4. Резервування як метод управління ризиками фінансових установ

Для забезпечення відшкодування можливих втрат фінансових установ, що виникають в процесі надання фінансових послуг внаслідок дії чинників ризику, створюються відповідні резерви.

Банківські установи формують обов'язкові резерви за усіма залученими коштами, за винятком кредитів, одержаних від інших банків, іноземних інвестицій, одержаних від міжнародних фінансових організацій та коштів, що залучені на умовах субординованого боргу. Норматив резервування встановлюється Національним банком України і є єдиним для всіх банків України.

Обов'язкове резервування коштів банків використовується Національним банком України як монетарний інструмент для регулювання обсягів грошової маси в обігу та управління грошово-кредитним ринком.

Залежно від стану грошово-кредитного ринку і прогнозу його подальшого розвитку Національним банком України приймаються рішення щодо:

1. величини нормативів обов'язкового резервування;

2. складу зобов'язань банку, щодо яких встановлюються нормативи обов'язкового резервування;

3. звітного періоду резервування;

4. обсягу обов'язкових резервів, який повинен постійно зберігатися в НБУ.

Поряд з обов'язковими резервами, що розміщуються в НБУ, банківські установи здійснюють формування резервів на покриття можливих втрат за ризиковими активами.

За більшістю видів активів банківськими установами створюються відповідні резерви для покриття можливих втрат. Такі резерви є необхідними для підвищення стабільності і надійності банківської системи, захисту інтересів клієнтів і є обов'язковими для банківських установ. Особливо важливим є формування резервів за кредитами, які займають переважне місце в активних операціях банків.

Резерви за кредитами створюються з метою відшкодування можливих втрат банку за основним боргом без передбачених процентних доходів та комісій. Використовуються такі резерви на погашення безнадійної заборгованості позичальників.

Загальний розмір резервування визначається виходячи із суми заборгованості за усіма наданими кредитами, класифікованими за ступенем ризику. Для визначення розміру резервування за кредитами банківськими установами враховуються такі чинники:

1. фінансовий стан позичальників;

2. перспективи реалізації позичальниками господарської діяльності або одержання доходів;

3. стан погашення позичальниками заборгованості за наданими кредитами;

4. середньозважена оцінка ступеня ризику за кредитами банку.

На основі класифікації позичальників та стану погашення ними заборгованості кредити поділяються на стандартні, під контролем, субстандартні, сумнівні та безнадійні.

Стандартні кредити являють фінансові операції, за якими кредитний ризик є незначним і становить один відсоток чистого кредитного ризику.

Кредити під контролем це кредитні операції, за якими кредитний ризик є незначним (5 % чистого кредитного ризику), але може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для позичальника ситуації.

Субстандартні кредити являють операції, за якими кредитний ризик є значним, що становить 20 відсотків чистого кредитного ризику, та надалі може збільшуватись. За такими кредитами є ймовірність несвоєчасного погашення позичальником заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені кредитним договором.

Сумнівні кредити – це кредитні операції, за якими виконання зобов'язань з боку позичальника банку в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення кредитної заборгованості низька та становить 50 відсотків чистого кредитного ризику.

Безнадійні кредити – операції, ймовірність виконання зобов'язань за якими з боку позичальника практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Поряд з формуванням резервів на покриття збитків за кредитними операціями банківські установи формують резерви за іншими видами активних операцій (банківських послуг), зокрема резерви під заборгованість інших банків, під дебіторську заборгованість за операціями з клієнтами банку; за вкладеннями в цінні папери тощо.

Формування резервів на покриття збитків за фінансовими операціями здійснюють і небанківські фінансові установи.

Кредитними спілками забезпечується формування резерву покриття втрат за неповерненими кредитами.

Резерв забезпечення покриття втрат від неповернених кредитів формується за рахунок частини доходу кредитної спілки незалежно від фінансового результату її діяльності таким чином, щоб наприкінці кожного місяця його розмір відповідав сумі необхідного резервування за всіма простроченими, неповерненими та безнадійними кредитами.

Фінансові компанії, ломбарди, довірчі товариства, інші небанківські фінансові установи забезпечують формування резерву за усіма видами здійснюваних фінансових операцій з метою покриття ризиків неповернення основного боргу за кредитами, гарантіями, поруками, придбаними цінними паперами, іншими видами заборгованості, що визначаються як нестандартні.

На основі оцінки фінансового стану клієнтів – юридичних та фізичних осіб та оцінки стану погашення ними основного боргу та сплати процентів (комісій) за ним, фінансові операції небанківських установ класифікуються на такі види:

- стандартні фінансові операції, за якими ризик є незначним і становить не більше одного процента від суми заборгованості;

- граничні фінансові операції – такі, що характеризуються незначним ризиком (не більше 5 % суми заборгованості), який може збільшитись внаслідок виникнення несприятливої для клієнта ситуації:

- небезпечні фінансові операції – фінансові операції, за якими ризик є значним, і надалі може збільшуватись та становити не більше 20% суми заборгованості: також є ймовірність несвоєчасного погашення клієнтом заборгованості в повній сумі та в строки, що передбачені договором надання фінансової послуги:

- сумнівні фінансові операції, за якими виконання зобов'язань з боку клієнта фінансової установи в повній сумі є під загрозою, ймовірність повного погашення заборгованості низька і становить не більше 50 % від суми заборгованості.

- безнадійні фінансові операції – операції, імовірність виконання зобо­в'язань за якими з боку клієнтів фінансових установ практично відсутня, ризик за такими операціями дорівнює сумі заборгованості за ними.

Залежно від ступеня ризику, що є характерним для фінансових операцій небанківських фінансових установ, Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України визначені коефіцієнти резервування коштів на покриття збитків за такими операціями.