2. Визначення і складові фінансової звітності Національного банку.
Аудит поділяється на зовнішній і внутрішній. Зовнішній аудит проводиться незалежним (зовнішнім) аудитором (аудиторською фірмою) для визначення стану банку на основі аналізу обліку і звітності, а також має на меті підтвердження (непідтвердження) фінансової звітності банку. Згідно з положеннями Закону України «Про Національний банк України» Рада Національного банку не пізніше 1 листопада звітного року приймає рішення про аудит НБУ і визначає аудиторську фірму, яка має відповідний досвід роботи, для перевірки річного звіту і подання аудиторського висновку. Національний банк зобов’язаний відповідно до укладеного з аудиторською фірмою договору надавати звітність та інформацію, необхідну для проведення аудиторської перевірки.
Відповідно до міжнародних стандартів аудиту зовнішній аудитор має одержати достатнє підтвердження щодо відсутності суттєвих помилок у фінансовій звітності, а також достатнє уявлення про систему внутрішнього контролю та діяльність внутрішнього аудиту в банку. З метою підвищення якості та оперативності проведення аудиту, а також зменшення витрат на його проведення зовнішні аудитори можуть координувати свою роботу з внутрішніми аудиторами, з’ясовувати адекватність внутрішнього аудиту цілям зовнішнього.
За підсумками аудиту складається аудиторський висновок. Рада Національного банку, відповідно до ст. 9 Закону «Про Національний банк України», розглядає аудиторський висновок та затверджує бухгалтерський баланс Національного банку, публікує в офіційних друкованих засобах масової інформації щорічний баланс Національного банку.
Внутрішній аудит — це незалежна діяльність аудиторської служби банку з перевірки й оцінки діяльності центрального апарату та структурних підрозділів банку в його інтересах. Внутрішні аудитори здійснюють більш глибокий (ніж зовнішні аудитори) аналіз, перевірку, оцінку та вивчення різних аспектів банківської діяльності. Це пов’язано з функціями, які притаманні внутрішньому аудиту. Основні завдання внутрішнього аудиту в банках полягають у такому:
1) забезпечення відповідної схоронності банківських активів, документів, майна та цінностей;
2) перевірка та оцінка адекватності та ефективності системи внутрішнього банківського контролю;
3) проведення ідентифікації та управління банківськими ризиками;
4) перевірка дотримання структурними підрозділами банку чинного законодавства та нормативно-правових актів НБУ у процесі здійснення банківських операцій;
5) перевірка повноти й достовірності даних бухгалтерського обліку й звітності, відповідності правил їх ведення і складання чинному законодавству;
6) розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їх у подальшому;
7) оцінювання нинішніх дій банку з погляду досягнення стратегічних цілей і завдань у майбутньому;
8) надання працівникам функціональних підрозділів банку консультацій з різноманітних питань, пов’язаних з банківською діяльністю.
Аудит з погляду часу здійснення належить до наступного контролю. Він поєднує у собі прийоми і методи фактичного і документального контролю, що дає змогу найбільш повно і змістовно перевірити операції банку, ефективність використання ресурсів, які перебувають у розпорядженні банку. Особливості аудиту у банках обумовлені специфікою документального та облікового оформлення операцій, а також розвинутою системою внутрішньобанківського контролю.
Національний банк контролює діяльність своїх структурних підрозділів шляхом проведення внутрішнього аудиту, який здійснює Департамент аудиту НБУ. Цей Департамент є самостійним структурним підрозділом Національного банку України, який безпосередньо підпорядкований Голові Національного банку. Очолює Департамент аудиту директор, який призначається на посаду і звільняється з неї Головою Національного банку України. Департаменту підпорядковуються відділи (сектори) внутрішнього аудиту при територіальних управліннях. Ці відділи (сектори) не мають права самостійно приймати рішення про проведення будь-яких перевірок за дорученням правоохоронних органів, органів контролю та місцевого самоврядування. Отже, структура апарату аудиту НБУ побудована так, що забезпечує незалежність аудиторів від керівників об’єктів, які контролюються.
Залежно від організаційної ознаки аудит структурних підрозділів НБУ може бути плановим, що здійснюється відповідно до плану роботи служби аудиту, неплановим та раптовим, якщо вони здійснюються за необхідності та за дорученням Голови НБУ або директора Департаменту аудиту.
Аудит структурних підрозділів НБУ може мати тематичний і комплексний характер. Тематичний аудит прояснює стан справ окремих ділянок банківської діяльності. Під час комплексного аудиту перевіряються усі напрями господарсько-фінансової діяльності установ та структурних підрозділів Національного банку України, підвідомчих йому підприємств і організацій за певний проміжок часу. Він дає змогу одержати інформацію, яка відображає фактичний майновий та фінансовий стан суб’єкта, що перевіряється, та результати його діяльності за певний проміжок часу. Перелік питань комплексного аудиту затверджується НБУ і включає, зокрема: контроль за зберіганням та схоронністю готівки і цінностей у касах і сховищах та організацією емісійно-касової роботи; стан організації охорони, пропускного та внурішньооб’єктового режиму; виконання основних функцій у сфері валютного контролю та ліцензування; виконання основних функцій у сфері банківського нагляду; перевірку організації внутрішнього контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів під час здійснення банківських операцій; контроль за виконанням кошторису поточних доходів та видатків; стан обліку основних засобів, нематеріальних активів; перевірку діяльності служби перевезення цінностей та організації інкасації; перевірку інформаційних систем тощо.
Залежно від повноти охоплення банківських операцій аудит може проводитися суцільно, вибірково і комбіновано.
Суцільно проводять аудит, коли необхідно перевірити лише найважливіші й найбільш складні операції, а також коли виявлені значні недоліки, порушення чи зловживання. Під час такого аудиту перевіряються за певний період усі без винятку первинні документи з банківських операцій, записи в облікових регістрах та звітності. Цей вид аудиту найефективніший, однак і найбільш трудомісткий.
Вибірковий аудит передбачає перевірку банківських операцій, первинних документів і облікових регістрів за визначені аудитором проміжки часу всередині періоду аудиту. При цьому великого значення набуває правильність відбору банківських документів та облікових регістрів для перевірки. Відбір документів та облікових регістрів робиться за більш чи менш тривалий період, протягом якого можуть повторюватися порушення, недоліки чи зловживання.
У низці випадків здійснюється комбінований аудит, який поєднує у собі ознаки суцільного і вибіркового. Банківські операції, де можливі великі зловживання і порушення, перевіряються у суцільному порядку, а всі інші — у вибірковому. Якщо під час вибіркового проведення аудиту будуть виявлені зловживання та інші серйозні порушення, то слід провести суцільну перевірку документів і записів в облікових регістрах, що стосуються відповідних банківських операцій.
Аудит структурних підрозділів НБУ здійснюється на підставі наказу про проведення аудиту. Він може проводитися групою працівників або одним працівником (аудитором). Склад робочої групи та її керівника затверджує Голова НБУ або директор Департаменту аудиту. Для проведення аудиту можуть залучатися спеціалісти структурних підрозділів центрального апарату.
Важливе місце в організації аудиту посідає планування та звітність про роботу служби аудиту. Плановий аудит структурних підрозділів здійснюється службою аудиту на основі плану роботи департаменту аудиту, який затверджує Голова національного банку за поданням директора Департаменту аудиту. При плануванні має передбачатися, щоб структурні підрозділи підлягали аудиту щорічно з тих видів господарсько-фінансової діяльності та іншої діяльності, які мають високий ступінь ризику. Аудит охоплює період починаючи з наступного місяця після попереднього аудиту з урахуванням умов, що склалися в кожному конкретному випадку.
Термін проведення аудиту визначає Голова Національного банку України або директор Департаменту аудиту. Директор Департаменту аудиту на прохання керівника структурного підрозділу, який перевіряється, може перенести початок або призупинити аудит, але не більше ніж на п’ять робочих днів.
Значна увага приділяється проведенню аудиту без направлення робочої групи до структурного підрозділу. Це робиться з метою зменшення випадків відволікання спеціалістів структурного підрозділу НБУ від виконання своїх обов’язків. У такому випадку структурний підрозділ надає Департаменту аудиту документи та підготовлені відомості за формами, у терміни та в порядку, які визначені в запиті директора Департаменту аудиту.
- Лекція 1. Національний банк україні як орган реалізації грошово-кредитної політики.
- 1. Призначення і роль центральних банків у грошовому регулюванні економіки.
- 2. Основні завдання і напрями діяльності нбу
- Лекція 2. Правова основа нбу.
- 1. Утворення Національного банку України
- 2. Особливість правового статусу нбу
- Лекція 3. Організаційна структура та мережа нбу.
- 1. Дворівнева система органів управління нбу
- 2. Організаційна структура нбу
- Лекція 4. Грошово-кредитна політика та механізм її реалізації.
- 1. Сутність грошово-кредитної політики та її інституційна основа.
- 2. Теоретичні моделі передавального механізму.
- 3. Типи грошово-кредитної політики.
- Лекція 5. Інструменти грошово-кредитної політики.
- 1. Класифікація інструментів грошово-кредитної політики.
- 2. Характеристика інструментів грошово-кредитної політики.
- 3. Механізм взаємозв’язку монетарної та фіскально-бюджетної політики в межах кон’юнктурної політики.
- Лекція 6. Формування грошово-кредитної політики в україні.
- 1. Основні засади грошово-кредитної політики нбу.
- 2. Особливості передавального механізму в перехідній економіці України.
- 3. Показники ефективності грошово-кредитної політики.
- Лекція 7. Організація готівкового грошового обігу.
- 1. Повноваження нбу як емісійного центру.
- 2. Організація емісійно-касової роботи в системі нбу.
- 3. Регулювання касових операцій банків.
- Лекція 8. Регулювання готівкового обігу у позабанківській сфері
- 1. Основні принципи організації обігу готівки суб’єктами господарювання.
- 2. Прогнозування готівкового обігу.
- 3. Інкасація та перевезення грошових знаків.
- Лекція 9. Організація відносин нбу з фінансовими установами.
- 1. Національний банк України як банк банків.
- 2. Цілі і методи рефінансування центральним банком комерційних банків.
- 3. Механізм рефінансування банків.
- Лекція 10. Організація міжбанковських розрахунків.
- 1. Платіжні системи та роль центрального банку в їх організації та регулюванні.
- 2. Організація міжбанківських розрахунків.
- 3. Становлення та розвиток міжбанківських розрахунків в Україні.
- Лекція 11. Обслуговування нбу державного боргу.
- 1. Основні напрями діяльності центрального банку з обслуговування уряду.
- 2. Основні методи фінансування дефіциту державного бюджету.
- 3. Забезпечення касового виконання державного бюджету.
- Лекція 12. Управління державним боргом країни.
- 1. Управління внутрішнім державним боргом.
- 2. Зовнішній борг України, його структура.
- 3. Роль Національного банку в управлінні зовнішнім боргом.
- Лекція 13. Сутність та інструменти валютної політики.
- 1. Зміст й основні завдання валютної політики центрального банку.
- 2. Інструменти валютної політики.
- 3. Особливості політики обмінного курсу нбу на різних етапах економічного розвитку.
- Лекція 14. Діяльність нбу у сфері валютного регулювання та валютного контролю.
- 1. Напрями та механізм регулювання нбу внутрішнього валютного ринку.
- 2. Основні напрями організації валютного контролю нбу.
- 3. Управління золотовалютними резервами.
- Лекція 15. Регулювання банківської діяльності.
- 1. Сутність та необхідність регулювання діяльності банків.
- Основні завдання регулювання діяльності банків:
- 2. Організація системи банківського регулювання.
- I. Адміністративне регулювання:
- II. Індикативне регулювання:
- 3. Регулювання діяльності комерційних банків за допомогою економічних нормативів.
- Лекція 16. Банківський нагляд.
- 1. Принципи та методи нагляду за діяльністю банків.
- 2. Дистанційний моніторинг діяльності банків.
- Адміністративні витрати до загальних витрат;
- 3. Інспекційні перевірки банків.
- 4. Заходи впливу за порушення банками вимог банківського законодавства.
- Лекція 17. Організація банківської статистики та статистики платіжного балансу.
- 1 .Проведення центральним банком аналітичної та дослідницької роботи.
- 2. Моніторинг процесів на мікрорівні.
- 3. Складання грошово-кредитної та банківської статистики.
- 4. Діяльність нбу з регулювання платіжного балансу.
- Лекція 18. Аудит нбу.
- 1. Класифікація контролю.
- 2. Визначення і складові фінансової звітності Національного банку.
- 3. Сутність та механізм проведення аудиту в нбу.