними комерційними банками.

Вплив іноземних банків на розвиток вітчизняної банківської системи відбувається поступово, й поки що складно передбачити всі його наслідки. Однак, ми можемо виділити певні тенденції, які виникли з приходом на український фінансовий ринок іноземних банків, і дедалі сильніше впливають на розвиток банківської системи як позитивно так і негативно. Зокрема до тенденцій з позитивними результатами можна віднести:

1. покращення рівня розрахунково-касового обслуговування за рахунок залучення іноземних спеціалістів та технологій, хоча рівень цих спеціалістів та якість технологій є доволі низькими за західними мірками, що зумовлено процесами світової фінансової конкуренції [12];

2. можливе зростання темпів залучення коштів на рахунки у банках, що зумовлюється покращенням якості обслуговування та відносно більшою довірою до всесвітньо відомих банківських установ з боку населення [13];

3. посилення конкуренції між вітчизняними та зарубіжними банками за клієнтів, внаслідок чого вітчизняні банки підвищили гарантованість депозитних вкладів фізичних осіб, зросла якість обслуговування клієнтів і розширився асортимент послуг, що надають вітчизняні банки [36];

4. зміни у структурі джерел формування банківського капіталу, оскільки іноземні банки через свої материнські структури дістали доступ до дешевших, ніж в Україні, фінансових ресурсів [36];

5. зростання монетарної та валютної стабільності з приходом іноземних банків, що зумовлено додатковим залученням фінансового капіталу, закордонних технологій та спеціалістів [12].

Проте, зважаючи на структуру основних мотивів приходу іноземних банків в Україну, сприяння вирішенню проблем української банківської системи не входить у перелік їх інтересів. Натомість, саме наявність цих проблем в значній мірі визначає можливість отримання іноземними банками високих прибутків на українському ринку. Тому, як переконує світовий досвід, за відсутності виваженої стратегії відкриття внутрішнього ринку банківських послуг, розробленої з урахуванням інтересів України, наслідки приходу іноземного банківського капіталу можуть набути переважно негативного забарвлення, а саме:

1. загроза банкрутства українських банків. Іноземні банки беруть гроші у своїх материнських установ задешево. В той самий час, вітчизняним банкірам доводиться залучати кошти від населення і сплачувати за це неабиякі проценти. Це означає, що банки стоять у заздалегідь нерівних конкурентних умовах. Наслідки: зниження доходів населення від депозитів, виведення готівки з обігу, скорочення робочих місць, тотальний контроль над банками України з боку іноземних структур [14];

2. підвищення якості обслуговування і зниження рівня процентних ставок за кредитами в умовах спрощеного доступу філій іноземних банків до ресурсів материнських структур, їх якіснішої технологічної і методологічної бази, великого досвіду маркетингових стратегій і технологій ризик-менеджменту, гнучкості підходів до питань кредитування населення створить нерівні умови конкуренції на фінансовому ринку України, що обумовить необхідність значних витрат вітчизняних банків на впровадження нових технологій та навчання персоналу, що зменшить їх фінансову стійкість; приведе до перерозподілу на користь іноземних філій ринку корпоративних клієнтів та встановлення зарубіжними банками контролю над найбільш ефективними сферами діяльності; підвищить залежність економічного розвитку України від інтересів іноземних банків [3];

3. підвищення частки проблемних кредитів у портфелях тих вітчизняних банків, які не в змозі конкурувати з іноземними банками, адже для збереження частки ринку, вони приділятимуть менше уваги оцінці ризику кредитів [36];

4. розширення можливостей іноземних філій вирішувати свої фінансові проблеми за рахунок материнської компанії зростає загроза неконтрольованого відтоку капіталу і фінансових ресурсів: можливість швидкого згортання діяльності, виведення кредитних ресурсів та інвестицій з України з метою мінімізації ризиків та фінансових втрат при одночасній слабкості національної частини банківського сектору спровокує колапс національної фінансової системи [3];

5. розширення ресурсної бази фінансування реального сектора вітчизняної економіки за відсутності механізмів оптимального розподілу фінансових ресурсів приводить до підвищення ймовірності збереження викривленої валютної, строкової і галузевої структури банківського кредитування переважно високоприбуткових галузей (торгівлі, операцій з нерухомістю, галузей, пов'язаних із видобуванням і первинною переробкою мінерально-сировинних ресурсів), що веде до загострення структурних ризиків [3];

6. збільшення об'ємів іноземних інвестицій в економіку України, підтриманих діяльністю іноземних банків в майбутньому приведе до не менш потужного відпливу капіталу у формі виведення прибутків із відповідними негативними наслідками для стану платіжного балансу, вітчизняного валютного ринку, курсу української валюти [3];

7. захоплення іноземними банками банківського ринку України внаслідок загострення міжбанківської конкуренції. Фахівці Всесвітнього банку зазначають, що діяльність іноземних банків характеризується вищою рентабельністю, нижчими накладними видатками та процентною маржею порівняно з місцевими банками. Українські банки можуть не витримати конкуренції, оскільки прихід великих іноземних банків на ринки, що розвиваються, як правило, призводить до зниження прибутковості діяльності місцевих банків і ті вітчизняні банки, які не будуть спроможні впоратися із зростаючим конкурентним тиском, опиняться перед загрозою банкрутства, що може призвести до фінансової нестабільності, послаблення всієї банківської системи, монополізації іноземними банками українського ринку банківських послуг [36];

8. збільшення залежності банківської системи України від іноземного капіталу через орієнтацію на дешевший позичковий капітал і, як наслідок, зростання зовнішнього боргу вітчизняних банків. В умовах дефіциту довготермінових фінансових ресурсів на внутрішньому ринку вітчизняні банки протягом кількох останніх років почали активно запозичувати такі кошти на зовнішніх ринках. Так, протягом 2003-2008 рр. зовнішня заборгованість банків зросла з 1,75 млрд дол. США у 2003 р. до 39,47 млрд дол. США у 2008 р., при цьому питома вага зовнішньої заборгованості банків у валовому зовнішньому борзі України за цей період підвищилась більше, ніж у п'ять разів [36].

Проте проблеми, які стоять перед українськими банками, не є неподоланними. Вони потребують лише формалізації і цілеспрямованої роботи як органів державної влади, так і самих комерційних банків.

Планомірне і послідовне впровадження у масштабах країни комплексу заходів може прискорити розвиток банківської системи, створивши реальні передумови для виникнення на фінансових ринках повноцінного конкурентного середовища та формування конкурентоздатності банківського сектора на світовому рівні.