2.Методи збору та аналізу інформації про споживачів страхових послуг та конкурентів.

Страховий маркетинг охоплює такі функціональні елементи:

— дослідження ринку страхових продуктів;

— розробку страхових продуктів;

— реалізацію страхових продуктів.

1.Дослідження ринку страхових продуктів охоплює такі основні завдання:

— аналіз зовнішнього економічного середовища;

— сегментацію страхового ринку й аналіз (дослідження) різних сегментів ринку;

— аналіз діяльності конкурентів;

— аналіз внутрішніх можливостей;

— розвиток зв'язків з клієнтами (страхувальниками).

Кінцевою метою такого дослідження є відбір конкретного сегмента страхового ринку, на якому буде працювати страхова компанія, тобто визначення конкретних видів страхування (страхових продуктів).

Джерела інформації про страховий ринок можуть бути двох видів:

Зовнішні - Страховики-партнери та перестраховики Реклама та інша відкрита інформація конкурентів Страхові брокери Дані державної статистики. Науково-методична література. Преса та Інтернет Виставки, конференції, презентації.

Внутрішні - Доповіді страхових агентів і службовців Матеріали цільового опитування клієнтів Власні статистичні бази. Дані, отримані в процесі рекламної діяльності та громадських зв’язків. Прийом на роботу фахівців з інших компаній.

Оцінка рівня конкуренції:

1. Визначення проблеми ( Зниження обсягу страхування авто-каско)

2. Оцінка можливостей проведення дослідження (Реальність отримання інформації, наявність трудових ресурсів, достатність часу)

3. Цілі та завдання дослідження (З’ясувати причини зниження попиту на поліси компанії і опрацювати пропозиції)

4. Дослідницький проект ( Інструментарій проведення дослідження. Джерела , методи збору та аналізу інформації)

5. Збір і систематизація інформації ( Хто, де, коли і в яких обсягах збирає і за якими критеріями систематизує інформацію)

6. Аналіз інформації (Розрахунки відповідних коефіцієнтів, індексів. побудова таблиць, графіків)

7. Підготовка звіту та його захист ( Конкретний звіт з висновками і пропозиціями)

8. Прийняття маркетингових рішень. (Наприклад, доцільність отримання ліцензій на інші види страхування, надання додаткового сервісу)

Для вивчення попиту може проводитися анкетування страхувальників, спілкування з діловими людьми. На основі зібраної інформації створюється науково обґрунтована концепція аналізу й обліку попиту вимог страхувальників.

Важливим є вивчення попиту на страхові послуги саме в тій місцевості, де передбачається діяльність страхової компанії: вивчення соціально-демографічного складу страхувальників, їх платоспроможності, економічного, природного, науково-технічного, політичного, культурного середовищ тощо. У кожному випадку потрібно орієнтуватись на те чи інше середовище.

Основні принципи сегментації страхового ринку:

— по горизонталі — за групами доходів страхувальників;

— по вертикалі (страхування за категоріями страхувальників);

— за географічними ознаками;

— за демографічними ознаками;

— за психологічними ознаками;

— за соціально-етичною поведінкою тощо.

Аналіз може охоплювати вивчення таких клієнтурних ринків:

— споживчого ринку страхових послуг;

— ринку виробників страхових послуг;

- ринку проміжкових продавців (страхових посередників);

— ринку установ державного страхування;

— ринку недержавного страхування;

— міжнародного ринку страхових продуктів (у страховому бізнесі існує міжнародний поділ праці, наприклад, Велика Британія — лідер у страхуванні морських перевезень, Німеччина — у страхуванні майна і будівель тощо).

2. Процес розробки страхових продуктів включає такі етапи:

1) визначення страхового продукту (назви виду страхування);

2) розробку специфікації продукту (умов страхування);

3) визначення порядку (процедури) укладення договорів страхування;

4) визначення вартості продукту;

5) визначення ціни продукту (страхових тарифів);

6) затвердження й отримання дозволу органів державного регулювання страхової діяльності (одержання ліцензії на проведення страхування).

Страхові продукти розробляються самостійно страховиком, лише з обов'язкових видів страхування умови страхування розробляються Кабінетом Міністрів України.

Страхові компанії продають на ринку специфічний товар — страхове покриття, або страховий захист, за що отримують плату.

Страхові продукти мають своє специфічне оформлення, яке включає пакет документів, що дозволяють реалізувати відносини щодо створення, продажу страхової послуги, а також щодо організації страхового захисту споживача.

Основними частинами страхового продукту є:

1) умови страхування;

2) договір страхування;

3) страховий поліс — основний документ;

4) таблиця тарифів;

5) пам'ятка страхувальнику.

Додаткові складові частини страхового продукту:

1) маркетинговий етюд (завдання на розробку);

2) технологічна карта продажу і пам'ятка агентсько-брокерської мережі;

3) розрахунок нетто-премій і рекомендації щодо навантаження;

4) кошторис рекламної кампанії;

5) опис актуарних розрахунків.

Еталонний страховий продукт — зшиті всі вищевказані документи — у вітчизняній страховій практиці отримав назву правил страхування, а в закордонній практиці — страхового поліса.

Вимоги до Правил страхування викладені в Законі України "Про страхування" (2001) — ст. 15, ст. 16.

3. Механізм реалізації страхових продуктів охоплює: безпосередній продаж страховими компаніями, продаж через страхових посередників, а також через альтернативну мережу, до якої належать банки, туристичні фірми, агентства нерухомості тощо.