1.2 Нормативно-правове забезпечення послуг банку з розрахунково-касового обслуговування

До законодавчих та нормативних документів щодо загальної банківської діяльності, які регулюють окремі питання розрахункових та касових операцій, належать: Закон України «Про банки і банківську діяльність»; Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»; Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій; Положення про порядок створення і державної реєстрації банків, відкриття їх філій, представництв, відділень; План рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України [18].

Банки виконують касові операції з обслуговування клієнтів на основі єдиних правил, установлених Національним банком України «Про затвердження Інструкції про касові операції в банках України» 14.08.2003 № 337, «Про затвердження Змін до Положення про ведення касових операцій у національній валюті» в Україні 29.04.2009 № 252. Ці правила визначають порядок прийняття та видачі грошей, їх перерахування, упакування, зберігання та обліку.

Порядок проведення операцій на рахунках регулюється чинним законодавством України, нормативними актами та Постановою НБУ від 12.11.2003 року № 492 «Про затвердження Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах» [3]. Виконання операцій за поточними рахунками здійснюється на підставі розрахункових документів у безготівковій та готівковій формах.

Відповідно до Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» касові операції операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що повязані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку.

Правовою підставою здійснення розрахункових операцій є інструкції «Про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», прийнята постановою Правління НБУ від 12 жовтня 2003 р. № 499; «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», прийнята постановою Правління НБУ від 21 січня 2004 р. № 22.

Відповідно до ст. 1066 Цивільного Кодексу України за користування грошовими коштами, що знаходяться на рахунку клієнта, банк повинен сплачувати проценти, сума яких зараховується на рахунок клієнта, якщо інше не встановлено договором або законом. Сума процентів зараховується на рахунок клієнта у строки, встановлені договором, а якщо такі строки не встановлені договором зі спливом кожного кварталу.

Таким чином, можна констатувати, що в Україні існує достатньо розгалужена система правового регулювання здійснення розрахунково-касового банківського обслуговування субєктів підприємницької діяльності. Основою цієї системи слід вважати, перш за все, Цивільний Кодекс України, положення якого, визначають досить складну договірну природу розрахунково-касового обслуговування.