2. Особливість правового статусу нбу

На сучасному етапі правовий статус Національного банку України визначається на двох рівнях: конституційному і спеціальному законодавчому.

Згідно з Конституцією Національний банк України — це центральний банк держави, основною функцією якого є забезпечення сталості грошової одиниці. Конституція України, визначаючи особливий статус НБУ, установила повноваження ВРУ і Президента України стосовно формування Ради Національного банку і призначення на посаду та звільнення з посади голови НБУ.

На законодавчому рівні правове становище НБУ регулюється спеціальним законом «Про Національний банк України», який був ухвалений ВРУ 20.05.1999 р. Стрімкий розвиток банківської системи обумовив необхідність прийняття окремого закону про ЦБ країни, який би підвищував його відповідальність за забезпечення стабільності грошової одиниці, чітко окреслював його статус і місце в системі органів державної влади.

Згідно з законом Національний банк — це центральний банк України, особливий центральний орган державного управління, функції, операції, повноваження і принципи функціонування якого визначені в Законі. Про окремі функції НБУ згадується в деяких нормах ЗУ «Про банки і банківську діяльність».

Чітке визначення правового статусу Національного банку надзвичайно важливе як для нормативно-правового регулювання діяльності самого банку, так і для його взаємовідносин з комерційними банками та органами державної влади. Для розуміння статусу Національного банку необхідно з’ясувати, є він органом державної влади чи інституцією іншого роду. Діяльність Національного банку має особливий характер. З одного боку, Національний банк — це орган держави, на який покладено виконання специфічних завдань і функцій і який відає правовим регулюванням певних суспільних відносин та здійснює нагляд за банками. З іншого боку, Національний банк — юридична особа. Він здійснює діяльність, результатом якої є отримання доходів, що покривають видатки банку. Функції Національного банку щодо забезпечення стабільності грошової одиниці України та емісії грошей мають особливу правову природу. Вони, безумовно, належать до функцій державної влади і системи державного управління, оскільки Національний банк, виконуючи ці функції, виступає від імені держави. Отже, можна зробити висновок, що Національний банк — це орган державної влади і що він має особливий статус у системі цих органів.

Якщо Національний банк є органом державної влади, то постає питання про його належність до однієї з існуючих гілок влади. Відповідно до Конституції України державна влада поділяється на законодавчу, виконавчу і судову. Безперечно, до законодавчої і судової гілок влади Національний банк не можна віднести. Це настільки очевидно, що не потребує доказів. Що стосується виконавчої влади, то слід відзначити, що в Конституції немає жодного згадування про те, що Національний банк є складовою системи органів виконавчої влади, ні про те, що до системи цих органів входять особливі центральні органи державного управління. З огляду на це найбільш правильною видається думка про те, що Національний банк — це орган державної влади, але виведений за межі трьох гілок державної влади і наділений спеціальним статусом!!!

Відмітною рисою Національного банку як особливого центрального органу державного управління є наявність у нього згідно з Конституцією України (ст. 93) права законодавчої ініціативи, тобто права офіційно вносити до ВРУ пропозиції щодо прийняття або скасування законів, внесення до них змін. Зокрема, Верховною Радою України прийняті важливі закони, проекти яких подавав Національний банк і які визначають правові засади функціонування вітчизняної банківської системи: «Про Національний банк України», «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». У 2002 р. на розгляд ВРУ Національним банком у порядку законодавчої ініціативи було передано 8 законопроектів, у 2003 р. — 11. З метою зміцнення законодавчої бази розвитку фінансового сектору економіки Національний банк постійно проводить роботу з опрацювання законопроектів інших суб’єктів законодавчої ініціативи. Зокрема, у 2002 р. НБУ було опрацьовано понад 130 таких законопроектів, у т. ч. проекти Податкового кодексу, Законів України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», «Про іпотеку», «Про ломбарди і ломбардну діяльність», «Про захист інформації в автоматизованих системах» тощо.

Національний банк згідно з Законом «Про НБУ» має також нормотворчі повноваження, тобто права та обов’язки встановлювати обов’язкові для всіх юридичних і фізичних осіб правила поведінки з питань, що належать до його компетенції і потребують правового регулювання. Нормотворчі повноваження реалізуються НБУ шляхом розроблення та прийняття нормативно-правових актів (інструкцій, положень, правил), що видаються у формі постанов Правління. Нормативно-правові акти НБУ підлягають реєстра­ції в Міністерстві юстиції України та набирають чинності через 10 днів після їх державної реєстрації. В окремих випадках на виконання правових актів Президента України чи ВРУ Національний банк видає нормативно-правові акти спільно з КМУ чи з іншими державними органами. Зокрема, ЗУ «Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що засади функціонування Фонду та порядок відшкодування вкладів вкладникам банків — учасникам Фонду визначається КМУ спільно з НБУ. На виконання цієї вимоги Закону Постановою КМУ та Постановою Правлін­ня НБУ від 30.08.2002 р. № 1301/268 затверджено Положення про фонд гарантування вкладів фізичних осіб.

Виходячи з особливого статусу НБУ як кредитора останньої інстанції для банків йому надано переважне і безумовне право задовольняти будь-яку вимогу, яка виникла в результаті рефінансування банку, тобто якщо комерційний банк не виконує умов кредитного договору щодо своєчас­ного погашення заборгованості за кредитом і процентів за його користування, то Національний банк має право в безспірному порядку списати всю заборгованість з кореспондентського рахунка банку.

Поряд з правами Закон передбачає і деякі обмеження щодо діяльності НБУ. Зокрема, йому забороняється (за деяким винятком) здійснювати торговельну, виробничу та страхову діяльність, бути акціонером або учасником банків та інших підприємств, здійснювати операції з нерухомістю.

За основними завданнями та напрямами діяльності, які передбачені на законодавчому рівні, Національний банк України в сучасних умовах загалом не відрізняється від центральних банків країн з розвинутою ринковою економікою. Основним завданням (функцією), на розв’язання якого спрямована вся діяльність Національного банку, є забезпечення стабільності грошової одиниці держави — гривні. Через виконання цього основного завдання (функції) Національний банк сприяє дотриманню стабільності банківської системи, а також, у межах своїх повноважень — цінової стабільності.