Міжбанківське кредитування

Головною сферою діяльності комерційних банків щодо акумулювання запозичених ресурсів є міжбанківський ринок кредитних ресурсів.

Міжбанківський ринок кредитних ресурсів являє собою систему, що забезпечує купівлю-продаж вільних кредитних ресурсів між комерційними банками та комерційними банками і НБУ.

Учасниками міжбанківського ринку кредитних ресурсів є НБУ, його регіональне управління, комерційні банки, їхні філії та відділення.

Розміщувати і купувати кредитні ресурси на міжбанківському ринку кредитних ресурсів банком вигідно за двох основних причин:

1) комерційні банки на відміну від суб’єктів господарської діяльності відрізняються вищою надійністю;

2) процентна ставка за міжбанківськими кредитами, як правило, нижча від ставки за кредитами суб’єктам економіки.

Міжбанківські кредити за складом поділяються на взаємні кредити між комерційними банками та кредитування НБУ комерційних банків. У загальній структурі міжбанківських кредитів переважають взаємні кредити комерційних банків (80–85%), але з розвитком банківської системи частка кредитів НБУ може мати тенденцію до зростання. Плата за міжбанківськими кредитами пов’язана та максимально наближена до облікової ставки НБУ. Метою залучення міжбанківських кредитів є: по-перше, розширення кредитної діяльності комерційних банків з клієнтами; по-друге, необхідність підтримки і регулювання банківської ліквідності.

Отже, одне з джерел поповнення ресурсів комерційного банку – міжбанківський кредит. Кредитними ресурсами торгують фінансово стійкі комерційні банки, в яких завжди є надлишок ресурсів. Ці банки для одержання прибутку прагнуть розмістити вільні ресурси в інших банках. Крім фінансової вигоди, банки-кредитори одержують можливість для налагодження ділових партнерських відносин.

Терміни міжбанківських кредитів можуть бути різними – від одного дня до трьох-шести місяців. Банки-позичальники залучають міжбанківський кредит для розширення своєї кредитної діяльності з клієнтами, а також через необхідність регулювання банківської ліквідності. В Україні через впровадження електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих контактів між банком-кредитором і банком-позичальником.

Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін. Дуже активно використовуються міжбанківські кредити терміном на один день (овернайт), мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку. В договорі на міжбанківське кредитування, крім терміну, необхідно обумовити суму кредиту, рівень процентної ставки і порядок погашення. Переважно при порушенні терміну погашення міжбанківського кредиту банк-кредитор передбачає своє право на беззаперечне списання боргу. Якщо банк, який позичив кредитні ресурси, не може їх повернути у встановлений термін, то він купує гроші в іншому банку.

При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен повідомити банку-кредитору значення своїх економічних нормативів (платоспроможності, ліквідності).

Розрізняють міжбанківські активні та пасивні кредитні операції, які формують ринок міжбанківських депозитів і ринок міжбанківських кредитів.

Міжбанківський кредит є оперативним за способом залученням коштів, але водночас дорогим джерелом ресурсів банку. Міжбанківські кредити використовуються переважно для оперативного регулювання ліквідності балансу банку, а також для надання кредитів вигідним позичальникам. Міжбанківський кредит має такі основні форми:

• міжбанківські позики на основі кредитного договору і на основі генеральної угоди та співробітництва на ринку міжбанківського кредиту;

• залишки коштів на кореспондентських рахунках, заброньовані на певний термін під узгоджений банківський процент (оформляється кредитною угодою);

• платіжний кредит у формі овердрафту за кореспондентським рахунком (оформляється договором про встановлення кореспондентських відносин або спеціальним договором про овердрафт);

• централізовані кредити, що надходять для підтримання певних галузей народного господарства через комерційні банки. Вони найменш вигідні для комерційного банку, оскільки маржа за ними регулюється НБУ;

• переоблік та перезастава цінних паперів у НБУ;

• централізовані кредити, що розподіляються на аукціонній основі.

В Україні за допомогою впровадженої системи електронних розрахунків міжбанківське кредитування здійснюється шляхом прямих угод між банком-кредитором та банком-позичальником. Кредитування здійснюється на договірних умовах на чітко визначений термін.

Міжбанківські кредити за терміновою ознакою можна поділити на:

1) одноденні, або нічні – строком на 1 день, мета яких полягає у підтримці поточної ліквідності банку (овернайт);

2) надкороткі – від 1 дня до 7 днів;

3) короткі – від 10 днів до місяця.

Між банком-кредитором та банком-позичальником при одержанні кредиту укладається кредитна угода, в якій, крім терміну, обумовлюється:

􀀹 сума кредиту;

􀀹 рівень процентної ставки (як правило, вищий на незначну величину від облікової ставки НБУ);

􀀹 порядок погашення;

􀀹 право банку-кредитора у разі невчасного погашення кредиту на безспірне списання боргу з коррахунка боржника.

У разі, якщо банк-позичальник не в змозі повернути міжбанківський кредит, він повинен здійснити рефінансування, тобто залучити кошти з іншого банку.

При укладанні договору на міжбанківський кредит банк-позичальник повинен надати банку-кредитору таку інформацію:

1) значення економічних нормативів на останню дату;

2) баланс;

3) перелік активів, що можна використати як заставу позики.

Здійснювати міжбанківське кредитування можуть не тільки комерційні банка, й їхні відділення та філії. Проте це правило реалізується тільки в системі одного банку, що має філіальну мережу.