21.22 Контроль та фінансування ризиків
(не то але хоть шось)
Контроль за ризиком
Менеджер може скористатися методами контролю за ризиком для мінімізації збитків компанії.
Ухилення від ризику. Менеджер може спробувати повністю усунути можливість даного виду збитків. За рідкісним винятком, ухилення від ризику надзвичайно ускладнене. Виробник м'яких іграшок міг би уникнути юридичної відповідальності за можливу алергічну реакцію у дитини, лише відмовившись від виробництва таких іграшок, але в цьому випадку, природно, компанія опинилася б не при справах.
Запобігання збитків. Менеджер може спробувати зменшити (але не повністю усунути) конкретні збитки. Виробник іграшок може мінімізувати небезпеку виникнення у дітей алергічних реакцій на м'які іграшки, провівши, перш ніж почати виробництво, аналіз матеріалів, з яких вони виготовляються, а також домішок, які можуть з'явитися в процесі виробництва. Крім того, він повинен ретельно упакувати кожну іграшку, щоб усунути можливість доступу сторонніх речовин. Зазвичай в інших зонах ризику приймаються й такі заходи, як установка вогнегасників для запобігання серйозного збитку від пожежі, замків з секретом на дверях для запобігання крадіжок і контрольного обладнання для запобігання аварій.
Мінімізація втрат. Менеджер може спробувати запобігти значну частину збитків компанії. Дотримуючись всіх правила, встановлені урядом, компанія з виробництва іграшок може уникнути додаткових штрафних санкцій у разі будь-якого інциденту з її продукцією, крім тієї компенсації, яку вона буде вимушена виплатити потерпілому споживачеві. Крім цього, підтримуючи хороші відносини із споживачами, у чиїх дітей виникли алергічні реакції, і покриваючи витрати на їх лікування, компанія може зменшити розміри фінансових претензій, які вона буде змушена задовольнити.
Передача контролю за ризиком. Менеджер з управління ризиком може спробувати його позбутися, передавши іншій особі або групі осіб 1) реальнувласність або діяльність, пов'язану з ризиком, або 2) відповідальність за ризик. Фірма може продати будівлю, щоб уникнути ризику, пов'язаного з цим видом власності; або підрядник, вже взявся за якусь роботу, може найняти субпідрядника, щоб усунути ризик підвищення витрат. Такі заходи дуже нагадують ухилення від ризику. Але ризику можна також уникнути, передавши відповідальність, тобто передавши сам ризик. Орендар може переконати домовласника взяти на себе відповідальність за будь-яку шкоду, заподіяну його власності. Або виробник може покласти відповідальність за будь-яке пошкодження його продукції, після того як вона пішла з заводу, на роздрібне підприємство. Ідея передачі ризику закладено також в техніці фінансування ризику, про яку йде мова нижче.
1.2. Фінансування ризиків
Менеджер використовує методи фінансування ризику для відшкодування (з найменшими витратами) збитків, які несе компанія, незважаючи на її зусилля щодо контролю за ризиком.
Прийняття ризику. Менеджер може віддати перевагу відшкодування збитків за рахунок коштів самої компанії. Щоб покрити непередбачені збитки, багато компаній беруть кошти з поточних доходів або створюють фонд для екстраординарних обставин. Деякі фірми створюють свої власні компанії по загальному страхуванню відповідальності.
Фактично програми різних фірм з прийняття ризику будуються приблизно за однією схемою. Можна вдатися до самострахування за рахунок резервного фонду, щорічно вносячи в нього певну суму на покриття можливих збитків. Однак прийняття ризику на основі самострахування істотно відрізняється від повної незахищеності (відсутності резервних фондів). Невелика компанія практично не здатна відкласти достатньо грошей, щоб покрити збитки від катастроф. Коли приходить біда, компанії, які не можуть купити страховку, змушені брати в борг, щоб покрити збитки, інакше вони будуть витіснені з бізнесу.
Передача ризику. Менеджер може віддати перевагу покриття збитків за рахунок коштів, отриманих із зовнішніх джерел. Купуючи страховку, компанії передають ризик страховій фірмі, яка готова платити за певні види збитків. За ці послуги страхова компанія отримує гонорар, який називається страховою премією.
Для кваліфікованого управління ризиком майже завжди необхідне поєднання принаймні одного методу контролю за ризиком з хоча б одним з методів фінансування ризику.
- 1. Економічна природа страхування.
- 2.Економічний інтерес страховика.
- 3.Економічний інтерес страхувальника
- 4. Функції страхування.
- 5.Страховий випадок.Страхова подія.
- 6.Страховий договір, свідоцтво, внесок.
- 7.Страхова сума, страхове відшкодування.
- 10. Суть та характеристика принципу страхування: франшиза. Її види.
- 11.Суть та характеристика принципів страхування: «суброгація» та «контрибуція»
- 12.Суть та характеристика принципів страхування: співстрахування і перестрахування.
- 13.Суть та характеристика принципу страхування диверсифікація.
- 14. Страховий ризик: суть та значення при укладанні страхових угод
- 15.16.17 Класифікація ризиків
- 18.Чистий і спекулятивний ризик
- 20. Аналіз ризику, його складові.
- 21.22 Контроль та фінансування ризиків
- 23. Управління ризиком
- 24. Форми(методи) антикризової діяльності: компенсація збитків, репресія(подолання), превенція(запобігання)
- 25. Суб’єкти і об’єкти страхування
- 27. Клас. За об’єктами страх.
- 30. Клас. За юридичною ознакою
- 32.Структура страхового ринку
- 33.Страхові агенти
- 34. Страхові брокери
- 35.Майнове страхування
- 36.37.38.Системи відшкодування
- 39. Підгалузі майнового страхування
- 40. Етапи державного регулювання страхової діяльності в Україні
- 41. Типи державного регулювання страхової діяльності
- 44. Структура Закону у. Про страхування. Коротка характеристика його розділів
- 45. Функції та завдання органів нагляду за страховою діяльністю
- 46. Регламентація фінансово-господарської діяльності страховика. Вимоги до страховика згідно чинного законодавства
- 47. Ліцензування страхової діяльності в Україні
- 48. Організаційно-правові форми страхових організацій
- 49. Добровільне страхування майна підприємств: основний і додатковий договір
- 50. Майно що не приймається на умовах добровільного страхування майна підприємств
- 51. Оцінка майнових цінностей (осн. Фондів, тмц, незав. Виробництво, експонатів, виставок)
- 52. Страхове відшкодування, порядок його визначення
- 53. Договір страхування, порядок його укладання та строки чинності
- 54. Обов’язки страхувальника
- 55. Обов’язки страховика
- 56. Ставка і база премії
- 57. Визначення розміру збитку. Прямий і непрямий збиток
- 58. Збитки, що не підлягають відшкодуванню при страхування майна підприємств
- 59. Добровільне страхування домашнього майна громадян: основний і соціальний договір
- 60. Обмеження щодо прийняття домашнього майна на страхування
- 61. Оцінка вартості домашнього майна при страхуванні
- 62. Визначення розмірів збитків при страхуванні домашнього майна громадян
- 63.Субєкти , об’єкти страхування тз
- 64. Ризики страхування тз
- 65.Страховий тариф страхування тз
- 67. Випадки за яких не відшкодовується виплата
- 85. Необхідність, сутність та принципи перестрахування
- 86. Співстрахування і механізм його застосування
- 87. Методи перестрахування та їх характеристика
- 88. Пропорційна форма перестрахування. Види договорів пропорційного перестрахування
- 89. Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування
- 90. Доходи страховика. Склад доходів від страхової діяльності
- 91. Витрати страхової компанії. Склад витрат на проведення страхової діяльності.
- 92. Прибуток страховика
- 93. Оподаткування страхових компаній