1. Національний банк України як банк банків.
Центральний банк є банком банків, кредитором в останній інстанції, тобто тільки цей банк може задовольнити додаткову потребу економіки в кредитах. Якщо комерційні банки (далі - банки) використали всі можливості для збільшення, або поповнення, своєї ресурсної бази через рефінансування активів на фондовому ринку чи на ринку міжбанківських кредитів, вони звертаються до центрального банку.
У нашій країні кредитором останньої інстанції (центральним банком) є НБУ.
З початку створення НБУ (1991 р.) кредитні відносини між ним і комерційними банками мали не ринковий, а суто адміністративний характер. НБУ здійснював кредитні емісії і спрямовував кошти на завершення розрахунків шляхом заліку взаємної заборгованості між підприємствами, на покриття дефіциту державного бюджету, надання кредитної допомоги підприємствам окремих галузей державного сектору економіки. Це відбувалося або безпосереднім кредитуванням НБУ окремих суб’єктів (кредити уряду, іншим органам державного управління), або через продаж ресурсів комерційним банкам (кредити на завершення розрахунків шляхом заліку).
Між комерційними банками ресурси розподілялися з урахуванням розміру статутного фонду, мережі банківських установ тощо.
Кредитні емісії здійснювалися відповідно до постанов ВРУ, указів Президента України та рішень КМУ. Наприклад, у 1992 р. кредитна емісія становила 1 трлн крб. і була спрямована на забезпечення заліків взаємної заборгованості підприємств, поповнення їхніх обігових коштів, фінансування сільськогосподарських підприємств тощо. У 1993 р. обсяги кредитної емісії збільшилися в 30 разів і становили близько 30 трлн крб., 70% яких через різні канали було спрямовано на фінансування агропромислового комплексу.
Емісійні кредити надавалися в той час за пільговими процентними ставками, які були значно нижчими, ніж темпи інфляції, що прискорювало процес обезцінення грошей.
Після 1993 р. згідно з рішенням найвищих державних органів обсяги кредитних емісій почали зменшуватися. Це дало змогу НБУ розпочати запровадження економічно обґрунтованої системи регулювання грошового ринку з відповідними інструментами і завдяки цьому стабілізувати грошово-кредитний ринок, інфляцію, а відтак — і вартість національних грошей. Поступово почали застосовуватись операції, спрямовані на підтримання ліквідності комерційних банків через кредитні аукціони, ломбардне кредитування та операції репо.
Кредити комерційним банкам для підтримання їхньої ліквідності до 1994 р. надавалися переважно опосередковано. Тобто відповідно до рішень законодавчих та виконавчих органів централізовані цільові кредити одержували безпосередньо клієнти (підприємства та організації). Такі кредити нерідко потрапляли неплатоспроможним клієнтам, які підтримувалися державою, і досить часто не поверталися. Це ускладнювало стан з ліквідністю банків і вимагало нових емісійних кредитів.
Практика надання емісійних кредитів неплатоспроможним клієнтам була припинена із запровадженням у 1994 р. кредитних аукціонів, через які ресурси надходили в комерційні банки, далі – в економіку. У 1995 р. НБУ відмовився від кредитування суб’єктів господарювання, що також сприяло зміцненню економічних відносин з комерційними банками. НБУ припинив також виділення ресурсів комерційним банкам для кредитування на пільгових умовах, тобто під пільгову процентну ставку.
З 1995 р. почали проводити цільові кредитні аукціони з продажу кредитів комерційним банкам для кредитування підприємств, що потребують державної фінансової допомоги.
У 1996 р. НБУ в механізмі кредитування комерційних банків застосував ломбардне кредитування під заставу державних цінних паперів та угод репо. Це стало можливим лише в умовах створення і розвитку ринку державних цінних паперів, який перші кроки зробив у 1995 р. Отже, з цього періоду НБУ, по суті, припинив пряме кредитування дефіциту державного бюджету і перейшов до ринкових механізмів регулювання грошово-кредитних відносин.
- Лекція 1. Національний банк україні як орган реалізації грошово-кредитної політики.
- 1. Призначення і роль центральних банків у грошовому регулюванні економіки.
- 2. Основні завдання і напрями діяльності нбу
- Лекція 2. Правова основа нбу.
- 1. Утворення Національного банку України
- 2. Особливість правового статусу нбу
- Лекція 3. Організаційна структура та мережа нбу.
- 1. Дворівнева система органів управління нбу
- 2. Організаційна структура нбу
- Лекція 4. Грошово-кредитна політика та механізм її реалізації.
- 1. Сутність грошово-кредитної політики та її інституційна основа.
- 2. Теоретичні моделі передавального механізму.
- 3. Типи грошово-кредитної політики.
- Лекція 5. Інструменти грошово-кредитної політики.
- 1. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики.
- 2. Характеристика інструментів грошово-кредитної політики.
- 3. Механізм взаємозв’язку монетарної та фіскально-бюджетної політики в межах кон’юнктурної політики.
- Лекція 6. Формування грошово-кредитної політики в україні.
- 1. Основні засади грошово-кредитної політики нбу.
- 2. Особливості передавального механізму в перехідній економіці України.
- 3. Показники ефективності грошово-кредитної політики.
- Лекція 7. Організація готівкового грошового обігу.
- 1. Повноваження нбу як емісійного центру.
- 2. Організація емісійно-касової роботи в системі нбу.
- 3. Регулювання касових операцій банків.
- Лекція 8. Регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері
- 1. Основні принципи організації обігу готівки суб’єктами господарювання.
- 2. Прогнозування готівкового обігу.
- 3. Інкасація та перевезення грошових знаків.
- Лекція 9. Організація відносин нбу з фінансовими установами.
- 1. Національний банк України як банк банків.
- 2. Цілі і методи рефінансування центральним банком комерційних банків.
- 3. Механізм рефінансування банків.
- Лекція 10. Організація міжбанковських розрахунків.
- 1. Платіжні системи та роль центрального банку в їх організації та регулюванні.
- 2. Організація міжбанківських розрахунків.
- 3. Становлення та розвиток міжбанківських розрахунків в Україні.
- Лекція 11. Обслуговування нбу державного боргу.
- 1. Основні напрями діяльності центрального банку з обслуговування уряду.
- 2. Основні методи фінансування дефіциту державного бюджету.
- 3. Забезпечення касового виконання державного бюджету.
- Лекція 12. Управління державним боргом країни.
- 1. Управління внутрішнім державним боргом.
- 2. Зовнішній борг України, його структура.
- 3. Роль Національного банку в управлінні зовнішнім боргом.
- Лекція 13. Сутність та інструменти валютної політики.
- 1. Зміст й основні завдання валютної політики центрального банку.
- 2. Інструменти валютної політики.
- 3. Особливості політики обмінного курсу нбу на різних етапах економічного розвитку.
- Лекція 14. Діяльність нбу у сфері валютного регулювання та валютного контролю.
- 1. Напрями та механізм регулювання нбу внутрішнього валютного ринку.
- 2. Основні напрями організації валютного контролю нбу.
- 3. Управління золотовалютними резервами.
- Лекція 15. Регулювання банківської діяльності.
- 1. Сутність та необхідність регулювання діяльності банків.
- Основні завдання регулювання діяльності банків:
- 2. Організація системи банківського регулювання.
- I. Адміністративне регулювання:
- II. Індикативне регулювання:
- 3. Регулювання діяльності комерційних банків за допомогою економічних нормативів.
- Лекція 16. Банківський нагляд.
- 1. Принципи та методи нагляду за діяльністю банків.
- 2. Дистанційний моніторинг діяльності банків.
- Адміністративні витрати до загальних витрат;
- 3. Інспекційні перевірки банків.
- 4. Заходи впливу за порушення банками вимог банківського законодавства.
- Лекція 17. Організація банківської статистики та статистики платіжного балансу.
- 1 .Проведення центральним банком аналітичної та дослідницької роботи.
- 2. Моніторинг процесів на мікрорівні.
- 3. Складання грошово-кредитної та банківської статистики.
- 4. Діяльність нбу з регулювання платіжного балансу.
- Лекція 18. Аудит нбу.
- 1. Класифікація контролю.
- 2. Визначення і складові фінансової звітності Національного банку.
- 3. Сутність та механізм проведення аудиту в нбу.