48. Організаційно-правові форми страхових організацій

В практиці розрізняються дві основні форми страхування: обов'язкова й добровільна.

Під обов'язковим страхуванням розуміється обов'язковість внесення відповідним колом страхувальників фіксованих страхових платежів, коли необхідність відшкодування матеріального збитку або надання грошової допомоги зачіпає інтереси не лише конкретного страхувальника, але й державні інтереси.

Обов'язкова форма страхування базується на кількох принципах. Воно регулюється законодавчими актами, згідно з якими страховик зобов'язаний прийняти до страхування певні об'єкти, а страхувальники вносити визначені страхові платежі. У законодавстві встановлюється: сукупність об'єктів, що підлягають обов'язковому страхуванню; порядок обчислення величин тарифних ставок або середніх їх розмірів з наданням права їхньої регіональної диференціації; періодичність сплати страхових внесків; обсяг страхової відповідальності; рівень страхового забезпечення. Зазначаються також основні права та обов'язки сторін щодо дотримання умов договору страхування.

Добровільне страхування, на відміну від обов'язкового, спирається на волевиявлення страхувальника. Форма добровільного страхування реалізується за певними принципами: застосовуються як законодавчі норми, так і добровільні засади, в законодавчому порядку встановлюються об'єкти страхування, що підлягають добровільній формі, та його найбільш загальні умови. Конкретні ж особливості щодо змісту та специфіки укладання й виконання страхових договорів розробляються страховою організацією. Права і обов'язки сторін у добровільному страхуванні виникають лише в разі обов'язкових виплат разового або періодичного страхових внесків, одразу ж після виплати першого з них. Якщо черговий внесок за довгостроковим добровільним страхуванням не виплачується, то дія договору припиняється.