Міжбанківський кредит як джерело формування ресурсів банку, облік операцій з міжбанківського кредитування

курсовая работа

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ БАНКУ НА РИНКУ МІЖБАНКІВСЬКИХ КРЕДИТІВ

1.1. Міжбанківське кредитування: сутність, види та нормативне забезпечення

Найбільш питому вагу на фінансовому ринку мають операції на міжбанківському ринку, які являють собою короткотермінові угоди з приводу незабезпечених кредитів. За допомогою міжбанківського ринку комерційні банки можуть балансувати потреби, як в оперативній, так і поточній ліквідності. Іншими словами, за допомогою міжбанківського ринку відбувається горизонтальне балансування ліквідності всередині кредитної системи. Крім цього, операції на міжбанківському ринку дають змогу банкам отримувати додаткові прибутки, управляти процентними та валютними ризиками. [5]

У сучасних умовах трансформації української економіки особливого значення набуває дослідження умов і закономірностей розвитку фінансово-кредитної системи, зокрема міжбанківських відносин. На сьогодні міжбанківський кредитний ринок посідає особливе місце серед елементів грошового ринку. Міжбанківське кредитування є одним із найбільш ефективних способів перерозподілу грошових коштів і відіграє важливу роль у підтримці ліквідності банківської системи України, а також у забезпеченні ресурсами банків для забезпечення їх безперебійної діяльності.

При провадженні банками своєї основної активної діяльності, коли вони надають кредити своїм клієнтам за рахунок залучених від вкладників коштів, вони виступають посередниками. За таких умов очевидним є те, що існує значна різниця у термінах, на які кошти залучаються та розміщуються. Це спричиняє втрату ліквідності. Поряд з розширенням масштабів діяльності банків та зростанням потреб клієнтів у кредитних ресурсах це сприяє активізації ринку міжбанківського кредитування як вагомого джерела ресурсів багатьох вітчизняних банків. Міжбанківський ринок дає можливість швидко залучити кошти від інших банків у вигляді міжбанківського кредиту.

Як правило, банки використовують міжбанківські кредити за умов, коли в одних зявляються тимчасово вільні ресурси, які вони мають на меті швидко та ефективно розмістити, а в інших виникає нестача ресурсів, які потрібні для своєчасного виконання зобовязань. Іншими словами, головна функція міжбанківського кредитування - це підтримка ліквідності.

Не дивлячись на актуальність проблем міжбанківського кредитування, залишаються недостатньо вивченими питання сутності, функцій, тенденцій розвитку цього кредиту. Варто зазначити, що поняття “міжбанківського кредиту” потребує більш глибокого науково-теоретичного дослідження, узагальнення наукових підходів та концепцій, оскільки в економічній літературі відсутня єдина думка щодо розуміння сутності даного поняття.

Так, у великому тлумачному словнику економічних та юридичних термінів “міжбанківський кредит” визначається як грошові ресурси фінансово-кредитних установ, які розміщують один в одного у формі короткострокових депозитів. Вважають, що помилковим є твердження про строковість надання, адже міжбанківські кредити можуть надаватися на різні терміни, зокрема і на довгостроковій основі.

Існує велика кількість думок різних авторів щодо визначення ринку міжбанківського кредитування. У ході дослідження було виявлено декілька підходів щодо визначення поняття «ринок міжбанківського кредитування» - інституційний, економічний та організаційний.

У межах інституційного підходу ринок міжбанківського кредитування визначається як частина інших ринків, яка має певні особливості. В межах даного підходу можна виокремити два напрямки. Перший напрямок розглядає міжбанківський кредитний ринок як частину ринку позикових капіталів, а другий - як частину грошового ринку. На нашу думку, такі відмінності зумовлені строковістю відносин, а саме перший напрямок відображає ситуацію, коли відбувається надання кредитів на довгострокові терміни, а другий - на короткі строки. Прихильниками першого напряму є Герасимович А.М. [1], Михайлюк Р.В. [2], Мельник П.В. [4], Гумен І. М.А Сич Є.М. [12], Еш С.М. [11], Трошин А.Н. [9], Михайловська І.М. [13] є прихильниками другого підходу.

Ринок міжбанківського кредитування займає особливе місце серед елементів фінансового ринку (рис. 1.1).

Рисунок 1.1 - Місце міжбанківського кредитного ринку у структурі фінансового ринку

Специфічними рисами ринку міжбанківських кредитів є виконання особливих функцій, притаманних лише йому. До таких функцій можна віднести забезпечення банків короткостроковими позиковими коштами, розміщення тимчасово вільних коштів з метою управління активами, підтримка ліквідності банківських установ. Також міжбанківський ринок є індикатором фінансово-економічного стану, так як він першим реагує на будь-які зміни у державі, тобто ринок міжбанківського кредитування є дуже сприятливим до змін певних економічних показників, що свідчить про його високу волатильність.

У межах економічного підходу «міжбанківський кредитний ринок» визначається як сукупність економічних відносин, що виникають між субєктами на ринку міжбанківського кредитування. Такому підходу надавали перевагу такі вчені, як Писарева М.П. [6] та Передрій О.С. [14].

Якщо говорити про особливості ринку міжбанківського кредитування, то необхідно зазначити, що він має ряд ризиків, особливе місце серед яких займає кредитний ризик. Отже, проаналізувавши ряд наукових джерел нами було виділено наступні ризики, на які наражаються банки будучи учасниками міжбанківського ринку кредитування:

­ ризик непогашення заборгованості;

­ ризик ліквідності (затримки виплати);

­ ризик кредитоспроможності позичальника;

­ діловий ризик;

­ ризик структури капіталу;

­ ризик зменшення вартості забезпечення;

­ юридичний ризик.

Отже, міжбанківському кредитуванню притаманні ризики, інструменти регулювання яких є аналогічними до загальноприйнятих.

Прихильниками організаційного підходу до визначення поняття «міжбанківський кредитний ринок» є наступні вчені: Львов Ю.І. [5], Бутрин М.О., Тиркало Р.І., Алієва Е.С., які зосереджують увагу на практичних аспектах, передбачаючи, що він виконує функцію забезпечення відносин між банками з приводу надання один одному вільних кредитних ресурсів.

На нашу думку жоден із вищезазначених підходів не може повністю розкрити сутність поняття «міжбанківський кредитний ринок». У подальшому під міжбанківським кредитним ринком слід розуміти частину ринку позикових капіталів (грошового ринку), яка забезпечує купівлю та продаж тимчасово вільних позикових коштів між субєктами даного ринку на основі встановлення відносин між ними.

За своєю природою міжбанківський кредитний ринок є неоднорідним та має такі складові, як субєкт, обєкт та систему забезпечення (рис. 1.2).

Розглянемо субєктів міжбанківського кредитного ринку. Ринок міжбанківського кредитування виконує особливу роль у забезпеченні умов функціонування фінансового ринку та є обєктом регулювання з боку державних органів.

Рисунок 1.2 - Структура міжбанківського кредитного ринку

Міжбанківський кредитний ринок є своєрідним механізмом впливу держави на банківську систему. Через нього Національний банк України як її головний регулятор може здійснювати вплив на масштаби діяльності, рівень ліквідності та інші показники банків. Отже, НБУ виходить на міжбанківський кредитний ринок з наступними цілями:

- регулювання ліквідності банків України;

- надання стабілізаційних кредитів для підтримки та фінансового оздоровлення банків;

- підтримка макроекономічної стабільності.

Цей процес регулюється Положенням Про регулювання Національним банком України ліквідності банків України від 19.06.2012 р. №259 та Положенням Про надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України від 27.07.2012 р. №327 [29].

Сич Є.М. [32] у своїх дослідженнях виділяв наступні форми міжбанківського кредиту:

­ міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

­ залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на термін під узгоджений банківський процент (оформляються кредитною угодою);

­ платіжний кредит у формі овердрафта за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин, або спеціальним договором про овердрафт);

­ централізовані кредити, що надаються для підтримки певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, тому що маржа за ними регулюється НБУ;

­ переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

­ централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

Існує класифікація міжбанківських кредитів за певними ознаками.

В Україні за допомогою впровадженої системи електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих угод між банком-кредитором та банком-позичальником. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.

Здійснювати міжбанківське кредитування можуть не тільки комерційні банка, й їхні відділення та філії. Проте це правило реалізується тільки в системі одного банку, що має філіальну мережу.

Важливим способом акумулювання запозичених ресурсів комерційними банками є операції з рефінансування. Рефінансування банків - це операції з надання банкам кредитів у встановленому Національним банком України порядку.

Національний банк може прийняти рішення про підтримання ліквідності банку через відповідні інструменти рефінансування, якщо банк дотримується таких основних вимог:

- строк діяльності - не менше, ніж один рік після отримання ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій і відповідного письмового дозволу;

- має ліцензію Національного банку України на здійснення відповідних банківських операцій і письмовий дозвіл, у тому числі за операціями з валютними цінностями та з цінними паперами за дорученням клієнтів або від свого імені;

- має активи, які можуть бути прийняті Національним банком України у заставу;

- здійснює своєчасне погашення одержаних від Національного банку України кредитів та сплату процентів за користування ними.

Національний банк України відповідно до своїх розпорядчих документів у разі коливань на грошово-кредитному ринку може встановлювати додаткові вимоги до банків залежно від інструментів, строків рефінансування і виду забезпечення кредиту рефінансування.

Національний банк України здійснює рефінансування банків лише під відповідне забезпечення:

- державними облігаціями України (облігації внутрішньої державної позики України, облігації зовнішньої державної позики України, цільові облігації внутрішньої державної позики України);

- державними облігаціями України, які перебувають у довірчій власності банку згідно з договором управління майном між установником управління і банком-управителем та письмовою згодою установника управління на заставу державних облігацій України, які перебувають у довірчій власності, під забезпечення кредиту рефінансування Національного банку України;

- депозитними сертифікатами;

- векселями субєктів господарювання - резидентів України, врахованими банком за дисконтною ставкою, не нижчою, ніж облікова ставка Національного банку України. Національний банк в окремих випадках може здійснювати рефінансування банків під забезпечення векселями нерезидентів, авальованими іноземними банками з рейтингом, не нижчим, ніж «інвестиційний клас»;

- векселями банків, авальованими іншим банком;

- гарантіями іншого банку-резидента;

- облігаціями місцевих позик, що вільно обертаються на ринку;

- цінними паперами Державної іпотечної установи, у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України та підтверджено коштами в Державному бюджеті України;

- облігаціями підприємств, що вільно обертаються на ринку (крім цільових), у тому числі розміщення яких здійснено під гарантію Кабінету Міністрів України;

- іпотечними облігаціями, що вільно обертаються на ринку;

- іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю;

- подвійними складськими свідоцтвами, що містять складські свідоцтва та заставні свідоцтва, за умови надання банком кредиту під їхнє забезпечення;

- заставою майнових прав, що виникли у банку в результаті укладення кредитного договору між ним та відповідним субєктом господарювання. Національний банк України бере в заставу майнові права за кредитами, які визначені як стандартні та під контролем відповідно до нормативно-правових актів з питань формування і використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків;

- акціями власників істотної участі в банку (тільки для кредитів рефінансування понад 14 днів).

Відповідний структурний підрозділ НБУ, що здійснює нагляд за діяльністю комерційного банку, щокварталу аналізує стан виконання заходів, спрямованих на оздоровлення банку, контролює своєчасність погашення заборгованості за стабілізаційним кредитом та процентів за користування ним. У разі їхнього невиконання структурний підрозділ, що здійснює нагляд за діяльністю банку, подає пропозиції на розгляд Правління Національного банку України для прийняття відповідного рішення [25, ст.85].

Отже, бачимо, що міжбанківські кредити є основою для здійснення міжбанківських кредитних відносин, реалізація яких складає процес міжбанківського кредитування. Відповідно міжбанківське кредитування здійснюється на ринку міжбанківських кредитів.

Делись добром ;)