Вступ

Кредитна діяльність банку повязана з отриманням значного прибутку та появою найбільших втрат внаслідок настання несприятливих подій. Держава і банки за допомогою інструментів регулювання кредитної діяльності можуть впливати не тільки на її прибутковість та ризикованість, але й на ділову активність субєктів господарської діяльності, спрямовуючи кредитні ресурси, насамперед, у ті сфери економіки, розвиток яких має пріоритетне значення для суспільства. Зниження рівня процентної маржі, зростання частоти та масштабів втрат внаслідок дії кредитного ризику, загострення конкуренції між фінансово-кредитними інститутами на кредитному ринку, розширення сфери використання похідних фінансових інструментів обумовлюють необхідність пошуку ефективних інструментів регулювання кредитної діяльності банків. Тому актуальною сьогодні є розробка теоретичних пропозицій з удосконалення банківського кредитування, широке практичне використання яких дасть банківській системі змогу підвищити ефективність діяльності всіх кредитних інститутів у процесі кредитування позичальників.

За останній рік загальний фінансовий стан банків помітно погіршилося, тому банками й контролюючими органами було проведено ряд заходів. Ключовими з них були: жорсткість кредитних політик, підвищення резервування, зміни в банківському законодавстві, з метою зменшення чутливості фінансового сектора до валютних і кредитних ризиків. Проте ризики банківського сегмента залишаються значними, через низький рівень довіри до банківських установ, слабкого регуляторного й операційного середовища, а також нестабільної ситуації в країні. Серед інших факторів скорочення кредитування виділяють відтік депозитів, ризик неповернень нових кредитів, а також неможливість багатьох позичальників обслуговувати свої кредити. Також відбувається зменшення та звуження зон кредитування в економіці - адже сама економіка зменшується в обсягах, і банки змушені це враховувати. Банківська система працює з тим кредитним портфелем, що вже був до кризи, повертаючи кредити, які вже видані.

Проблема неповернення банківських позичок багато в чому повязана з недосконалістю застосовуваних методів регулювання кредитного ризику, неадекватністю оцінки параметрів позички, недостатнім використанням інструментів і механізмів відстеження проблемних кредитів. Викладене визначає необхідність розробки концепції вдосконалювання кредитного процесу в керуванні якістю банківських позичок.